Незалежно від того, яким буде рішення щодо фінансових претензій, сьогодні Стокгольмський арбітраж переконав світ у тому, що навіть продаж газу Росією є не актом вищого благодіяння, а тривіальною економічною транзакцією. Яка повинна відповідати законам і духу вільного ринку

Стокгольмський арбітраж із точністю хронометра виконав власну обіцянку, прийнявши сьогодні окреме рішення стосовно суперечки НАК “Нафтогаз України” із російським “Газпромом”, пише Депо.

Рішення вийшло масштабним – 790 сторінок доволі щільного тексту, і пройде не один день до того, як вдасться оцінити всі його нюанси. Це рішення не зводиться до коротких повідомлень у Твіттері.

Але суть його зацікавлені сторони вже встигли передати. Стокгольмський арбітраж повністю задовольнив вимоги “Нафтогазу” щодо відміни принципу “бери або плати”, задовольнив вимогу про перегляд ціни з урахуванням ринкових умов та скасував заборону на реекспорт газу.

Жодної “цифрової” конкретики стосовно взаємних фінансових претензій суд не озвучив, все це віднесено у кінцеве рішення у даній суперечці. Сьогодні розібрались виключно із юридичними принципами та етикою. Результат вийшов не на користь “Газпрому”. Наївні і недалекоглядні європейці вирішили, що країна, яка придбала і оплатила газ, може безвідповідально робити із ним що захоче. В тому числі й перепродувати. І навіть купувати стільки газу, скільки їй потрібно – а не ту кількість, на яку “вламали” когось із попередніх урядовців московські переговорники. Та ще й за ціною, яка хоча б звіддалік нагадує ринкову.

У відповідь акції “газового меча Путіна” навіть на Московській біржі помітно просіли, компанія втратила більше мільярда доларів капіталізації за декілька хвилин. Перемога. “Чиста перемога України та європейських правил над енергетичною агресією РФ та монополізмом Газпрому”, як заявив очільник українського МЗС.

Якою стане ціна цієї перемоги, і чи будуть задоволені всі теперішні фінансові вимоги “Нафтогазу” в кінцевому рішенні? Практично однозначно – не будуть.

Річ в тому, що в процесі розгляду обидві сторони суперечки підняли суми взаємних вимог до космічних величин – станом на сьогодні “Нафтогаз” вимагає від “Газпрому” 30,3 мільярдів доларів, а “Газпром” від “Нафтогазу” – 47,1. Це при тому, що в початкових претензіях фігурували цифри у 6 мільярдів з боку “Нафтогазу” і 4,5 – з боку “Газпрому”. В ході судових слухань як українці, так і росіяни, схоже, дотримувались принципу “щоб від суперника не відстати”, підвищуючи і підвищуючи планку вимог, і вносячи до позову все нові й нові пункти. Частина з яких є, м’яко кажучи, сумнівними. Але, судячи з досвіду попередніх судів з “Газпромом”, через які пройшло чимало європейських споживачів, шанси на якусь компенсацію в нас є. Для прикладу, Італійським ENI і Edison, німецьким E.ON і RWE, і польській PGNiG російського концерну довелося надати знижки на свою продукцію в рахунок компенсації неринкових цін.

Але, в будь-якому разі, вже й сьогоднішнє рішення арбітражу робить дуже велику справу. Воно повертає право і банальну логіку в зовнішньоекономічну діяльність російського монополіста. Воно виводить поза правове поле абсолютно макабричні ігри довкола газової ціни, на кшталт “газ в обмін на базу для Чорноморського флоту”, “газ в обмін на відмову від євро інтеграції та інші кремлівські конструкції. Воно перетворює купівлю газу на просту економічну транзакцію – на кшталт купівлі бензину на заправці, який, зазвичай, не можна купувати в обмін на праве колесо автомобіля чи право власника заправки забрати половину спальні власника авто.

І від цього рішення, в кінцевому результаті, виграє не тільки Україна, а навіть сам “Газпром”, який рано чи пізно – скоріше за все, після відходу на спокій чи смерті нинішнього президента Росії, можливо, знову стане звичайною комерційною компанією, яка задовольняє вимоги своїх покупців і генерує прибуток власникам, а не творить геополітику.

Дивлячись на сьогоднішню перемогу, виникає закономірне запитання. Чому Стокгольмському арбітражу вдалось зробити перший крок у розв’язанні газового конфлікту між Україною та Росією, а чисельним “дипломатичним арбітрам” не вдається досягнути якогось прориву у сфері політичного та військового конфлікту між двома країнами?

І відповідь тут, схоже, проста. Судді арбітражу більше думали про правову оцінку дій російського монополіста, а не про дипломатичні маневри. Вони не боялись, що керівництво “Газпрому” образиться за коректні, але неприємні формулювання. Чи що російські монополії перестануть користуватись послугами їхнього суду. Схоже, судді просто читали матеріали справи, гортали кодекси, і виносили рішення, співвідносячись зі своїм баченням ситуації, а не з позицією російської сторони, яку “ніхто не в праві ігнорувати”.

Можливо, якби два учасники “норманської четвірки” від самого початку діяли так само, а не погоджувались на безконечні дипломатичні компроміси з Росією, які, врешті, загнали ситуацію в глухий кут, то й прогрес мирного врегулювання на сьогодні був би далеко помітнішим.

Читайте також: Мін’юст арештував рахунки Укргазвидобування