Коронавірусна діджиталізація

Зазвичай для школярів карантин – це додаткові канікули. Та не цього разу. Бо хоча через поширення коронавірусу в Україні всі школи, садки, професійно-технічні училища та вищі навчальні заклади закрили, але ні студенти, ні школярі часу не гають – у них дистанційне навчання.

Примусова діджиталізація

Однією з обіцянок президента Володимира Зеленського був швидкий та якісний Інтернет для всіх жителів країни. Також він обіцяв сприяти розвитку цифрової грамотності населення. Можливо, ще зарано оцінювати, чи виконав президент свою обіцянку, але питання діджиталізації зараз, як ніколи, на часі. Україна пішла на карантин – до 3 квітня закриті всі без винятку навчальні заклади, кафе, ресторани, торгові центри тощо. Згодом, ймовірно, обмежувальні заходи можуть посилитися і продовжитися.

Людям радять не виходити з дому без нагальної потреби, відповідно, Інтернет стає одним із головних інструментів, аби тримати контакт із друзями, родичами, та й взагалі зі світом. Для когось він ще й спосіб працювати з дому, а для дітей – можливість навчатись.

Коронавірус прискорив діджиталізацію у школах. До цього були готові не всі заклади, проте в умовах карантину потроху пристосовуються до дистанційного навчання.

“Вчителі зараз дають школярам завдання за допомогою таких сервісів, як Viber і Youtube. Діти вчаться у нових умовах, в онлайн-режимі вони отримують завдання і голосові підказки. Ми сподіваємося, що карантин дасть результат і вже 4 квітня діти підуть до школи”, – прокоментував ситуацію виконувач обов’язків голови Івано-Франківської ОДА Віталій Федорів.

Що використовують вчителі

Директорка інформаційно-методичного центру департаменту освіти та науки Івано-Франківська Олександра Савка розповіла, що керівникам навчальних закладів було надіслано відповідні рекомендації та на сайті департаменту створено комірку із ресурсами та платформами для дистанційної підтримки освітнього процесу під час карантину. Мова йде про YouTube, BeSmart, студію онлайн-освіти ЕdEra, платформу масових відкритих онлайн-курсів Rrometheus, платформу безкоштовних вебінарів підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання iLearn тощо.

Заклади середньої освіти для організації дистанційного навчання використовують свої сайти та інші доступні ресурси, наприклад, особисті блоги вчителів.

“Якщо вчитель використовує платформу, яка дозволяє структурувати роботу, то діти пишуть контрольні, самостійні і проєктні роботи. Може відбуватись і оцінювання учнів. Якщо ні, то після відновлення освітнього процесу результати дистанційної роботи враховуватимуть під час відповідей, написання тестових завдань тощо. Зараз вчителі пропонують доступні теми, які можна самостійно вивчати”, – наголошує Савка.

За її словами, департамент освіти наразі не перевіряє, як відбувається дистанційне навчання. Але керівники закладів освіти несуть відповідальність за це.

Відпрацювання карантину не буде. Після його закінчення департамент освіти чекатиме рекомендацій від Міністерства щодо подальших дій.

Досвід ліцеїв

В.о. директора ліцею №6 ім. Івана Ревчука Леся Гринів розповідає, що від початку карантину вони одразу перейшли на навчання дистанційно. Працюють здебільшого через сайт ліцею, у Viber кожен клас має свої групи, до яких входять вчителі, батьки та діти. Також педагоги для деяких завдань використовують веб-сервіс Google Classroom, на якому мають змогу оцінювати учнів. «Це як ЗНО», – каже в.о. керівника.

Вчительці ліцею №6, класній керівниці 3 класу Людмилі Римик доводиться креативити під час карантину. «Ми працюємо, як вміємо і як можемо, оскільки нема єдиної платформи для дистанційного навчання школярів молодших класів», – зауважує педагог.

Вона собі поставила завдання – зробити так, аби дітям якомога менше допомагали батьки, хіба десь-колись. Вчителька створила групу у Viber і записує учням короткі відеоуроки. «Я беру телефон в одну руку, в другу – великий аркуш паперу, кольорові маркери. Викладаючи матеріал, відразу починаю малювати або робити запис. На певному моменті я зупиняюсь, надсилаю відео дітям і даю завдання. Вони мені відповідають, правда, не всі одночасно. Зараз будуть канікули, і я опрацьовуватиму надалі варіант Skype-конференції», – пояснює Людмила Римик.

