Одним із пріоритетних завдань нинішньої івано-франківської влади є збільшення в місті кількості зелених насаджень, рекреаційних зон, парків і скверів. Проте більшість територій, де можна облаштувати місця відпочинку, продані під забудову або перебувають у довгостроковій оренді.

 

Зеленим по сірому

19 січня під час оперативної наради міський голова Руслан Марцінків представив нового головного архітектора Дмитра Нижника. Першим завданням для архітектора стало облаштування скверу на вулиці Сахарова, 30. Більше того, у стратегії розвитку Івано-Франківська-2020, яку планується реалізувати за найближчих п’ять років, Руслан Марцінків обіцяє збільшити зелені зони в місті щонайменше вдвічі.

Перелік парків та скверів Івано-Франківська можна знайти на сайті міської ради. Загалом їх 22. Це меморіальний сквер, міський парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, парк воїнів-інтернаціоналістів, сквер на площі Адама Міцкевича, привокзальний сквер, сквер на вулиці Валовій, сквер на вулиці Лесі Українки, сквер на вулиці Богдана Лепкого, сквер на вулиці Грюнвальській, сквер біля Вічевого майдану, сквер на вулиці Страчених, сквер на розі вулиць Незалежності-Шухевичів, сквер на вулиці Євгена Коновальця, сквер на вулиці Молодіжній, сквер на розі вулиць Вовчинецької та В. Симоненка, сквер на вулиці Івана Павла ІІ, сквер на вулиці Чорновола поруч будинків №96-98, сквер на вулиці Академіка Сахарова, сквер на вулиці Княгинин, сквер на вулиці Деповській, сквер на вулиці Чорновола поблизу будинків №119-121, сквер на вулиці Довженка біля будинку №1.

Сквер для мера

Сквер та земельна ділянка за адресою Сахарова, 30 перебувають у комунальній власності. Проекти нового скверу вже готові. Їх два. Обидва представлять міському голові, а він вирішить, який більше пасує до ландшафту довкола.

Відповідно до поданої архітектурою документації, сквер площею приблизно 1,7 га на вулиці Сахарова зараз у незадовільному стані. Тут відсутні місця для відпочинку, дитячі майданчики, освітлення. Пропонується почистити хаотичні насадження дерев, насадити туї, облаштувати пішохідні доріжки, встановити освітлення задля безпечного перебування на цій території у вечірній та нічний час. Поблизу має бути паркінг, який пропонують відділити від пішохідної частини декоративними кулями.

Інший варіант передбачає насадження декоративних дерев та кущів, а розміщення доріжок таким чином, щоб жителі найближчих будинків мали змогу швидко перетнути сквер.

Як пояснив директор комунального департаменту Михайло Смушак, наразі розробляється архітектурна частина проекту, а далі – проектно-кошторисна документація. Відповідно до неї буде виділена необхідна сума коштів з бюджету міста. Посадовець пообіцяв, що цього року роботи з облаштування скверу будуть завершені.

«Ми проводимо інвентаризацію всіх зелених насаджень у місті. Це прибудинкові території, парки, сквери, території вздовж річки. Розробили окремий документ – перелік усіх наявних скверів. Повної картини наразі ще немає, адже це робота не одного дня і навіть тижня. Відповідно до схеми, щодо кожного скверу будуть подані пропозиції. Те ж саме буде і щодо земельних ділянок у місті, за рахунок яких можна збільшити зелені зони. Буде визначено їхню площу, цільове призначення. Після цього подамо владі міста пропозиції для їхнього облаштування», – розповів керівник департаменту будівництва, архітектури і містобудівництва Дмитро Нижник.

У найближчий час планується дослідження території поблизу Бистриці Солотвинської, за мостом праворуч. Там можна облаштувати зону для відпочинку. Біля річки буває багато людей, а територія зовсім не облагороджена – лише кущі і зарослі. Це вдале місце для парку, вважає архітектор.

 

Ріст без потенціалу

Зелені насадження – важливе, але не настільки гостре питання, як його ставлять. В Івано-Франківська не надто великий потенціал для розвитку в цьому напрямку, вважає попередник нинішнього головного архітектора міста Володимир Гайдар.

«Було б добре, якби про це все заговорили приблизно 20 років тому, коли були великі незабудовані зелені зони. Якщо відкрити публічну кадастрову карту України, можна побачити, що більшість території міста у приватній власності або у постійному користуванні. Говорити впевнено, що ми зможемо взяти і зробити в місті нові зелені зони, – фарисейство. Адже ми будемо мати справу, як мінімум, із приватною власністю. А якщо вести мову про сквер, це не є внутрішньодворовий простір для тих мешканців, які живуть поблизу, це – окрема територія загального користування, і багато хто буде проти», – наголошує Гайдар.

Одна з найбільших зелених зон розміщена поблизу Бистриці Надвірнянської, де нині діє садове товариство. Архітектор зауважує, що на цій території намагалися зробити облаштовану рекреаційну зону, але люди, які там мають ділянки, виступили проти. Хоча й досі є можливість її врятувати і створити місце відпочинку для жителів міста.

