Місце, де живуть чотирилапі друзі

  • У притулках для тварин на Прикарпатті живуть сотні собак. Історія кожного утриманця – особлива. Над кимось вдома знущались, тримали на прив’язі й не годували, когось вважали своєю живою іграшкою, іншого просто викинули на вулицю, а дехто там вже й народився.

    Усіх цих безпритульних тварин під одним дахом зібрала благодійна організація «Дім Сірка». Наразі у калуському притулку перебуває близько 300 тварин, у микитинецькому – ще 320.

    Голова благодійної організації Наталія Когут розповідає, що їм часто потрібна допомога. Скажімо, під час недавніх проливних дощів притулок у Калуші затопило, через негоду утриманці опинилися в небезпеці. На щастя, знайшлися небайдужі люди, які взяли тварин до себе на перетримку або просто допомогли коштами, тож ніхто не постраждав. І за це пані Наталія дуже вдячна.

    Загалом у притулках потребують допомоги не тільки під час надзвичайних ситуацій, тут часом бракує елементарного – наприклад, корму та мисок. Також конче необхідно підсипати дорогу до притулку в Микитинцях. Та найбільше тваринам потрібна опіка господаря і дім.

    «Галицький кореспондент» пропонує декілька щасливих історій про те, як у притулках «Дому Сірка» люди знайшли собі вірних друзів, а собаки – улюблених господарів.

    Українські панянки в Німеччині

    За словами Наталії Когут, декому з тутешніх утриманців вдалося потрапити у добрі руки за кордоном і знайти там справжнє щастя. Скажімо, минулого року собачка Мілка, якій було десь два-три роки, поїхала з новими господарями до Німеччини. У «Домі Сірка» вона опинилась, бо покусала перехожого в центрі Івано-Франківська.

    У притулку Мілка жила у вольєрі й довгий час не підпускала до себе нікого. «Та за місяць-два ми з нею таки знайшли спільну мову», – пригадує пані Наталія. Через півроку Мілка пригледілась одній українці, яка живе в Дюссельдорфі (Німеччина). Волонтери «Дому Сірка» одразу почали робити закордонні документи тварині, а потім особисто передали Мілку в руки новій господарці. «Вийшло, що українська панянка стала німецькою фрау», – сміється Наталія Когут.

    Два роки тому ще одна собака з Прикарпаття поїхала у Німеччину. Дівчинку звати Діна. Волонтери знайшли її травмованою у Лисці. Собачка була у важкому стані: постійно повзала на передніх лапах і від цього постирала собі задні. Згодом виявилося, що у Діни ще й пошкоджений хребет. Щоб вона могла рухатись, тварині купили спеціальний візочок.

    Протягом шести місяців собака була на перетримці у Наталії. Весь цей час їй лікували пошкоджені задні лапки. Проте повністю відновити здоров’я не вдалося – вона залишилась на візку. Однак Діну запримітила українка з Берліна і забрала собачку собі.

    Через рік у Діни за кордоном з’явилась нова подруга з Івано-Франківщини – Холлі. Історія цієї тваринки також невесела. Її знайшли взимку повністю лисою в селі Марківці Тисменицького району. Холлі тоді була ще маленьким цуценятком. Рік волонтери лікували собаку, і в результаті її забрала до себе та ж таки мешканка Берліна, власниця Діни.

    Пощастило також чотирилапій Лакі. Минулої весни вона потрапила в автокатастрофу, залишилась жива, проте мала проблеми з лапами – потрібна була операція. Після цього Лакі була на перетримках у різних людей, але справжнього господаря знайшла аж у Канаді. «Тепер Лакі за океаном. Хоча вона розносить людям хату, але всі її дуже люблять і терплять», – розповідає Наталя Когут.

    За словами очільниці благодійного фонду, до собаки у Канаді відносяться, як до дитини. Для Лакі навіть найняли спеціального собачого психолога, щоб змінити її важкий характер. «Цій дворняжці дуже пощастило», – зазначає пані Наталя.

    Від голоду до щастя: історія Лінди

    Не менш щасливими почуваються тварини, які залишились на Прикарпатті, але знайшли своїх господарів. Гарним прикладом цього є історія Лінди. Її до себе ще у 2015 році взяла сім’я франківського журналіста, редактора газети «Репортер» Андрія Філіппського.

