Медична конфронтація

Закритість, нездатність до змін, кругова порука, відсталість – це ті характеристики, що описують українську медицину протягом кількох десятиліть. І корупція, куди ж без неї? Вашій дитині потрібна довідка у школу? Шоколадка та добра (а в ідеалі імпортна) кава – і ось невеличкий клаптик паперу з підписом і печаткою у вас у руках. Потрібно зробити рентген чи здати кров на аналіз? Будь ласка! У державних закладах усе безкоштовно, лише зробіть «добровільний» благодійний внесок.

Докорінні зміни в галузі охорони здоров’я напрошувалися давно. І ось у 2017 році розпочалася медична реформа. Перший її етап стосувався «первинки», адже до педіатрів, терапевтів та сімейних лікарів ми звертаємося насамперед. І, як це буває з усім новим, до змін поставилися дуже неоднозначно. Одна частина суспільства та медиків сприйняла їх з ентузіазмом, інша – не шкодувала слів для критики МОЗу та його очільниці Уляни Супрун. А в Івано-Франківську впровадження реформи спричинило серйозний конфлікт в усій ланці первинної медицини. З одного боку – медики, з другого – керівництво «первинки». А між ними – емоції, непорозуміння і навіть погрози.

Вибух невдоволення

Медична спільнота у своїй більшості є консервативною та закритою. Лікарі, так би мовити, не звикли виносити сміття з хати. Тож збори медиків первинної ланки в Івано-Франківську 19 листопада минулого року стали несподіванкою. Їх учасники оголосили вимоги до свого керівництва: гідна зарплата, закупівля обладнання та підписання колективного договору. Відкритий лист до очільниці івано-франківської «первинки» Ольги Савчук підписали 80 лікарів.

«Ми написали листа до Ольги Савчук, бо обладнання в нас немає ніякого. У районах люди отримали пульсоксиметри (пристрій, який одягається на палець і визначає рівень кисню у крові – ред.). Якщо є запалення легень на ранній стадії або ж дефекти легень, і я цього ще не прослуховую, то рівень насичення крові киснем говорить нам про ті чи інші проблеми, – розповідає педіатр Олена Бабій. – Обладнанням має забезпечувати некомерційне підприємство (некомерційне комунальне підприємство «Центр первинної медичної та консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради – ред.). Я знаю, що в районах – Городенка, Надвірна, тільки-но підписавши договір з НСЗУ (Національна служба здоров’я України – ред.), одразу отримували обладнання».

Пані Бабій скаржиться: навіть комп’ютери для неї та її колег (педіатричне відділення №8) закупили уже списані. «От у мене на столі вже два місяці той комп’ютер не працює. Як я маю декларації укладати?» – обурюється педіатр.

Медики скаржаться на нестачу різного обладнання – від манжеток для апаратів вимірювання тиску до канцтоварів.

Натомість гроші від НСЗУ івано-франківська «первинка» отримує з 1 жовтня.

«Коли ці кошти давали, чітко ніхто не роз’яснював, як їх використовувати. Медицина в нас зараз «кинута на творчі засади», бо треба самому придумати, як поділити ті ресурси. На сьогодні ми щомісячно давали частину грошей на виплату заробітної плати «первинки», решту акумулювали. Ми їх розподіляємо по відсотках», – пояснює Ольга Савчук.

Та найбільшим каменем спотикання між лікарями та керівництвом «первинки» є заробітна плата. Реформа передбачає докорінну зміну способу розрахунку фінансового забезпечення лікарів. Тепер «гроші ідуть за пацієнтом» – уряд виплачує лікарні кошти за одного пацієнта на рік. Базовий тариф за підписаною декларацією – 370 грн. Його множать на коефіцієнт, залежно від віку пацієнта. Тобто за пацієнта віком від 0 до 5 років лікарня отримуватиме від держави 1480 грн. на рік, від 6 до 17 років – 814 грн., від 18 до 39 – 370 грн., від 40 до 64 – 444 грн., від 65 років – 740 грн. За пацієнта, який ще не обрав свого лікаря, – 240 гривень.

