Турбота про літніх людей сьогодні має бути пріоритетним завданням в Україні, оскільки у державі проживає чимала кількість пенсіонерів. Проте часто люди, які за віком автоматично отримують статус пенсіонера, так само автоматично залишаються поза увагою не тільки держави, суспільства, але й власних дітей. Але не все так погано у нашому домі. Журналіст «Галицького кореспондента» познайомився з організацією, яка на добровільних засадах опікується літніми людьми. Це волонтерська організація «Турбота про літніх».

Пані Зінаїда Зінько в «Турботі про літніх» працює вже 12 років. Їхня організація проводить роботу з людьми похилого віку, з тими, хто був жертвами нацизму, жертвами окупованих територій та ін. Можна сказати, що Івано-Франківську пощастило, бо таких відділень в Україні працює тільки дев’ять. Було таке відділення й у Криму, але після анексії його закрили.

У «Турботі про літніх» працюють як волонтери, так і підопічні. Це люди, яким за 50. Організація не фінансується ні державою, ні містом. Якщо знайдеться благодійник, який зголоситься допомогти волонтерам, то вони тому будуть раді. Бо насправді літні люди потребують не тільки уваги, а й приємних дрібниць, як-от спілкування за горнятком чаю чи кави.

Робота організації спрямована на моніторинг проблем, з якими стикаються літні люди в Івано-Франківську. Це і встановлення перил біля під’їздів, і ремонт ліфтів, і наявність ключа від туалету в медзакладах (як не дивно, але з цим проблеми), і співпраця з міською владою стосовно транспортного питання.

Зінаїда Зінько зазначає, що існує проблема, яку не вдалося вирішити колишньому міському голові, а старші люди цього дуже потребують. «Літні люди, які відвідують поліклініку на вул. Франка, вже не раз зверталися до нас з проханням встановити лавочки у скверику поблизу пам’ятника І. Франку. Адже людина похилого віку часто втомлюється, їй важко зійти з тих сходинок, їх небагато, але для них і ті не під силу. Тому ми зверталися з проханням до колишнього мера облаштувати там лавочки. Мер обіцяв вирішити проблему, але мешканець сусіднього будинку заперечував, мовляв, там будуть збиратися наркомани. Тому проблема залишається невирішеною, хоча дуже гострою», – розповіла Зінаїда Іванівна.

Під опікою франківської «Турботи про літніх» 13 осіб. В організації працюють 30 волонтерів. Організація проводить багато заходів для людей похилого віку. Зокрема, духовні бесіди, які проводить брат Михайло і які дуже подобаються літнім людям. Також щочетверга до підопічних і волонтерів навідується фітнес-тренер, який працює на добровільних засадах. Зараз на благодійні пожертви «Турбота про літніх» планує закупити інвентар для спортивних занять.

Студенти європейської медичної асоціації медуніверситету, Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, юридичного факультету «Юридична клініка» надають безкоштовну медичну, правову допомогу. Юристи Гельсінської спілки з прав людини в м. Івано-Франківську надають безкоштовні юридичні консультації. Разом з Богданою Ботюк, яка працює волонтером у цій організації вісім років, «Турбота про літніх» організовує літературні вечори, цікаві культурні лекції, екскурсії в музеї, бібліотеки, культурні центри.

Також, по можливості, організація співпрацює з відділеннями в інших областях. Нещодавно був спільний проект з Миколаєвом «Схід і Захід – разом». Літні франківці разом з волонтерами їздили в Миколаїв, що на півдні країни.

«Турбота про літніх» в Україні

«Турбота про літніх» – це благодійна організація, яка існує з 1999 року. «Це не фонд, бо фонд має гроші, а ми грошей не маємо. Жоден бізнесмен, жоден можновладець не допомагав нам фінансово, – розповідає голова організації в Україні Галина Полякова. – У 90-ті роки один з діячів ВООЗ заїхав в Україну, його вразили сум, непривітність і неприязнь літніх людей. Своїми спостереженнями він поділився в Британії. Там вирішили допомогти українцям похилого віку. Англійці знайшли гроші, адже в Англії є національна лотерея, яка працює на людей. Ось вони й поділилися ними з Україною».