«Одну частину необхідно віддати під багатоквартирну забудову, але зобов’язати забудовника викупити ще додаткову ділянку, яку він передасть місту. Інакше говорити, що це колись може бути парком, як раніше планувалося, немає сенсу. Не варто забувати: якщо зараз починати розмову про створення нових зелених зон, то доведеться мати справу із власністю – однією людиною чи навіть групою людей, які не завжди будуть задоволені змінами», – нагадує архітектор.

Багато територій, які колись мали бути «зеленими», забудували в останні роки. До прикладу, парк мав бути на перетині вулиць Будівельників та Миколайчука, навпроти ТЦ «Арсен». Його знищили нещодавно, і цьому можна було запобігти.

«Якщо все ж говорити про потенціал збільшення зелених зон, це можна зробити за рахунок прирічкових територій. Площі між дамбами доволі широкі. Там не обов’язково створювати тимчасові споруди, це можуть бути прогулянкові території. Їх можна розвивати, проводити різноманітні дійства, фестивалі. А ще є території поза дамбами – в районі села Вовчинець, в мікрорайоні Пасічна. Поблизу «німецького» озера також є територія, придатна для тимчасового використання. Капітально її забудовувати не можна – це компенсаційне озеро, технічна споруда для захисту моста», – продовжує Гайдар.

Ще один напрямок для розширення рекреаційних зон – переформатування територій, які раніше були зайняті підприємствами. Деякі споруди на їхній території слід зносити, переплановувати і закладати невеликі сквери. Але, знову ж таки, все впирається у те, що вони – не без господаря. Тому тут слід пропрацювати механізм, щоб місто мало можливість використовувати ці території.

Для повноцінного розвитку міста все слід робити комплексно і виважено, наголошує Володимир Гайдар. Пріоритетним має бути збереження того, що є. Як приклад, слід правильно поставити питання із внутрішньодворовим простором. Як би їх не наповнювали дитячими майданчиками чи зеленими насадженнями, не вирішено питання паркінгів. Кількість автомобілів постійно збільшується, а дворові простори залишаються такими, як є, або й зменшуються. Тож необхідно змінювати пріоритети. Двори мають бути абсолютно пішохідними, а паркінги слід будувати окремо – підземні, надземні, окремі багаторівневі. Крім того, необхідні багаторівневі паркувальні зони поблизу центру, що «відрізатимуть» зовнішній транспорт, який розвантажить центральну частину міста, зробить її чистішою і привабливішою.

 

Алея для героїв

Восени минулого року громадські діячі БФ «Сила Прикарпаття» звернулися до попереднього міського голови Віктора Анушкевичуса з ініціативою створити в місті «Алею миру» в Парку пам’яті. Ініціативу підтримали члени Волонтерського сектору Ради Оборони області. Тодішній мер надав дозвіл на створення парку. Володимир Гайдар, який на той час очолював міську архітектуру, запропонував місце, де б можна було вшановувати героїв.

«Ініціатива дуже хороша. Меморіальний сквер – це не зовсім вдале місце для поховань, він є пам’яткою національного значення. Після загибелі перших бійців за незалежність ми почали пропрацьовувати питання, де можна закласти «Алею почесних поховань». Один із варіантів – у селі Чукалівка, де вже є алея вояків УПА. Там був певний резерв. Інший варіант – меморіал у Дем’яновому лазі. Ми їздили туди, оглядали, спланували, як воно могло б виглядати. Територія поблизу меморіалу поділена: одна частина у постійному користуванні церкви, а інша – закріплена за Прикарпатським національним університетом як ботанічний сад. Проте ми отримали серйозний спротив з обох боків. Виникла пропозиція «Алею почесних поховань» зробити попри стежку до меморіального комплексу. Територія там абсолютно вільна, ми пропонували виділити по 25 метрів з обох боків стежки, яка веде і до церкви, і до меморіалу. Це достойне місце для поховання героїв. Через те, що земля в постійному користуванні церкви, процес загальмувався, до цього часу так ні про що і не домовилися», – наголосив Гайдар.

Для «Алеї миру» Володимир Гайдар запропонував облаштувати невелику ділянку поблизу моста на Пасічну. Ще одна пропозиція стосувалася скверу на вулиці Молодіжній, де центральну алею можна було б присвятити пам’яті героїв. Для цього треба зрізати тополі, які вже давно себе віджили, і насадити дуби. Це стало б початком відновлення парку.

Ініціативу громади щодо створення «Алеї миру» підтримав і новий мер. Попросив написати письмове звернення на його ім’я. Тож активісти сподіваються, що їхні зусилля не будуть марними, а жителі отримають місце, де можна буде вшанувати героїв чи посадити дерево на честь людей, які віддали своє життя за збереження цілісності держави.

Ірина ФЕДОЛЯК