Це все було би смішно, якби не було так сумно… Десь два роки тому, може, трохи менше, до рук мені потрапила книга про знаки і символи та їх розпізнавання. Книга викликала іронічну посмішку, бо радше нагадувала книжку забобонів-лякалочок, аніж науково-популярне видання. Думалося: хто таке читатиме, ну, хіба що аби повеселитися… Дісталося у тій книзі всім: і кроликам, і павучкам, і зірочкам. Яким же було моє здивування, що книгу купують… І… так, вірять! Бо на книзі є благословення святих отців. І все би нічого, але нещодавній шкандаль довкола свята ковалів – це вже не смішно, це вже соромно і гірко.

Для тих, хто не в темі, поясню. Є у нас письменниця Наталка Щерба. Хороша письменниця. Пише добрі казки про час та дива, а ще про те, що ти можеш усього досягти, якщо повіриш у себе і свої можливості. А ще є там часова вежа. Вирішили ковалі на нашому щорічному святі зробити її. Погодьтеся, такі речі додають місту шарму. Але ж полюблять у нас травити і ганити усе нове і гарне. Не минула така доля і вежу. От єдине, що дивує, – чому до травлі радо підключилися релігійні спільноти? Як на мене, булінг не мав би входити до їхньої компетенції. І почалося: заборонити, гріх, окультизм, не читали, але засуджуємо. І як же ж без автора «знаків та їх розпізнавань»! Відшукували окультні символи і числа, ледь не за тою книгою. Виникає питання: що це? Заздрощі, що письменниці з Івано-Франківська вдалося пробитися на європейський книжковий ринок? Тупість? Чи оте родом з колишніх репресій – зібрати товариський суд, засудити і заборонити? Ах, ну так, це не репресії. Репресії були в минулому. А у нас… У нас інквізиції… І перетвориться Івано-Франківськ на таке собі середньовічне місто з бруківкою, велодоріжками, хрестом тверезості і базаром з ковбасами та бринзою перед ратушею.

Я не знаю тих святих отців, які висловили своє обурливе «фе» з приводу Щерби, мене дивує Любомир Стринаглюк (автор отої книги про знаки), бо мала його за розумного та інтелігентного (щиро вірю, що то в нього якесь тимчасове запаморочення). Але я знаю книги Щерби. Знаю тих підлітків, які читають її сміливі та добрі казки. Не тягне дітей після читання її книг ні на які окультні штуки. Не було суїцидів чи ще яких-небудь страшних речей після читання її творів. То для чого увесь цей цирк? Чи Щерба з книгами тут ні до чого? А комусь заважає свято ковалів?

Втім, час (отой, яким висловили занепокоєння релігійні спільноти) покаже, що це було.

А Франківськ? А з «європейського» Франківська знову усі сміються. Але нам вже за останні роки до цього не звикати: то ялинки падають, то «Гоголь-фест» нам ні до чого, то інсталяції сучасні заважають.

А вежу таки треба докувати. Ми ж повертаємося до інквізицій. А біля неї можна буде спалювати усіх, хто творить, думає та читає. Зрештою, таких залишається усе менше і менше…