Напевне, немає історії, яку б не могла написати Юліана Герцик. Саме тому вона почала цим займатися і тепер допомагає людям сказати найважливіші слова рідним.

Юліана пояснює, як все працює. Наприклад, звертається до неї жінка, яка хоче на річницю весілля замовити історію подружнього життя. Герцик дає замовниці анкету з найважливішими питаннями, щоб мати основу для творчості. Тоді перечитує найважливіші моменти із життя людей, обговорює подробиці історії та сідає за роботу. «Загальну картину історії я формую із фактів про людей, а потім їх самостійно трохи прикрашаю», – каже майстриня. Такі історії вона роздруковує потім на якісному фотопапері, додає ілюстрації та орнамент та гарно упаковує.

Часто їй доводиться писати історії від третьої особи, проте інколи люди хочуть, щоб все було сказано від них самих. Наприклад, одного разу Юліана робила історію від дворічної онучки для дідуся. «Немає нічого такого, що я не можу написати. Причому в віршованій формі мені легше творити, ніж прозою», – зізнається майстриня.

Писати Юліана любила завжди. Колись навіть мріяла стати журналістом. У шкільні роки вона стажувалась в одній з прикарпатських газет, але зрештою вступила не на журналістику, а на філософський факультет. Після закінчення університету вона працювала у громадській організації і писала антикорупційні історії. «З одного боку, це було те, що я хотіла, але не зовсім», – каже Герцик.

Під час декретної відпустки жінка повністю реалізувала свій талант. Одного вечора Юліана переглядала фотографії, на яких її знайома виготовляла оригінальні прикраси власними руками. «Я дивилась, дивилась… А потім подумала: чому б не показати те, що я вмію робити найкраще?» – пригадує майстриня. Ніч вона «переспала» з цією думкою і вже вранці прийняла рішення зайнятись словесним хендмейдом.

Юліана зізнається, що вигадувати такі історії нелегко. Спочатку, коли  був запал і невичерпна енергія, проблем не виникало. Та через сім-вісім місяців роботи жінка відчула, що спустошується.

«Добре, коли людські історії світлі та прості. Але часом бувають важкі. І багато того болю і негативу я перебираю на себе», – каже майстриня. В певний час навіть сталось так, що Юліана просто вигоріла: півтора місяця вона взагалі не могла писати. У такі моменти їй завжди допомагають молитва, музика та спілкування з людьми.

Людмила ОЛЕНЮК