Ще на зборах 19 листопада медики вимагали від своєї керівниці зарплату за відсотками від декларацій: 30% лікарям, 20% – медсестрам. Натомість, розповідає Ольга Савчук, лікарі «первинки» отримують платню за формулою, яку розробили в Івано-Франківську. Від загальної суми, яку заробляє медик за рік, 25% складає його платня, 15% – платня медсестри. Ще 20% передбачені на реактиви для лабораторії, 10% – на медикаменти невідкладної допомоги, 10% – на послуги та розхідні матеріали.

«Формула не передбачена ніким. Ми самі її розробили. І в цьому жодна інституція нам не допомагала, – каже Ольга Савчук і додає: – Вже три місяці вони отримують вищу зарплату. Вона піднімалася в три етапи. У вересні людина мала ставку 5600 грн., в жовтні-листопаді у неї було 12 тисяч, в грудні – 24 тисячі. У медиків не став більший робочий день, не зросло навантаження».

Її ж підлеглі скаржаться, що таких коштів не отримують, та й цієї формули не розуміють. І пояснювати їм ніхто нічого не збирається.

«Найбільше нас обурює, що нам ніхто не пояснює, які зарплати у нас мають бути. Ніхто нас не збирає. До нас ставляться, як до овець. На зустрічі з нами головний лікар обурювалася, що ми в неї забрали час. Хоча ця зустріч тривала рівно півгодини. І зі мною, напевно, ще ніколи так себе не поводили», – скаржиться пані Анна (ім’я, за проханням педіатра, змінене – ред.).

Лікарі розповідають, що навіть за цією не до кінця зрозумілою для них формулою вони не отримують того, що мали б отримувати.

«Я люблю працювати і готова працювати. Але за свою працю я хочу отримувати відповідні гроші! – додає наша співрозмовниця. – Зарплати за грудень нам дали нормальні, бо ми почали виносити це питання на публіку. З юристом склали запит у мерію, були запити і від народних депутатів, аби нам роз’яснили нашу платню».

Та зі звинуваченнями своїх підлеглих Ольга Савчук не згодна. Нерозуміння розрахунку платні вона пояснює людським фактором.

«Такого відкритого до спілкування керівника, як я, немає! У мене є прийом пацієнтів, і щотижня – прийом наших працівників за записом. Кожен може прийти до мене додатково, і ми це все ще раз роз’яснимо», – запевняє головний лікар. Та варто зауважити, що навіть під час зборів 19 листопада Ольга Савчук дозволяла собі називати підлеглих боягузами.

До слова, за грудень медики первинки отримали вже вищу заробітну плату – суми сягали 10-14 тисяч гривень.

Колективний договір

Врегулювати усі спірні питання мав би колективний договір між медиками та керівництвом «первинки». Центр первинної медичної та консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради (далі – ЦПМСД) було створено 3 серпня минулого року шляхом реорганізації та злиття 5 медичних закладів. Згодом до них приєдналася міська дитяча поліклініка.

На той момент у «первинці» було шість профспілкових організацій, а для підписання угоди потрібна одна первинна. Під час конференції 15 листопада було створено нову профспілку.

«Лише після того ми змогли ініціювати процес укладання колективного договору. Його проект розробив мій юридичний відділ і надав його всім структурним підрозділам. Після того вже двічі скликалися збори трудового колективу, на яких вирішувалося питання укладення», – розповідає Ольга Савчук.

Та відкритий конфлікт між нею та її підлеглими розпочався саме з цього моменту.

Медики розповідають: проект угоди, який вони отримали, є копією старого документа, що діяв у поліклініці №5 (її ж і очолює Ольга Савчук – ред.).

«У проекті передбачено 7 тисяч гривень на місяць для закупівлі фізрозчинів. На ці фізрозчини абсолютно не потрібно такі суми писати. Натомість канцтовари купуємо власним коштом. А кожну декларацію потрібно роздрукувати!» – критикує проект угоди пані Анна.

