Перспектива скорочення кількості лікарень та лікарів в сільських місцевостях турбує не один мільйон мешканців України. Адже, що може бути важливішим, ніж наш стан здоров’я? Однак, це одна з умов реформи децентралізації, яка торкнулася не лише шкіл, місцевої влади, а й системи охорони здоров’я та його фінансування. Що ж нас чекатиме, особливо враховуючи останні зміни керівництва Міністерства охорони здоров’я?

Зоряна Черненко, докторка правових наук, головна експертка медичної групи Реанімаційного пакету реформ, експертка Центру підтримки реформ при Кабміні, спостерегла, що зміна керівництва в Міністерстві охорони здоров’я дещо змінить концепцію реформування закладів медицини, а саме створення госпітальних округів. Однак, пані Уляна Супрун ніколи не займалася реформами, тому їй потрібно певний час, щоб розібратися що до чого.  Це займе не один місяць. І тоді, швидше за все, будуть внесені зміни до Концепції. Однак, основний її напрямок реформ залишиться попереднім. Громадянам потрібно звикати, що зі скаргами доведеться звертатися до органів місцевої влади, а не писати у Київ. Адже тепер у місцевих органів влади буде ще більше повноважень, ніж раніше.

Не варто боятися скорочення лікарів. Хороші спеціалісти без роботи не залишаться. Якщо з двох лікарень буде функціонувати лише одна, то інша будівля не буде пустувати. В нас є багато напрямків медичних закладів, яких не вистачає в Україні. Лікарі просто будуть переведені в ці спеціалізовані медичні заклади. А в силах органів місцевої влади організувати автобуси, щоб під’їжджати до лікарні і т.п. При розробленні концепції реформ розглядалися і бралися до уваги різні рекомендації. В основному бралися рекомендації європейських країн. Важко визначити наразі недоліки реформи, адже її наслідки залежать і від економічного розвитку країни – наскільки багатими будуть українці за декілька років. Однак, навіть за кордоном реформи корегуються кожних 6 місяців. Якщо вони бачать, що ця реформа не успішна – вони її змінюють.

На питання, чи буде допомога з державного бюджету у сферу медицини слід зазначити, що за зверненням органів місцевих влад – це можливо. За умови, що така потреба буде обґрунтованою та у місцевому бюджеті не буде достатньо коштів на ці потреби. Однак, потрібне офіційне звернення «до Києва», а не нарікання на проблеми.

Додамо, що над розробкою нормативної бази щодо створення госпітальних округів у МОЗ України створена та працює робоча група, проект постанови КМУ «Питання формування госпітальних округів» наразі перебуває на громадському обговоренні. Ознайомитися з ним можна на офіційному веб-сайті МОЗ України (http://www.moz.gov.ua/ua/portal/Pro_20160615_0.html#3). Згідно проекту та поставлених завдань, запрацювати госпітальні округи мають з 1 січня 2017 року.

Відповідно до даного проекту, госпітальний округ – це об’єднання закладів охорони здоров’я, що надають вторинну медичну допомогу, яке створюється на основі критеріїв, встановлених цим Порядком.

Адміністративним центром госпітального округу визначається населений пункт, як правило місто з населенням понад 40 тис. осіб, в якому розміщена лікарня інтенсивного лікування другого рівня. Адміністративним центром може бути населений пункт, який найближчий за географічним розташуванням до лікарні інтенсивного лікування.

Зона обслуговування госпітального округу визначається своєчасністю доїзду до лікарень інтенсивного лікування, що не повинно перевищувати 60 хвилин, та еквівалентно радіусу зони обслуговування 60 км за умови наявності доріг з твердим покриттям. Зона обслуговування може бути меншою за відсутності шляхів сполучення чи особливостей рельєфу, які суттєво ускладнюють комунікації (ріки без мостів, гори).

Нагадаємо історію цього питання. Ще 1 квітня 2014 року затвердили Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. На думку групи експертів Реанімаційного пакету реформ, сильними сторонами плану впровадження реформ щодо охорони здоров’я є, зокрема, наступне.

Згідно нової Концепції фінансування галузі, розробленої МОЗом, вкладені два ключові принципи “гроші ходять за пацієнтом” та “профілактика і рання діагностика”.

Для того, щоб ці принципи запрацювали, необхідно щоб лікарі і громадяни стали партнерами у збереженні здоров’я перших і комфортних умовах праці та адекватній винагороді для других.

