В Івано-Франківську розпочався ремонт вулиці Лесі Українки та площі Міцкевича. Профіль цих вулиць планують вивести на один рівень та з часом зробити їх пішохідними. Дії комунальників обурили архітекторів та активістів, які вимагають зберегти автентику та історичний шарм центру міста.

Без відчуття цінності

Нещодавно центр міста закрили на ремонт. Тут запланували вирівняти вулиці, викласти проїжджу частину каменем, а тротуари – кількома видами плитки. Окрім того, змонтують нове освітлення та систему водовідведення. Втім комунальники зрізали близько 10 лип на площі Міцкевича, що вкрай не сподобалось мешканцям міста.

Однак ще більше містяни обурюються через ремонтні роботи, які здійснюються в історичній частині міста без участі архітекторів та спеціалістів з охорони культурної спадщини. Активіст Юрій Козакевич вважає, що ці вулиці є одними з найстаріших, тому будь-які роботи тут треба виконувати бережно. Він погоджується з тим, що потрібно переасфальтувати дорогу, перебрукувати тротуари, перемалювати паркувальну розмітку паралельно до дороги і облаштувати підняті переходи. Однак просить залишити рідні бордюри з тесаного каменю, які, можливо, не такі ідеально рівні, як нові, але зі своїм шармом та цінністю старовини. Окрім того, вважає, не варто вирівнювати профіль вулиць, адже цим зруйнуються контури тротуарів.

На його думку, комунальникам випала унікальна нагода бути причетними до ремонту центру міста, який роками був недоторканий та обростав історичним нашаруванням. Проте не потрібно робити тотальну пластичну операцію, можна залишити компромісні риси, які збережуть старе і дадуть хороший імпульс для нового і сучасного. Тому, як би комунальники не відносилися до старих бордюрів, треба пам’ятати, що вони є носіями історичної нитки, яку не потрібно рвати і викидати на смітник. До того ж, зауважує Козакевич, безбар’єрні простори не є панацеєю і мають свої чітко виражені недоліки й загрози, адже послаблюють увагу пішоходів і збільшують ризик зіткнень.

Він наводить приклад з вулицею Шевченка як провал експерименту з безбар’єрністю. «Ця гра закінчилась транспортною еклектикою, і ті, для кого це насамперед задумувалось, пішоходи, губляться там і нічого нового не здобули. Навпаки, машини як їздили та паркувались, так і далі це роблять. Тим часом вулиця Шевченка втратила свій історичний шарм і стала зоною для невдалих комунальних експериментів. Окремо варто згадати провал з водовідведенням та іржавими і криво встановленими світильниками», – зазначає чоловік.

Окрім того, що витрачаються гроші громади, наголошує Юрій Козакевич, зараз зруйновано історичні контури вулиць, відбулось брутальне руйнівне втручання у візуальну карту простору середмістя, халатно і непрофесійно понищено та викинуто на смітник архітектурні артефакти – бордюри і дерева.

«Основна фундаментальна точка болю і розриву в тому, що всі роботи в історичному середмісті повинні проводитись виключно під керівництвом департаменту архітектури із залученням істориків, археологів, архітекторів на основі архівних даних, закладеної думки і смислу, прихованих і не завжди помітних, але від цього немаловажних артефактів, архітектурних базисів тощо. Це як лікарня без лікарів чи школа без вчителів. Не можуть працівники комунальної служби та інші чиновники, при всій повазі до їхньої праці, вирішувати ці питання на свій розсуд, не володіючи тими мудростями і сенсами», – підкреслює він.

Мовляв, будь-які роботи комунальників над архітектурними проектами, які стосуються історичної спадщини міста, повинні базуватись, перш за все, на цінності збереження спадку міста. Однак цього він наразі не побачив.

«Колишня дирекція залізниць (теперішній медичний університет) була знизу оперезана тротуаром зі старовинним бордюром, який візуально підкріплював монументальність і цілісність споруди. Не можна було сліпо зривати там тротуар і викидати бордюри, бо тепер масивна будівля стоїть, наче боса. Їх треба було залишити в площині вирівняної дороги і зберегти візуальний ефект. Виникає несприйняття, коли бульдозером руйнують історичний центр міста, не чуючи архітекторів та не враховуючи думку людей, яким важливі всі ті старовинні часточки, якими він наповнений», – вважає Козакевич.

Також він підкреслює, що липи, каштани та акації історично притаманні скверам середмістя, зокрема і площі Міцкевича. Натомість клени, які комунальний департамент збирається висадити на місці зрізаних лип, там ніколи не росли і їх зазвичай використовували вздовж доріг, як-от на вул. Набережній…

На думку Юрія Козакевича, зараз потрібно створити механізм залучення департаменту архітектури у всі ремонтно-реставраційні процеси, які відбуваються у середмісті. Відтак він запропонував спільну зустріч, на яку б прийшли представники комунального департаменту, архітектури, громади та міський голова.

Все згідно з проектом

Втім головний комунальник Михайло Смушак наголошує, що до пропозицій громади не дослуховуватимуться, а будуть все робити згідно з проектом, який розробило ТОВ «Станіславівська архітектурна майстерня». Він зазначає, що проект розроблений правильно і відповідає європейським вимогам. Також Смушак стверджує, що жодним нормативним документом не передбачено погодження таких проектів з департаментом архітектури. Мовляв, інша справа, якби йшлося би про якусь пам’ятку архітектури, а ці вулиці не мають нічого архітектурного чи історичного…

«Ми з совкової, абсолютно незручної вулиці і неправильно організованої для центру зробимо громадський простір для мешканців міста, який буде відповідати всім європейським стандартам. Ці вулиці будуть згодом пішохідними і зроблені на роки. Замість старого асфальту, дешевої бетонної плитки ми поставимо гранітну бруківку і дорогі гарні ліхтарі, вуличні меблі», – пояснює головний комунальник.

