Надвірнянська ЗОШ-інтернат – один із тих закладів, який у найкоротші терміни підпадає під реформування. Що ж очікує на вихованців та їхніх вихователів, адже кожна реформа – це скорочення робочих місць, оптимізація, а відтак і переформатування в якийсь інший вигляд?

Надвірнянський інтернат заховався у дуже затишному місці, де не чути шуму машин та  міської суєти. Дорога сюди пролягає через міський парк відпочинку, неподалік озеро. Територія тут велика – понад 6 га, щоправда, не дуже доглянута: трава не покошена, футбольне поле заросло. А ще тут багато дерев, частина території більше схожа на ліс. На догляд за цим всім ні коштів, ні робочих рук не вистачає.

Будівля інтернату цегляна. Є кілька корпусів, один – в аварійному стані, він зачинений, дітям сюди зась. У центральному корпусі обстановка доволі скромна, деякі приміщення потребують ремонту. Влітку працівники самі фарбують стіни, стільці та столи, щоб у новому навчальному році діти повернулися у чисті класи.

Хоча нестача коштів – далеко не єдина проблема, з якою стикнулися у закладі. Інтернат опинився на перепутті реформ, і його майбутнє наразі виглядає туманним…

Новий профіль

Новий закон “Про освіту” передбачає, що діти зі шкіл-інтернатів мають обов’язково ходити до загальноосвітніх шкіл. Відтак виникла необхідність реформувати інтернатні заклади, зокрема і надвірнянський.

Варто також зауважити, що на території інтернату з 1990 р. розміщена і Надвірнянська загальноосвітня школа №4. Спортивний зал, хімічний і біологічний кабінети, актовий зал, стадіон – спільні для обох закладів. Решту території вони поділили між собою, щоб знати, хто за що відповідає.

У школі навчається 281 учень, є 35 працівників, розповідає директор ЗОШ №4 Роман Романишин. “Ця школа мала б стати опорним освітнім закладом у разі створення Надвірнянської ОТГ. Як і інші навчальні заклади, це має бути ліцей, при якому могли б функціонувати філії, гуртожиток, вечірня школа або інші структурні підрозділи”, – зауважує керівник.

Т.в.о. директора Надвірнянської ЗОШ-інтернату І-ІІІ ступенів Микола Дудка розповідає, що у січні його призначили на цю посаду з умовою, що профіль школи буде змінюватися на спортивний. Але зрештою з’ясувалося, що спортивний заклад зробити тут неможливо, на це необхідно велику суму – понад 20 млн. гривень.

“Відповідної спортивної бази в закладі немає. Якщо б на території був спортивний комплекс, мова б ішла про спортивну гімназію або ліцей. Відтак про спортивний заклад не йдеться, поки що мова – про гімназію з поглибленим вивченням фізичної культури. За рахунок збільшення годин фізвиховання діти зможуть йти за відповідним профілем”, – розповідає пан Дудка.

Донедавна районна адміністрація на жодні поступки чи компроміси не йшла. А вже до 1 вересня необхідно забезпечити зміну підпорядкованих шкіл-інтернатів на гімназію або ліцей з частковим або повним утриманням вихованців за рахунок засновника. Чиновники почали вивчати історії дітей, створили комісію, члени якої їздили по родинах вихованців, зрештою з’ясували, що, мовляв, лише п’ятеро дітей мають жити у пришкільному інтернаті, а решта можуть бути вдома.

Тягар для району

До цього часу в інтернаті навчалося 92 дітей, 14 – нещодавно його закінчили. Якщо врахувати, що тут має бути гімназія з дев’ятирічним терміном навчання, то у закладі залишається мало учнів і постає потреба добирати дітей.

“Імовірний варіант функціонування закладу – це гімназія з пришкільним інтернатом. Я розробив положення, необхідно лише, щоб за нього проголосували. Там прописав усі пункти про харчування, проживання в закладі. Харчування на 120 учнів обійдеться приблизно у 520 тис. гривень на рік. Це невелика сума для районного бюджету”, – зауважує керівник.

Наразі в кошторисі закладу сума зовсім інша – 11 млн. грн., хоча реально менша – 10 мільйонів. Харчування дитини обходиться у 45 грн. на день, а повне утримання одного вихованця – майже у 100 тис. на рік. Але слід врахувати, що школа велика – 7500 кв. м, і хоча 2 тис. з них використовує ЗОШ №4, оплату комунальних послуг здійснює інтернат за обидва заклади.

“Цього ніхто не враховує, тож виходить так, що ми – великий тягар для району, він нас не може профінансувати. На мою думку, нестача фінансів – не привід закрити школу. У майбутньому необхідно буде шукати додаткові джерела надходжень”, – зазначає Микола Дудка.

Бачення нинішнього керівника таке, що заклад має функціонувати окремо від школи №4, але тепер не у формі інтернату, а у вигляді гімназії. У райдержадміністрації точка зору інша, вона передбачає об’єднання обидвох закладів. Але у такому випадку лише кілька працівників перейде працювати в ЗОШ №4, а решту людей виженуть на вулицю.

“Наразі в закладі працює 90 осіб. Ми пішли на скорочення, приблизно 20 людей довелося скоротити. У районі обіцяють знайти роботу для працівників, але я буду щасливий, якщо знайдуть хоча б 15 ставок. Я пропоную, щоб знайшли робочі місця для тих 20 людей, яких скоротили. Далі нам потрібно ще рік попрацювати. За цей час ми доберемо учнів, зробимо ремонт. Сюди будуть йти всі охочі, єдине – утримання в пришкільному інтернаті доведеться оплачувати окремо, якщо діти захочуть жити тут”, – висловлює своє бачення пан Дудка.