Цього можна досягнути, давши можливість лікарям і громадянам підписувати контракти. Громадянин підписує з лікарем договір, згідно з яким зобов’язується проходити планові обстеження раз на рік і звертатись за допомогою за найменшої потреби. На лікаря покладається обов’язок нагадувати пацієнту про планові обстеження, аналізувати їх результати, здійснювати діагностику і лікування у межах своїх можливостей (він не здійснить пересадку серця, для цього є кардіохірургія) і в рамках своїх посадових обов’язків (і не надасть швидку медичну допомогу посеред ночі, для цього є швидка). Лікар отримує заробітню плату в залежності від кількості укладених контрактів і якості виконаних обов’язків.

На другому етапі, лікарня надає послугу, згідно протоколу. Лікар отримує зароблену суму грошей, в залежності від фактично виконаної роботи.

Потрібно розуміти, що подібна система запрацює лише за таких умов: лікарі повинні діяти згідно затверджених протоколів діагностики, лікування і маршрутів пацієнта, всі дані стосовно пацієнта повинні бути у електронній базі. Інакше отримаємо те, що маємо і зараз: липову статистику, що показує 100% виконання ліжкоднів, і тисячі надуманих консультацій. Також важливо зрозуміти, що процес надання первинної і вторинної медичної допомоги не відірваний одне від одного, а є взаємозв’язаним. І чим більш інтегровані первинна і вторинна ланки медичної допомоги, тим ефективніший процес збереження здоров’я.

Саме тому процес впровадження реформи втілюватиметься в два етапи:

1. Контрактування громадян і лікарів на первинці, з внесенням даних у електронний реєстр. Таким чином створюються реальні дані щодо кількості громадян, їх стану здоров’я. І що найголовніше, до громадян “прив’язуються” бюджетні гроші, які вони на власний розсуд “ведуть” до того лікаря, якому довіряють, оскільки право вибору лікаря первинки (підписанта контракту) переходить від чиновника до громадянина.

2.Створення інтегрованої моделі надання медичної допомоги в рамках госпітального округу. Маючи реальні дані щодо пацієнтів, стану їх здоров’я і наявної інфраструктури можна інтегрувати первинку і вторинку в єдину систему.

В Україні є вдалі приклади створення як реєстрів пацієнтів, так і інтегрованої моделі надання медичної допомоги (Вознесенськ, Скадовськ).

Згідно планів реалізації цієї реформи ідея наступна: у тих регіонах, де вже існують електронні реєстри можна запускати модельні госпітальні округи. Паралельно, на решті території України, створювати передумови для запуску інтегрованої госпітальних округів шляхом створення електронних реєстрів і укладання контрактів на первинці. Це і буде ключовим завданням новостворених територіальних громад, які згідно плану децентралізації відповідатимуть за первинку і отримуватимуть на це державну субвенцію. Таким чином, відповідно до того створення територіальних громад і запуску в них первинки, будуть створюватись передумови для впровадження інтегрованої моделі медичної допомоги.

Слабка ланка – імплементація запланованого на місцях. Для реалізації запланованого як на рівні новостворених територіальних громад, так і на рівні госпітальних округів необхідні кваліфіковані менеджери сфери охорони здоров’я, а таких, на жаль, не так багато.

 Формування госпітальних округів переслідує мету забезпечити громадянам доступ до медичної допомоги первинного, вторинного рівнів, а також профілактики і невідкладної допомоги, в умовах обмеженого фінансового ресурсу (в середньому на одного українця на рік держава виділяє близько 50 євро, для порівняння в Польщі, цей показник становить 627 євро). Критерії формування повинні будуватись на спроможності закладів надавати якісні послуги, а також на фізичній доступності для громадян цих закладів. Паралельно повинна бути забезпечена можливість добратись до місця отримання допомоги у чітко лімітований часовий проміжок, адже від вчасності надання допомоги  здоров’я пацієнта залежатиме не менше, ніж від якості її надання. Всі ці нормативи повинні бути враховані в постанові Кабміну щодо формування госпітальних округів.

Фінансування повинно здійснюватися за послугу за рахунок коштів центрального бюджету. В який саме спосіб здійснюватиметься ця оплата не так важливо, важливо щоб витримувався принцип “гроші за пацієнтом”.

На початковому етапі розпорядником коштів буде виконавчий орган місцевого самоврядування, далі-єдиний закупівельник. З місцевих бюджетів може відбуватись дофінансування, в тому числі і інфраструктурних проектів. Якщо, до прикладу, велика громада (громадами, згідно децентралізації вважатимуться і міста) має бажання і фінансову спроможність побудувати сучасний кардіологічний центр, то має на це повне право. Але будуватиметься цей центр за рахунок місцевого бюджету, а не центрального, але може розраховувати на державну програму лікування кардіологічної патології, конкуруючи з аналогічними центрами, за право надавати послуги, що оплачуються з центрального бюджету.

Нагадаємо, Медики оголосили Всеукраїнський страйк.

Тетяна КОТАШЕВСЬКА

Матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки міжнародного медіа-проекту MyMedia.