«Білий, білий день»

Режисер: Хлінюр Паульмасон

У ролях: Інгвар Еггерт Сігурдссон, Іда Меккін Хлінсдоттір, Хілмір Снаер Гуднассон, Сара Догг Асгерсдоттір, Бьорн Інга Хільмарссон

У провінційному містечку (в Ісландії, здається, інших і не буває) колишній начальник поліції Інгімундур (Інгвар Еггерт Сігюрдссон) переживає раптову смерть дружини в ДТП і виховує маленьку онуку. У речах, що залишилися від дружини, герой знаходить кілька дивних записок і фотографій, через які він починає підозрювати загиблу дружину у зрадах. Поступово гнів і бажання помсти витісняють почуття горя – Інгімундур стає одержимим ідеєю знайти коханця жінки, незважаючи на те, що ці пошуки наражають на небезпеку життя близьких йому людей.

Поетична назва «Білий, білий день» могла бути відсиланням до творчості Андрія Тарковського: на честь вірша свого батька той назвав фільм, який згодом став «Дзеркалом». У фільмі дійсно багато духовно-медитативної споглядальності, та й сам Хлінюр Палмасон зізнається, що любить картини радянського режисера і особливо його книгу «Відображений час», але назву вважає дивним збігом. Насправді вона пішла від ісландської приказки, згідно з якою в «білі» дні, коли Ісландія покрита снігом, лінія горизонту розмивається, а небо зустрічається з землею – тоді, як вважають ісландці, мертві можуть говорити з живими. Якраз в один із таких наповнених густим туманом днів дружина головного героя злітає з серпантину, не впоравшись з керуванням. У той день мертві не говорили з жінкою, та й вона після смерті ніяк не зв’язувалася з чоловіком – відсутність цієї комунікації стає однією з відправних точок фільму, який іноді вимагає неабиякого терпіння, але в кінці винагороджує глядача рідкісною історією про різні види любові – оберігаючу і чисту, яку відчувають до дітей, та егоїстичну й інтимну, яку поділяють тільки з партнером.

«Білий, білий день» частково нагадує сюжет фільму «45 років» Ендрю Хея і оповідання  Джеймса Джойса «Мертві», в яких розмірене життя сімейних пар порушує пам’ять про мерця: героїня Хея якраз перед черговою річницею весілля довідується, що в Альпах знайдені останки першої коханої її чоловіка, герой Джойса на Різдво дізнається, що його дружина до сих пір пам’ятає юнака, який помер через любов до неї. Так чоловік і жінка усвідомлюють різницю між справжнім «життям» і смертю. Палмасон розгортає концепт любовного трикутника з мерцем, виключає з нього дружину і зіштовхує чоловіка і коханця лобами після тривалої детективної лінії. Відповідно, замість болісного усвідомлення життя в тіні давно померлої людини, яке в результаті відчувають герої Джойса і Хея, Інгімундур відчуває злість, тому що його зрадили, і хоче тільки одного – помсти.

«Білий, білий день» більш прямолінійний, ніж дебютний фільм Палмасона «Зимові брати», але тут ісландець знаходить золоту середину між візуальним наративом і промовлянням конфліктів уголос. Він починав кар’єру як відеограф, і це особливо помітно в перші 15 хвилин фільму, які складаються з епізоду ДТП під час туману і подальшим таймлапсом маленького будинку протягом зміни пір року. Коли починає здаватися, що людина цікавить режисера куди менше від гарних кадрів ісландської природи, він не так, щоб перемикається, але зміщує фокус на дослідження свого героя – вдівця, діда і просто суворого північного чоловіка, який ніяк не може позбутися емоційного вантажу. Не дивно, що, можливо, головним епізодом фільму стає сцена, де герой мовчки зупиняє машину, щоб скинути з дороги величезний валун – той довго скочується з гори і зрештою падає на дно озера.

ФЕЛІНСЬКИЙ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!