Учителька переглядала багато готових відеоуроків в Інтернеті. Каже, що вони трохи задовгі і не завжди підходять, але якщо є щось цікаве – використовує.

«Враження, що працюємо годин 12-14. На телефоні вже місця немає. Діти мені фотографують і надсилають зроблені завдання, я кожному роблю індивідуальні правки. Якщо хтось щось не розуміє, то телефонує мені або записує голосові повідомлення», – каже вчителька.

Десь 80% дітей виконують завдання класної керівниці одразу, решта трохи затримуються із різних причин. Тільки однієї дитини немає у Viber-групі. У цьому випадку вчителька постійно контактує з мамою.

«Я їх всіх зареєструвала на платформі Вчи.юа, але без батьків вони не можуть поки що туди заходити. Тому обрала для роботи Viber. Для себе зробила висновок, що дистанційне навчання має право на існування. Можна буде зробити якесь змішане навчання. Наприклад, вдома діти можуть якісь відео переглядати, і тоді в школі вже не доведеться тратити час на пояснення», – зазначає Людмила Римик.

Директор Івано-Франківського ліцею №10 Руслан Куриндаш розповідає, що у них діти від 1 до 11 класу навчаються через Google Classroom. Кожен класний керівник на цій платформі створює групи класів, до яких входять учні та всі вчителі, які у них викладають. Крім того, кожен педагог має окремий зв’язок з кожною дитиною.

«За розкладом кожен вчитель створює завдання, наповнює уроки теоретичними матеріалами, може додавати відео. Вчителі молодших класів пишуть з дітьми диктанти, вчителі математики – взяли додому маленькі дошки та показують на них приклади. Цей сервіс дає змогу використовувати презентації, інтерактивні вправи. Можна навіть обмежувати час виконання завдань. Навчальні матеріали можна готувати заздалегідь», – каже Куриндаш.

До карантину окремі класи вже працювали в Google Classroom, але це не було так масштабно. За словами керівника ліцею, зараз ця система дозволяє проводити нормальне дистанційне навчання, єдине – важко переконати батьків та дітей вчасно заходити і виконувати завдання. «Але дітям цікаво, бо вони сидять вдома за своїм улюбленим комп’ютером», – каже пан Руслан.

Адміністрація ліцею стежить за тим, як працюють вчителі та учні, за їх активністю та за матеріалом, який дають педагоги. Не можна просто сказати дітям, що опрацювати, загрузити самостійною роботою – і все. У таких випадках вчителям можуть звернути увагу на якість викладання.

«Оцінки дітям виставляємо. Там стобальна система, але ми переводимо її у дванадцятибальну. Є випадки, що діти просто фотографують свої зошити і надсилають фото вчителю. Списати у цій системі нереально, хіба батьки допомагають», – зазначає керівник ліцею.

Після того, як учні вийдуть з карантину, у ліцеї думають провести перевірку знань за певними темами і розділами. Але перед цим має бути повторення матеріалу, щоб не перевантажити дітей одразу самостійними, тестами та контрольними.

Досвід училищ

Директор Вищого професійного училища №21 Михайло Баб’як додає, що вони також перейшли на дистанційну форму навчання. Відповідно до розкладу занять викладачі розробляють завдання та викладають теорію у своїх групах. Всі матеріали вони скидають на електронну пошту, яку спеціально розробили для дистанційного навчання, та на сайт училища. Також все дублюють в групи у Viber.

«Є зв’язок викладачів з викладачами та викладачів з учнями. Якщо хтось не виходить на зв’язок, класний керівник індивідуально видзвонює і питається, в чому причина. Але у нас діти не тільки з міста, але й зі всієї області і навіть із сусідніх. Наприклад, буває з Рожнятівським районом важко зв’язатись, тоді ми стараємось дзвонити їм і питати, чи отримали вони завдання, матеріали та як працюють», – наголошує Михайло Баб’як.

ЗНО

Одним із найактуальніших питань для цьогорічних випускників є зовнішнє незалежне оцінювання. Пробне ЗНО з української мови і літератури мало відбутися 21 березня, з історії України, з математики, з біології, з географії, з фізики, з хімії, а також з іноземних мов – 28 березня. На сайті Українського центру оцінювання якості освіти повідомили, що тестування з української мови і літератури проходитиме 4 квітня, а з інших навчальних предметів – 11 квітня.