Пізніше Україна перейняла досвід британської організації, яка працює з проблемами літніх людей з 1939 року. Таким чином, в Україні створили організацію, де б літні люди працювали самі. «Ми не хочемо, щоб літні люди в Україні казали тільки «дай», потрібно, щоб вони казали «на», – наголошує Галина Полякова. – Адже в Україні є літні люди, які дуже поважні, дуже розумні і дуже активні. Знання, які вони набули, є дуже цінними».

Узагальнений образ волонтера у світі – це жінка, яка має родину, має вищу освіту і якій – за 50. Чому саме такий вік береться до уваги? Бо саме у людей такого віку є час, знання, навички і мудрість, яка допомагає благородно використати цей комплекс. Тому волонтери «Турботи про літніх» – це літні люди, які знають потреби людей похилого віку, саме вони найкраще порозуміються між собою. Адже взаєморозуміння – важливий фактор у роботі «Турботи про літніх». Молодь повинна вчитися, одружуватися, налагоджувати побут, народжувати дітей, виховувати їх. На все це потрібен час. А от у літніх людей його вдосталь.

«Турбота про літніх» працює у декількох напрямках, реалізовує проект, який фінансує Європейська комісія. Це є покращення звітності уряду через моніторинг, який виконують літні люди. «Турбота» отримує цільові гранти. Так, за одним з таких грантів організація створювала інформаційні пункти – навчала людей передавати інформацію (літня людина не завжди знає, куди їй звернутися зі скаргою, де її почують, де її підтримають). Тому «Турбота про літніх» навчила своїх волонтерів адвокації. Адже літня людина виснажена фізично, не завжди може відстоювати свої права, тому адвокація – це прерогатива «Турботи про літніх» в Україні, це є захист прав, інтересів одинокої слабкої людини.

Організація визначає, чи завжди вона може вплинути на проблему, чи може змінити її. Крім того, піклується про те, щоб людина, яка вийшла на пенсію, мала доступ, вплив на ситуацію. Тому в «Турботі про літніх» практикують щомісячні зібрання людей, на яких цікавляться проблемами підопічних і зважують, чи організації під силу вирішення цих проблем. «Якщо ми можемо цю проблему вирішити, ми її вирішуємо, якщо нам це не під силу, то, можливо, ми до неї повернемося пізніше», – зазначає Галина Полякова.

«Всі стикалися з ситуацією зі світлофором, що регулює рух. Молоді і проворні не звертають уваги на проблему, яка існує у літніх людей. Не завжди людина похилого віку встигає перейти дорогу, часто їй не вистачає часу. Тому «Турбота про літніх» наполягає на перепрограмуванні світлофорів там, де це необхідно. Також існує проблема під’їзду громадського транспорту до бордюрів, що полегшує вихід літніх людей з транспорту, бо часто трапляється так, що припарковані авто перешкоджають руху людей на зупинках. Тому ми звертаємося до влади з проханням прибрати авто на зупинках. Це нелегко зробити, але ми просимо і наполягаємо. І влада прислухається до нас. Вирішення питання дуже трудомістке – неймовірна кількість паперів-прохань, оббиті пороги, постійні поклони у бік чиновників, які, зрештою, дослухаються до нас», – розповідає голова «Турботи про літніх».

Проблема кривди

Організація постійно проводить моніторинг потреб літніх людей. Проблема кривди дуже актуальна серед людей похилого віку. Коли при опитуванні почали з’ясовувати, хто є найбільшим кривдником літніх людей, то з’ясувалося, що ними вони вважають чиновників. Пенсіонери не назвали кривдниками лікарів, але назвали систему охорони здоров’я. Звичайно, багато скарг є на родичів. Найменше скарг на родину зафіксовано на Донеччині, але при моніторингу проблеми побиття саме там був найвищий показник. Побиття на тій частині території України літніми людьми сприймається як даність. Це дуже сумна статистика. У свідомості людини закладається уявлення, яке руйнує нормальні стосунки, розуміння звичних сімейних цінностей. А ситуація має здатність ускладнюватись. Тому робота з третім сектором дуже потрібна, адже допоки він не буде активним та ефективним, ми мало що змінимо в державі.

Ірина БАБІЙ