Деякі пункти проекту колективної угоди і справді викликають подив. Зокрема, в розділі зобов’язань профспілкового комітету передбачено, що він «зобов’язується утримуватися від організацій страйків та масових акцій протесту, що є предметом колективного договору». (тут фото пункту) Однак стаття 44 Конституції України чітко каже: «Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів». До речі, Ольга Савчук заперечує можливість внесення такого пункту до колективної угоди.

З проекту колективної угоди медики не зовсім розуміють своїх посадових інструкцій.

«Наприклад, дзвінки. Я маю право і на роботу, і на відпочинок. Однак дзвінки приймаю постійно. Ще й на свій особистий телефон. Чому нам не видадуть робочі телефони?» – обурюється Олена Бабій.

«Мені пишуть постійно. Можуть писати навіть уночі, – додає пані Анна. – Нам потрібен чітко визначений робочий час».

Лікарі розповідають, проекти угоди отримали, проте їм не видали додатків до них. Тобто вони не могли ознайомитися з усіма деталями документа, який визначав порядок їх роботи на кілька років. Крім того, скаржаться, що реакції на їхні поправки до проекту так і не отримали.

Ще один суперечливий момент – це виклики на дім.

«Нам збільшили прийом з 3-ох до 5-ти годин. Я згідна, я на це вчилася і буду це робити. Але тепер, окрім того, ще й по цілому місту треба їздити. Це фізично неможливо! А головний лікар нас не захищає, а навпаки – виставляє поганими перед пацієнтами. Мовляв, ми на виклики не хочемо ходити», – скаржиться пані Анна.

В Ольги Савчук і справді діаметрально протилежна позиція щодо викликів на дім.

«Вони будуть ходити (на виклики – ред.). У мене педіатр має за грудень догану. І не виключено, що я буду людей і звільняти за таке порушення. Мама записалася на прийом на «Медіксі». В дитини температура 39. Але перетелефонувала педіатру і каже: «В мене двоє дітей – одному 6 років, другому 8. Я не можу з ними йти». Педіатр відмовилася йти на виклик», – розповідає пані Савчук.

Головному лікареві свою відмову прийти на виклик педіатр пояснила, що «проконсультувала дитину по телефону». Ольгу Савчук таке пояснення обурило.

«У цього педіатра хороша репутація, пацієнти, за винятком цього випадку, на неї не скаржаться. Але зрозумійте, ніхто не ставить себе на місце цього пацієнта. Ми ж чомусь прийшли у медицину? Якщо ми не хочемо працювати у медицині, якщо ми хочемо просто заробляти, то йдемо працювати в якийсь офіс. Або ж вибираємо більш вузьку спеціалізацію. Але якщо ми вже взялися саме за цю професію, то її потрібно виконувати від А до Я», – додає вона.

Експерти ж пояснюють: лікар сам обирає, як надавати допомогу своїм пацієнтам.

«504-й наказ МОЗ говорить, що лікар сам має право вибрати, яким шляхом він буде надавати медичну допомогу своїм пацієнтам чи мешканцям. Звісно ж, буде частина лікарів, які хотітимуть зберегти старий графік. Їм вигідно працювати 3,5 години на прийомах і ще стільки ж – на дільницях. Другий момент – я не знаю, чи знайде головний лікар стільки кабінетів, аби всі були на роботі. Чисто по-людськи – треба ходити на виклики», – каже експерт з реформування охорони здоров’я Василь Височанський.

Стосовно колективної угоди в цілому, то медики можуть її і не підписати.

«Якщо колективний договір не буде влаштовувати медиків і сторони не досягнуть компромісу, єдиний вихід для них – не підписувати договір. Нехай не уповноважують нікого, і без підпису він буде недійсний. Та домовленість все ж має бути досягнута», – каже Василь Височанський. При цьому він наголошує: в разі непідписання угоди лікарі залишають за собою право на страйк.

Особливістю ситуації з івано-франківським ЦПМСД є те, що цей заклад було не створено, а реорганізовано. А отже, працівники та керівництво можуть керуватися старим колективним договором, поки не закінчиться його термін дії.

