Лицарські турніри, повітряні кулі та штурм фортеці

7-8 вересня у Галичі відбувся другий фестиваль історичної реконструкції «Галицьке лицарство». Організатори дивували гостей свята насиченою програмою та різноманіттям локацій.

Фестиваль історичної реконструкції «Галицьке лицарство» відбувається на території заповідника «Давній Галич» уже вдруге. Співорганізатор дійства Роман Кобильник, активіст громадської організації «Поступовий гурт франківців», каже, що головне завдання фестивалю – привернути увагу громадськості до славної історії колишньої столиці Галицько-Волинського князівства.

«Про славне місто Галич згадують тільки напередодні визначних дат. Решту часу про нього забувають… Скажімо, такі історичні міста, як Львів чи Кам’янець-Подільський постійно працюють на себе, щоб привернути увагу тисяч туристів. Цього, на жаль, не можна сказати про Галич», – зазначає співорганізатор фестивалю.

До речі, минулорічний фестиваль історичної реконструкції був приурочений до 1120-ї річниці давнього Галича, а цьогорічне дійство – до 820-ї річниці утворення Галицько-Волинського князівства.

Організатори фестивалю приготували чимало локацій для різних категорій відвідувачів. Діти могли стати лицарями і взяти штурмом дерев’яну фортецю (цьогорічна новинка), сфотографуватися в обладунках, взяти участь у квестах та постріляти з лука, дорослі ж – поярмаркувати та позмагатися у лицарській вправності. Було вдосталь яток, де смачно частували.

Впродовж двох днів розважали гостей своїми композиціями виконавиця MariYana, рок-гурт «Vandor», гурти «God Lucky» і «В тенетах», а також виступи етнодіджеїв.

Для маленьких поціновувачів мистецтва цьогоріч організатори підготували сюрприз – виставу Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки «Пластикові монстри», яку показували поблизу Галицького замку. Дорослі ж мали нагоду ближче до смеркання теж поблизу замку насолодитися грою акторів Івано-Франківського національного академічного театру ім. Івана Франка. Цьогоріч актори показували виставу «На західному фронті без перемін», поставлену за однойменним твором Еріха Марії Ремарка.

Найбільше увага гостей була прикута до лицарських турнірів.

Поєдинок відбувався на ресталищі (інша назва – ресталь) – огородженій території із пом’якшеною піском поверхнею, щоб не так боляче було падати лицареві в обладунках на тверду землю.

Диктор Тимофій Коробков озвучував все, що відбувалося на ресталищі, щоб глядач не губився у здогадах, що ж там відбувається.

Головні дійові особи на полі бою – маршали та лицарі. Тимофій розповідає, що маршали в давнину були досвідченими воїнами, які через свій вік вже не могли брати участі у турнірах, однак саме вони мали право визначати, чи поєдинок пройшов якісно. «Фактично це були судді, наділені певними повноваженнями», – зазначив Коробков.

Лицарі належали до тогочасної знаті. Більшу частину свого життя вони проводили на війнах, а щоб у мирний час не втрачати навиків – вигадали турніри. «Піші поєдинки нагадували радше шоу, а от лицарі, які брали участь у кінному турнірі, могли під час сутички отримати важку травму», – каже Тимофій.

У давнину лицаря можна було розпізнати за гербом і знаменами. Тогочасні воїни одягали обладунки із кольчуги – дроту, який скручували в кільце і склепували докупи. Під обладунками були так звані «стьобані частини», які можна порівняти із шубами чи бушлатами. «Обладунки лицарів, які зараз беруть участь у турнірі, виготовлені із сучасних металів, але за зразком XIV століття», – зауважує диктор.

Варто додати, що важить один обладунок лицаря до 30 кг. «Саме таку вагу носили щодня у рюкзаку вояки під час Першої світової війни. У лицаря ж вага рівномірно розподілена по всьому тілу. Якщо виникне бажання, то можна навіть і на дискотеці в такому обладунку витанцьовувати», – жартує Тимофій.

Лицарський турнір стартував на фестивалі із масового бою – бугорту, у якому мірятися вправністю зійшлися 10 на 10 бійців. Пізніше були власне турніри та окремі поєдинки між бійцями. Бились на фестивалі понад два десятки досвідчених лицарів.

За правилами, бій триває приблизно хвилину. У масовому бої програє той лицар, який падає або трьома точками дотикається до землі, у поєдинку сам на сам програш зараховується, коли суперник вдаряє мечем так, що за реальних обставин удар міг би призвести до травмування.

Показували свою лицарську вправність на фестивалі не тільки чоловіки, але й дівчина.

Наталія Запишна приїхала з Києва. На дійстві у Галичі вперше, каже, що їй тут дуже подобається, а якщо випаде нагода, то приїде і наступного року.

Лицарськими турнірами Наталя захопилася зовсім недавно – лише два місяці тому. «Випала нагода побувати на чемпіонаті світу із лицарського бою, який проходив 16 травня у селі Копачів, що під Києвом. Я просто за всім спостерігала. Потім вирішила й собі спробувати. Мені сподобалось, адже на першому тренуванні серед лицарів панувала дуже дружня атмосфера», – розповідає дівчина.

Найважче у лицарській справі, на думку дівчини, звикнути до ваги, що на тобі. На питання, чи боїться вона отримати під час бою травму, відповідає, що ні.

«Хочу і надалі розвиватися», – додає Наталя насамкінець.

«Надворі XXI століття. Жіноча половина може також проявити у лицарському турнірі свою силу і характер. Та й у давнину були випадки, коли жінкам доводилося одягати обладунки і стерегти територію від ворогів, коли чоловіки вирушали на війну», – зауважує Тимофій Коробков.

Організатори фестивалю кажуть, що і надалі готові дивувати.

Як зазначив координатор ГО «Поступовий гурт франківців» та співорганізатор фестивалю Сергій Адамович, майже все, що задумали реалізувати, вдалося. Не підвела й погода. На жаль, не змогли приїхати команди із Польщі, Данії та Білорусі, які раніше підтвердили свою участь у святі.

«У майбутньому плануємо збільшити кількість атракцій і робитимемо все, щоб фестиваль отримав статус міжнародного», – додав Адамович.

Марія ГРИЦКІВ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!