Культ особи: Зоряна Мартинюк

Прийшовши до Зоряни Мартинюк з картинкою, дитячим малюнком чи просто ідеєю, можна матеріалізувати це в іграшку. Жінка вже декілька років займається цією справою, навіть відкрила свою крамницю-майстерню «Баобаб» та організовує майстер-класи для дітей.

Починала Зоряна із виготовлення прикрас та аксесуарів. Робила різноманітні сережки, намиста, шила сумки, плела «фенічки». Деякі вироби були із доволі незвичних матеріалів, наприклад, з шишок чи горіхів. Свої роботи вона продавала на різних фестивалях.

Після відкриття крамниці Зоряна почала працювати з дітьми. Навчала їх різному: робити щось із глини, шерсті, дерева… Після майстер-класів жінка так захопилась цим заняттям, що сама почала шити іграшки, на створення яких її особливо надихали дитячі малюнки.

Так усе й почалося. Наразі Зоряна не робить аксесуари, а працює із текстилем. У її крамниці працює ще три майстрині. Жінка каже, що вони можуть навіть якийсь логотип «оживити» і зробити з нього іграшку. При цьому використовують різні тканини, але переважно бавовну. «Також ми любимо щось перешивати і переробляти. Якщо є можливість, то так і робимо, щоб тканина набула якогось нового значення», – розповідає Зоряна.

Найчастіше доводиться шити іграшкових звірят, адже зараз вони у тренді. Наприклад, кілька років тому популярними були сови, потім – лисиці і фламінго, зараз люди обирають лам або альпак. Також є попит на жабок. Одного разу робили навіть коня в пальто у повний зріст. У нього  згиналися ноги, а кожен зуб був виліплений із полімерної глини.

Сама ж Зоряна любить дивні та не надто акуратні іграшки. «Мені подобається, коли видно шви, коли нерівно пришите око… Це дуже відрізняє вироби ручної роботи від фабричних. Багато хто прагне, щоб іграшки були якомога ідеальнішими. А я люблю химерніші, у яких видно душу», – каже майстриня.

Усі вироби різні, навіть якщо вони шиті за однаковими малюнками і з однакових матеріалів. Все тому, що майстрині по-різному роблять, наприклад, очі або рот. Таким чином, кожна іграшка отримує свою емоцію, яка ніколи не повторюється. «І я, і дівчата, кожного разу, коли дошиваємо іграшку, дивимось на неї і обіймаємо, кажемо, яка вона гарна», – зазначає Зоряна.

Хоча прикраси жінка робить нечасто, та інколи згадує і про таке своє улюблене заняття. Колись хоче повернутись до їхнього виготовлення. Та поки що тільки періодично експериментує в зачиненій крамниці. Коли у неї є натхнення, то сідає, витягує скриньки, розкладає все і майструє. Каже, що любить шити на самоті. «Магазин працює до 19 години, а я можу залишатися до півночі. Тоді мені працюється найкраще», – зізнається Зоряна Мартинюк.

Людмила Оленюк

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!