«Поки що у поліклініках діють старі колективні угоди. Наприклад, поліклініка №5 має договір, який розрахований до 2020 року. А в поліклініці №2 строк колективного договору закінчився ще в березні минулого року», – зауважує Ольга Савчук.

Колективна угода повинна регулювати і виплату зарплат. Експерти пояснюють, єдиної формули розрахунку заробітної плати не існує.

«Немає жодного критерію, окрім того, що лікар або медсестра мають отримувати не менше від мінімальної зарплати. Все решта – в кожного індивідуально, як собі придумають, – каже Василь Височанський. – Можуть ставити верхню межу. Наприклад, Київська область ставить межу у 18 300 грн. За 1800 підписаних декларацій медик має таку платню – незалежно від стажу. Якщо декларацій менше, то віднімають відповідний коефіцієнт».

«Колективний договір повинен бути прийнятий хоча б частково у розділі заробітної плати. В іншому разі може бути свавілля головного лікаря», – наголошує пан Височанський.

Щодо невиплати вказаних нею ж зарплат, пані Савчук усе заперечує.

«Такого не може бути! В мене була перевірка з управління праці. За її результатами в питанні виплати зарплати жодних скарг на нас немає», – каже головний лікар.

«Всі наші працівники забувають, що директор – це особа, яка має дискретні повноваження. Тобто – абсолютні. Як директор вирішує, так воно і буде. Якби я написала, що зараз мені треба акумулювати кошти для закупівлі дорогої апаратури і тому я плачу «мінімалку» своїм працівникам, то я виграла б будь-який суд», – додає вона.

Щодо колективного договору, Ольга Савчук переконує: готова прийняти його на будь-яких умовах, які будуть узгоджені обома сторонами.

«Колективний договір буде укладений, коли завершаться переговори. Я не те, що не перешкоджаю процесу, я у нього навіть не втручаюся. Я прийму його на тих умовах, які будуть узгоджені. Відповідно до умов колективного договору ми всім платимо надбавки, всіх вітаємо на ювілейні свята, виплачуємо премії. Ми економимо фонд заробітної плати. До того часу, поки не було НКП (некомерційного комунального підприємства – ред.), ніхто такого не робив», – каже головний лікар.

Посилення конфронтації та залякування

Шанси на компроміс між медиками та керівництвом «первинки» тануть з кожним днем. Ба більше, після зборів 19 листопада конфлікт лише наростав. Взаємні звинувачення ставали чимдалі гострішими.

Зокрема, медики розповідають про раптові перевірки від керівництва після винесення проблеми на загал. Вважають це прямим тиском.

«Ольга Савчук обіцяла, що договір буде підписано ще 3 грудня. Але при цьому тисне на завідувачів, аби ті втихомирили своїх підлеглих, які «багато говорять», – розповідає пані Анна.

Сама ж головний лікар такі спроби утиску заперечує.

«Із завідувачами я ніколи не говорила!» – переконує Ольга Савчук. І при цьому наводить приклад «неадекватної поведінки» її підлеглих, які прийшли в її кабінет, аби заявити про свої вимоги. Мовляв, це було у грубій формі, лікарі ображали її секретаря. Самі ж медики факт такої зустрічі підтверджують, проте переконують, що не грубіянили і поводили себе професійно.

«Після того я хотіла отримати пояснення від цих всіх працівників, чому вони в робочий час покинули свої робочі місця», – згадує Ольга Савчук.

Причиною виникнення такого конфлікту пані Савчук вважає людський фактор.

«Я вважаю, що це є людський фактор. І те, чого люди добиваються, наприклад, мене на когось змінити, – це абсолютно не вирішить жодного їхнього питання», – каже вона.

«Чому так відбувається? Люди, може, звикли до певного режиму. Зараз заклади автономні, а раніше кожна людина була автономна і ніхто нікого не питав за роботу», – додає очільниця «первинки».

Медики так само не збираються відступати та готові відстоювати свою точку зору і надалі. Та чи буде це позначатися на пацієнтах? Схоже, питання риторичне.

Роман СТЕЛЬМАХ

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!