  • Дружина Андрія Наталя Філіппська розповідає, що віддавна мріяла про чотирилапого друга, але спершу не мала можливості завести домашню тварину. Жінка підписалась на сторінку «Дому Сірка» у Facebook, тож періодично у її стрічці новин з’являлись фото собак. Таке нагадування про давню мрію зрештою змусило Філіппських навідатися до собачого притулку.

    Андрій та Наталя Філіппські з Ліндою в горах

    Спершу волонтери запропонували сім’ї собаку Кнопу, яка тоді була в інших людей на перетримці. Але під час першої зустрічі Філіппські та Кнопа не зійшлись характерами. До того ж тваринку на руках тримала маленька дівчинка, яка розплакалась і не хотіла віддавати друга. Собаку вирішили не забирати і знайти інший варіант.

    «У стрічці новин у соцмережі мені трапилася собачка, яка зачарувала своїм поглядом і великим чорним носом», – каже Наталія та згадує, що тваринка тоді виглядала дуже сумною. Жінка одразу зрозуміла: ця дівчинка має бути її. Можна сказати, це була любов з першого погляду. Тому Лінду Філіппіські забрали наступного дня, одразу після її стерилізації.

    Вдома у сім’ї живе також кішка, яка при першому знайомстві з Ліндою дуже злякалася: ударила собаку по її красивому носі. Острах у кішки не минав довго: майже два тижні вона жила на підвіконні, а в туалет вперше пішла через три дні після приїзду собаки, і то вночі. Господарка навіть почала домовлятися з волонтеркою про повернення собаки. На щастя, тварини врешті подружились. Тепер вони граються разом і навіть сумують одне без одного.

    Раніше Лінда жила у господарів, які зовсім не доглядали за нею. Їй на день могли кинути якийсь кусок хліба, навіть пити не завжди давали. Мовляв, головне, щоб пес гавкав. «Вона дуже схудла, легко вилазила з нашийника і йшла шукати їжу. Потім її приводили додому або ж вона сама поверталась», – розповідає Філіппська. Зрештою вона потрапила у притулок як бездомна. Отримавши нову родину, Лінда тепер щаслива собака.

    Як дитина

    Відома франківка Тетяна Терсенова-Заводовська, власниця модельного агентства, експерт з етикету, стилю, дефіле, нещодавно також взяла собачку з «Дому Сірка». Раніше у неї вже був пес, але на початку року помер. Після  того вона з чоловіком вирішили завести ще одного чотирилапого друга.

    Ще взимку Тетяна спільно зі знайомими накупила речей та їжі для тварин і вирушила у «Дім Сірка». Одна із собак відреагувала на її появу, як божевільна. «Вона почала гребти замерзлу землю, робити підкоп, щоб вилізти. Я не могла на це дивитися і втекла, а вона все копала і копала», – згадує Терсенова-Заводовська. У той день вона зрозуміла – ця собака її, потрібно буде дівчинку забрати.

    У травні Тетяна приїхала за цією собачкою. Зізнається, що та не зовсім відповідала її вподобанням, але виявилася дуже доброю і лагідною. «Коли її принесли до нас, вона лапами обхопила шию Наталії Когут, – пригадувала пані Тетяна. – І це не дивно, бо це маля за свої півтора місяця життя перейшло через всі кола пекла».

    Коли тварину, яку до речі назвали Капа (Капучино), залишили в домі нових господарів, вона декілька годин не рухалась і не реагувала навіть на їжу. Капа просто не могла повірити у те, що з нею відбувається, і боялась, що її знову кудись понесуть. Тепер Собачка звикла, що за нею доглядають, з нею граються та гуляють.

    «З цією собакою наше життя зовсім змінилося. Чоловік дзвонить і питає, що у неї на вечерю. Знає, що за вечір мінімум тричі має погуляти. Ця тварина – як дитина», – каже франківка і радить кожному взяти собі собаку з притулку. Адже вони не винні, що безпритульні. А вдячними і вірними залишаться на все життя.

    Людмила ОЛЕНЮК

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!