На його думку, для дітей, які займаються спортом і щодня доїжджають на заняття, такий заклад став би перевагою. Вони ходили б на заняття, а потім мали би можливість займатися спортом. Крім того, такий заклад допоміг би матерям-одиначкам, батькам, які поїхали за кордон і не мають де залишити дитину. “У закладі дитина – під цілодобовим наглядом і не підпадає під згубний вплив вулиці”, – запевняє педагог.

Перед фактом

Керівник інтернату звертає увагу на те, що тут виховуються діти з неблагополучних, багатодітних, малозабезпечених сімей, сироти, які мають опікунів. Усі вони – скромні і виховані. Але якщо ці діти потраплять у загальноосвітні школи, то з них можуть насміхатися, принижувати їх. Це може дуже негативно відбитися на вихованцях закладу.

“Мене фактично поставили перед фактом: закладу не буде, треба скласти лапки і чекати закриття. Я цього не зробив, обіцяв боротися за заклад і зроблю все можливе, щоб його зберегти. Я вже кілька років тут працюю, тут працював і мій батько. Я знаю, що цим дітям треба. Вони пропадуть вдома. З мене в адміністрації сміються. Я апелюю до того, що якщо цей заклад зараз закрити, то через десять років слід буде відкрити в’язницю”, – наголошує Микола Дудка.

Він побоюється, що вдома ці діти стануть безпритульними, почнуть красти, потраплять під вплив негативного середовища. І тому вважає, що варто зберегти заклад для того, щоб утримати їх на плаву. Наша країна ще не готова повністю позбутися інтернатної системи, переконаний педагог.

 

Бюрократична тяганина

Земельна ділянка та приміщення інтернату перебувають у постійному користуванні Івано-Франківської обласної ради. Наразі постало питання про поділ землі інтернату на дві частини.

“Контролю над цими навчальними закладами ми не маємо. Але приміщення знаходиться на території міста, відтак контактуємо з директорами обидвох закладів. Там сформувався протестний рух. Ми хочемо, щоб це все закінчилося з найменшими проблемами для людей, працівників, які там працюють багато років поспіль”, – каже секретар Надвірнянської міськради Тарас Пекарський.

За його словами, у райвідділі освіти сформувалося багато запитань до того, що відбувається в інтернаті: до штатного розпису, кількості дітей, соціального статусу вихованців. “Ми сприймемо будь-яке компромісне рішення щодо інтернату. Водночас підготували звернення щодо передачі цілісного майнового комплексу територіальній громаді Надвірнянського району без поділу земельної ділянки”, – наголошує посадовець.

Аналогічне за змістом звернення підготувала і Надвірнянська райрада. На останній сесії, 21 червня, депутати звернулися до облради з проханням передати майно інтернату в повному обсязі. “Ми підготували звернення, в якому висловили готовність прийняти майно в повному обсязі і попросили не приймати рішення щодо поділу землі. У перспективі ця школа може використовуватися як опорна, куди зможуть приїжджати діти з інших населених пунктів району”, – вважає депутат райради Андрій Карманський. На його думку, інтернат слід реорганізовувати або об’єднувати зі школою №4.

Голова Надвірнянської РДА Олександр Кеніз зазначає, що про щось конкретне вести мову не може, адже жодного рішення облрада як власник майна не приймала. Те ж саме стосується і реорганізації закладу. Перший заступник голови РДА Богдан Зеленчук доповнює: якщо у заклад наберуть достатню кількість дітей, то можна буде створити загальноосвітню школу-гімназію. Один із варіантів – створення закладу спортивного профілю, проте поки що ДЮСШ олімпійського резерву не дала інформації про потенційну кількість спортсменів.

“Вони також у пошуку. Це ж саме стосується мистецьких закладів, усі шукають можливості зберегти робочі місця. Коли облрада передасть майно, можна буде починати щось робити. Нам часто закидають, що ми нічого не зробили, але ж майно це не наше, що ми могли зробити?” – виправдовується посадовець.

Заступник голови облради Василь Гладій вважає, що питання про передачу інтернату зі спільної власності територіальних громад області у власність району є актуальним, адже будівля закладу є власністю області, а його фінансування відбувається з району. 22 червня це питання порушувалось на сесії облради, але було відправлене на доопрацювання.

“Ми отримали звернення Надвірнянської районної ради про передачу майна. Це питання на сесії облради ми не розглядали, адже на той час звернення до нас ще не надійшло, було лише звернення від голови районної ради. Ймовірно, питання буде розглядатися на наступній сесії”, – припускає пан Гладій.

Питання про поділ земельної ділянки, на якій розміщений інтернат, також відклали. Мова йшла про те, щоб частину ділянки залишити у користуванні інтернату, а іншу, яка не використовується, – за облрадою. “Є думка залишити її за громадою області. Водночас маємо звернення, в т.ч. від міського голови Надвірної, щоб передати майновий комплекс у повному обсязі. Відтак рішення буде або про передачу цілого комплексу, або про поділ території”, – каже заступник голови облради.

Якщо землю все-таки поділять, то її подальшу долю вирішуватимуть обласні депутати. Один із варіантів – передати землю громадській організації воїнів АТО з Надвірнянщини. В облраді обіцяють врахувати думку міської та районної влади і прийняти компромісне рішення, яке задовольнить усі сторони.

Ірина ФЕДОЛЯК