Культ особи: Зоя Соловйова

Її книжки рухаються, ними можна гратися та навчатися одночасно. Зоя Соловйова каже, що вони корисні для дітей, бо сприяють розвитку. Особливо допомагають діткам із певними вадами.

Ідея шити розвивальні книжки виникла у майстрині в 2016 році. Спочатку жінка хотіла переробляти старі речі на іграшки. Деякий час так і робила, а потім дівчинка з Харкова для племінника замовила ведмедика і пінетки. Проте Зої здалося, що ведмедик з джинсів – це дуже банально. Після довгих роздумів вона взялася до роботи і додала до іграшки багато маленьких деталей… Так і створилася перша книжка. «Спочатку мої роботи виходили недопрацьовані, – згадує майстриня. – Та потім діти почали показувати, де і що треба виправити, тому в мене все вийшло».

Найважче у такій роботі, каже жінка, вирізати всі фігурки. Це забирає багато часу. А якщо деталь маленька, то під час шиття голка може її “зжувати”. Якщо ж книжка має багато шарів, то також важко шити. А ще й самі голки часто ламаються. Зоя Соловойова жартує, що в магазині продавці вже не розуміють, що вона з тими голками робить.

Нещодавно у благодійному фонді «Карітас» жінка виграла графопобудовник та ноутбук. Ці речі мали б допомогти їй вирізати фігури. «Думала: ура! класно! Але тепер підключити їх не можу», – сміється жінка. Наразі вона продовжує все вирізати вручну та не скаржиться, бо з’явилося більше терпіння і набагато акуратніше виходить.

Одну книжку Зоя шиє близько тижня. Та іноді виходить набагато швидше. Важко шиється тільки тоді, коли її відволікають, особливо якщо вже є ідея і робота почата. Працює вона тільки у будні, у неділю та свята – не можна.

Головне у створенні книги – ідея. Майстриня розповідає, що деякі клієнти одразу кажуть, чого хочуть. Але таке трапляється рідко. Здебільшого треба видумувати все самостійно. Одного разу сім’я зі Львова замовила дві книжечки для хлопчика-аутиста: ляльковий будинок про навики та про транспорт. «Батьки мені казали, що ніби мультик дивились», – згадує Зоя. Вона пояснює, що такі книжки корисні для дітей, особливо якщо є якісь вади. Зараз львів’яни поїхали в Чехію і вчаться за цими книжками. І це далеко не одна історія, коли Зоїна робота допомогла дітям.

«Дуже класно, коли є якась віддача. Не просто відшив, віддав замовлення, а тобі написали, що все добре. Мені подобається спілкуватися з клієнтами. Люблю, коли присилають фото дітей та розповідають про свої успіхи. Я кайфую від цього», – каже жінка. Після такого спілкування настрій у майстрині піднімається і навіть шиється швидше. Одного разу після повідомлень від клієнта книжку вдалося зробити за два дні.

Зоя не любить шити однакові книги. У кожну роботу додає щось нове, навіть якщо сюжет однаковий. «Мушу поміняти або сторінку, або тканину», – пояснює вона. До речі, використовує майстриня здебільшого бавовну і фетр. Може робити і з інших тканин, але їх спершу треба протестувати: перевірити, чи не буде линяти, швидко кошлатитись. А ще важливо, щоб у дітей не було подразнення від тканин. З особливою відповідальністю Зоя працює з маленькими деталями. Для дітей різного віку вони мають бути інші. Наприклад, якщо мова йде про менших дітей – все має бути велике, а намистинки ще й міцно пришиті.

До речі, Зоя переїхала на Прикарпаття з Луганської області у 2014 році. Зараз вона живе у селі Слобода Долинська. Майстриня не випадково так прискіпливо ставиться до своєї роботи. Жінка виховує шістьох діток, тому, як ніхто, розуміє, що треба малечі.

Людмила ОЛЕНЮК

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!