Методистка інформаційно-методичного центру Марія Присяжнюк каже, що точно про пробне ЗНО наразі нічого сказати не можна, адже дати 4 і 11 квітня – вже під знаком питання. Так само нічого не відомо про основну сесію тестування.

«Як тільки будемо мати інформацію, ми повідомимо на всіх наших сайтах, напишемо листи у школи, повідомимо дітей», – запевняє пані Марія. Наразі вона радить випускникам готуватись до тестів з обраних предметів.

Допомогти готуватися до ЗНО випускникам взялася й держава. За словами президента  Зеленського, для підготовки учнів до тестування запущено щоденні трансляції онлайн-уроків. З 8:00 до 9:00 та з 18:00 до 21:00 їх можна переглянути на телеканалі “Рада” або знайти на YouTube-каналі Міністерства освіти і науки України.

Самостійне, а не дистанційне

Дехто з батьків задоволений дистанційним навчанням, інші ж навіть його так назвати не можуть. Подобається навчання онлайн здебільшого батькам, діти яких вчаться на платформах Zoom, Google Classroom або якщо у Viber чи Skype вчителі записують відео чи аудіо уроки.

Втім деякі батьки змушені ставати самі вчителями своїм дітям. Син керівниця ГО «Мами Прикарпаття» Мар’яни Вершиніної зараз вчиться у 5 класі. Жінка каже, що вона це може назвати те, що зараз є – дистанційним навчанням, швидше це самостійне навчання.

«Нам просто у загальний чат у Viber надсилають завдання. Дітям складно опрацьовувати весь матеріал. Вони самостійно займаються, або з допомогою батьків. Якоїсь консультативної допомоги чи підтримки від вчителів мій син не отримує. Я чула, що якісь вчителі так роблять, але у нашому випадку від педагогів ані я, ані син, не отримували жодного зворотного зв’язку», – каже Вершиніна.

За її словами, наша освіта на сьогоднішній день не готова до дистанційного навчання. Наразі головним вчителем для сина стала мама. Відтак іноді на уроки жінка витрачає по пів дня.

«Це непросто. Особливо якщо йдеться про 6,7,8 клас. Як мама може пояснювати хімію, фізику? Ми вчили точні науки понад 20 років тому», – зазначає Вершиніна.

Франківка Любов Палімон має двох дітей, які навчаються у 5 та 7 класах. Жінка каже, що її дочка додатково ще вчиться у мистецькому центрі «Акторко» і там проводяться справді дистанційні уроки з хореографом на платформі Zoom.

«Дають домашні відеозавдання, які ми знімаємо і відповідно скидаємо тренеру. А в школі ж класний керівник скидає на Viber фото листка, на якому написано список – предмет – тема – завдання», – каже пані Любов.

Вона також вважає, що це швидше самостійне домашнє навчання, ніж дистанційне. Їй доводиться допомагати дітям, адже просто читати тему – мало. Вона сама шукає відео та аудіоуроки, щоб пояснити дитині матеріал.

«Часу на це йде дуже багато, десь по чотири години на кожну дитину. Я на карантині дома, тому це не проблема, але батьки, які працюють, не можуть собі це дозволити», – наголошує Палімон.

Вона не уявляє, що і як буде далі, адже завдання їм давали, але їх ніхто не перевіряв навіть. Жінка каже, якщо карантин продовжується, то школам треба продумати алгоритм своїх дій, роботи з дітьми і їх оцінювання.

Діти франківки Оксани Дубовської навчаються у 2 та 5 класі. Їм також просто дають завдання у Viber, які вдома треба виконувати.

«Мама виконує роботу вчителя молодших класів і вчителів-предметників в старших. Старшій пишуть, що треба малювати в художню школу, вона вдома малює. Молодша ходити в хореографічну – ми знімаємо танці на відео і на Viber відсилаємо. Тому мама ще й трошки хореограф. Після всіх виконаних завдань вже ніякий коронавірус не страшний», – каже жінка.

Вона каже, що єдині, хто щось пояснюють – це класна керівничка п’ятого класу та вчителька інформатики, яка має на Youtoube канал і дає дітям посилання на відеоуроки.

Людмила ОЛЕНЮК

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!