В останні роки коломияни тричі зважувалися на такий радикальний крок, як перекриття центральних доріг. Перший раз це було під час Майдану, вдруге – коли місцевий водоканал встановив найвищі в Україні тарифи на воду, а втретє – минулого тижня. Цього разу на протест вийшли коломийські підприємці, які торгували на центральних вулицях і яким влада заборонила це робити в рамках боротьби зі стихійною торгівлею. Двічі протягом тижня вони перекривали центральні дороги Коломиї.

 

Хитрість – рушій торгівлі

Без перебільшення можна сказати, що стихійна торгівля – це проблема багатьох міст Прикарпаття. Втім для Коломиї вона набула загрозливих масштабів. Судіть самі: вся коломийська «сотка», починаючи від «Писанки» і до самої Ратуші, а це кількасот метрів, перетворилася у суцільний базар. Тут можна було купити все – від молока і сиру до косметики, сумок і окулярів. Другий, не надто менший за розмірами стихійний ринок сформувався біля залізничного вокзалу, і ще один процвітав на вулиці Ринок за якусь сотню метрів від міської ради. Крім них, менші стихійні торгові точки існують і в інших місцях, переважно біля торгових центрів.

Можна собі тільки уявити, яке враження справляє таке видовище на туристів, що приїжджають подивитися на «хвалену» Коломию. Всі зусилля зі збільшення туристичної привабливості міста, його промоції в Україні та за кордоном, із вдосконалення публічного міського простору зводяться нанівець. Уся привабливість міста ховається за стихійними ринками. Та, крім цього, незручності мають і звичайні коломияни. Був, наприклад, випадок, коли до мешканки вулиці Ринок викликали швидку, однак через торгівлю машина просто не змогла заїхати до під’їзду, і жінку до машини несли на руках.

Другою проблемою є те, що більшість людей, які торгують на вулицях міста – це не прості сільські бабусі, а перекупники, які заробляють непогані гроші. Нещодавно випадково стало відомо, як один підприємець закуповував молоко у себе вдома в одному із спальних районів, розводив його водою і наступного дня продавав.

Є питання і до тари, у якій це молоко продають. Журналістка Вікторія Мартинюк розповіла, як стала свідком дикого випадку, коли чоловік із жінкою в одному зі смітників збирали пластикові пляшки. На запитання, для чого, вони відповіли, що здають їх на «точку» біля ринку. Пізніше ця тара використовується для продажу молока.

Те ж стосується і фруктів та овочів. Вони зовсім не з сільських городів, а з оптових баз Чернівців. Поки хитрі підприємці успішно збувають свою продукцію на вулиці, міські ринки стоять напівпусті, а ті, хто там торгує, скаржаться, що через «стихійників» люди до них не доходять.

Антистихійна операція

Було декілька спроб прибрати стихійну торгівлю з Коломиї. І тільки одна увінчалася успіхом, в середині 2000-х. Тоді вирішили в усіх, хто торгує на вулицях, конфісковувати товар і передавати його в Снятинський дитячий будинок. Після цього на деякий час стихійна торгівля зникла, втім ненадовго. Пізніші ж спроби побороти «стихію» не допомагали, часто – через «телефонне право». До відповідальних за боротьбу з незаконною торгівлею телефонували «впливові» люди і, загалом схвалюючи бажання навести поряд у місті, просили «того» і «цього» не чіпати.

Нову спробу зачистити центральні вулиці міста від стихійної торгівлі зробила вже нова влада Коломиї. На початку лютого до торговців вийшов перший заступник міського голови Коломиї Сергій Коцюр і поставив вимогу піти з центральних вулиць на міські ринки. Зокрема, їм були запропоновані місця на ринку «Водолій». Підприємці з «сотки» пішли, однак зовсім не на ринки, які і далі пустують, а до Ратуші, де перекрили одну з центральних вулиць міста, що сполучає Чернівці з Івано-Франківськом.

Головним лейтмотивом акції протесту було те, що міська влада знищує малий бізнес. Мовляв, забрали у людей єдиний дохід і не запропонували жодної альтернативи. Ринок «Водолій» підприємці альтернативою не вважають, кажуть, що він абсолютно не придатний для торгівлі. Відповідно, торговці вимагають дозволити і надалі торгувати на звичних місцях на прилеглих до міського ринку вулицях Сагайдачного та Стуса. Твердять, що зовнішнього вигляду міста це не псує та ще й приносить прибуток до міського бюджету.

«У нас в усіх палатки однотипні, однієї висоти та кольорів, – каже підприємець Марина Палійчук. – Крім цього, ми не торгуємо безкоштовно і не просимо дозволити це робити. Ми всі – підприємці, сплачуємо єдиний податок і додатково щомісяця, згідно з договором, платимо 200 грн. комунальному підприємству «Полігон-екологія». Робимо це впродовж років, і ці гроші йдуть на ремонт доріг та благоустрій міста».

Підприємці категорично не згідні торгувати на ринках. «Це – не альтернатива, а знущання, – каже Павло Андрійків. – На тому ринку, на який нас кличуть, немає жодних нормальних умов. Крім цього, там абсолютно немає людей. Якщо міська влада хоче навести лад у торгівлі, то спочатку хай зробить відповідні умови для підприємців, зробить так, щоб люди на цей ринок пішли, а тоді вже забирає нас з вулиці».

У свою чергу, представники міської влади кажуть, що не забирають у людей можливість заробити, а намагаються привести торгівлю у Коломиї до цивілізованих вимог. Перший заступник міського голови Сергій Коцюр каже, що Коломия вже давно заслужила бути чистим містом. Також він повідомив, що з незгідними підприємцями вдалося досягти певного консенсусу. «Переговори ідуть дуже складно, і в мене деколи складається враження, що дехто із торговців шукає найменший привід, щоб не піти на законні ринки. Втім із переважною більшість ми попередньо домовились. Як виявилось, головним страхом та мотивацією до протесту було те, щоб на звільнені вулиці не прийшли інші підприємці. Мовляв, міська влада поставить тут МАФи або торгові комплекси для інших людей», – розповів Сергій Коцюр і запевнив, що цього не буде і на «звільнених територіях» торгувати ніхто не буде.

«Центральна частина міста – це тільки початок, – наголосив пан Коцюр. – Далі ми візьмемося за інші стихійні ринки. Для всіх, хто має бажання працювати, ми готові надати торгові місця. Є два ринки у центрі міста і один ринок біля вокзалу. На сьогодні вони пустують, тому й умови там невідповідні. Однак коли туди прийдуть люди, будуть і умови».

 

До кінця ще далеко

Самі ж коломияни боротьбу зі стихійною торгівлею сприйняли не зовсім однозначно. Більшість містян за, однак є й ті, хто думає по-іншому. Вони кажуть, що пишатися треба не перемогою над дрібними торговцями, а нормальним рівнем життя. От коли люди житимуть гідно, стихійна торгівля зникне сама по собі.

Наразі центр Коломиї від стихійної торгівлі ніби очистили. Хоча досі успішно «працює» стихійний ринок біля вокзалу та на вулиці Січових Стрільців. Потихеньку продавці промислових товарів розставляють поки що  порожні столики на тротуари «звільненої» вулиці Сагайдачного. Це означає, що до повного вирішення однієї з найбільш болючих проблем Коломиї ще далеко.

Віктор ФІТЬО