Що ж стосується зрізаних дерев, то він запевняє, що вони були аварійні і на їх місці висадять 20 кленів заввишки 5 метрів. Чому саме клени, а не липи, він пояснює так: «Ця вулиця буде переважно пішохідна, а клени краще приживаються і за ними легше доглядати». За його словами, зрізка лип була вимушеним кроком, адже нещодавно біля філармонії дерево такого ж віку і стану впало на автівку. Тому комунальники вирішили не чекати. До речі, зрізані дерева забрало ПрАТ «Зелене господарство» для опалювання теплиць.

Ремонтні роботи на центральних вулицях ТОВ «Шобелі Україна» має завершити до кінця року. На них виділили з міського бюджету майже 12 мільйонів гривень.

«В Європі є сучасні тенденції збереження культурної історичної спадщини. Згідно з ними, ніхто не зберігає старі плити і бордюри, а оберігають тільки будівлі. Наприклад, у Відні абсолютно нове покриття ставиться всюди на пішохідних зонах. І ми хочемо зробити з цих старих, совкових, архітектурно потворних вулиць прикрасу для нашого міста», – наголошує головний комунальник Івано-Франківська.

Смушак розуміє, що це непопулярні кроки, але їх потрібно робити і брати відповідальність за це.

На захист департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою став і міський голова Руслан Марцінків. Він оприлюднив на своїй офіційній сторінці у «Фейсбуці» фото тротуарів та написав, що вони аж ніяк не були древніми. «Вони були знищеними, дешевими і строкатими, а дорогу не ремонтували кілька десятків років. Хочеться повернути дух старого міста в ці вулиці, саме для цього задумали реконструкцію. Тепер на тротуарах використаємо дуже якісний гранітний камінь, який послужить не одне десятиліття», – зазначив мер.

Глупо і непрофесійно

Зовсім іншу думку щодо ремонту має архітектор, колишній начальник відділу охорони культурної спадщини Ігор Панчишин. Він наголошує, що перед такими масштабними ремонтами у середмісті комунальники мали би порадитися з архітекторами.

«Є закон про список історичних міст, куди увійшов Івано-Франківськ. Відповідно до нього, все, що робиться в нашому місті, треба узгоджувати відповідно до закону про охорону культурної спадщини, закону про охорону археологічної спадщини, державних будівельних норм та охоронних норм. Є цілий ряд законів та документів, яких потрібно дотримуватися при такому проектуванні. Такі кроки потрібно вирішувати на консультативних радах з питань охорони культурної спадщини, на містобудівних радах, тобто в професійному середовищі, але комунальники цього не роблять і не розуміють», – пояснює Панчишин.

Тож він пропонує, щоб перед тим, як щось робити, мер та комунальники читали закони і радилися з архітекторами. Це варто робити завчасно, наприклад, якщо хочуть ремонтувати історичну вулицю наступного року, то збирати наради потрібно вже зараз. І додає, що комунальникам слід визнати помилку, порадитися з архітекторами і вже аж тоді приступати до ремонтних робіт.

«Збереження автентики, нехай і некрасивої, – це основний закон ремонту чи будівництва в історичному місці. Інша справа, якщо є нові вимоги, час. Треба сідати і дискутувати у вузькому професійному колі», – зазначає архітектор.

На думку Ігоря Панчишина, молоді комунальники могли й не знати всіх нюансів, але на сполох одразу ж мав забити департамент містобудування, архітектури та охорони культурної спадщини. Він повинен був вказати їм на помилки, щоб виправити їх. «Все робиться дуже непрофесійно, похапцем, глупо, а потім, коли вже рильце в пушку, починають вигадувати аргументи. Якщо ходять на роботу, то нехай щось роблять. Охорона культурної спадщини в першу чергу має звертати на таке увагу», – підсумовує Ігор Панчишин.

Треба радитися з архітекторами

Начальник відділу охорони культурної спадщини Володимир Ідак пояснює, що департамент житлової, комунальної політики та благоустрою мав би обов’язково погоджувати з ними ремонт цих вулиць в історичній частині міста. А оскільки профіль вулиць хочуть вирівняти, то тим паче треба радитись з архітекторами.

«Така кардинальна зміна повинна прийматися все-таки колегіально. Ідея, щоб все зробити в одному рівні, як для мене, так і для інших архітекторів сумнівна. Такі речі виносяться на засідання містобудівної ради, яка є дорадчим органом. Після цього вже можна приймати об’єктивне рішення, а не розробляти кулуарно документацію і невідомо яким чином затверджувати», – каже Ідак.

Він додає, що в Європі нічого не робиться без відповідних органів. І переконує що вже вертався в департамент житлової, комунальної політики та благоустрою з листом щодо збереження історичних бордюрів під час ремонту на вулиці Грюнвальдській. Однак документ залишився без відповіді. Тому звертатися зараз знову не бачить сенсу. Хоча, каже, раніше таких прецедентів не було і комунальники завжди погоджували всі проекти з архітектурою…

«На мою думку, не можна знищувати вцілілі історичні елементи благоустрою», – підкреслює Володимир Ідак.

Наталя ДЕРКЕВИЧ

P.S. На запитання, чи може відділ охорони культурної спадщини щось вдіяти в цій ситуації, Володимир Ідак радить звертатися до керівництва департаменту. Втім головний архітектор, заступник керівника департаменту містобудування, архітектури та охорони культурної спадщини Дмитро Нижник не може дати відповіді. «Я не бачив матеріалів, тому не можу коментувати. Чому наш департамент не долучили до ремонту? Про це питайте у Смушака», – відрубав Нижник.