У кожної людини, як кажуть, своє багатство. Мешканка Івано-Франківська називає своїми «грошиками» сміттєві пакети, які вона вже понад два роки зносить у власний будинок та на подвір’я. Принаймні так кажуть її сусіди. Сама жінка переконує, що серед сміття лише пляшки та макулатура, які нікому не загрожують. Чим спричинені такі екстравагантні захоплення та чи можуть вони нашкодити іншим, дізнавався «Галицький кореспондент».

По сусідству з тарганами

Жінка-«колекціонер» проживає на вулиці Черемшини, 9/1. Знайти її не складно, адже вулицею поширюється неприємний запах, а в будинку гавкають собаки. Саме вони і привернули увагу до цієї проблеми – перехожі викликали патрульних, бо стало шкода зачинених тварин.

На подвір’ї купи сміття заввишки понад метр, деревина, багато котів та щурів. Двері старого будинку замкнені, а вікна вибиті і закриті дошками та шматтям. Через невеликі шпарини видно, що пакети зі сміттям заполонили не лише двір, але й помешкання.

Сусідка 68-річної Марії Семенюк розповідає, що так само, як на території, у приватному будинку сміттєвих пакетів вже гора заввишки з людський зріст. Жінка так і живе, а коли йде «на роботу», зачиняє вдома собак, які відчайдушно намагаються вирватися аж до її приходу. За підрахунками сусідів, у Марії вдома дев’ять котиків та дев’ять песиків, а ще – безліч щурів і тарганів. Були кошенята, але з часом їхні крики загубилися в імпровізованому сміттєзвалищі, і кішка досі шукає своїх чад.

«Я борюся з нею вже зо п’ять років. Останні два вона збирає сміття, до цього в неї завжди були коти, пси, щурі, зелені мухи… В нас живуть маленькі діти, а через захоплення сусідки – неприємний запах і багато комах, особливо зараз, у спеку, просто неможливо відчинити вікна», – скаржиться Галина Соловей, жінка з будинку навпроти. Розповідає, що з сусідкою вже і мирно говорила, і сварилася – намагалися домовитися, зверталися в різні служби, та нічого не допомагає.

Інша жителька вулиці свого часу навіть пропонувала Марії Семенюк викупити цей будинок і територію в обмін на однокімнатну квартиру, втім горе-сусідка обмінюватися не захотіла.

Як кажуть люди, «працює» жінка на зупинці біля кінотеатру «Космос» – продає розведений спирт із сіркою, додому приходить пізно, тож замкнені тварини весь час перебувають у приміщенні без догляду.

Аби заробити грошей

Минулого тижня патрульна поліція разом із журналістами знайшла Марію Семенюк на автобусній зупинці. Вона підтримувала бесіду, ховаючи за спину рюкзак із пляшками.

Жінка дискомфорту не відчуває. Каже, що давно розлучена, а живе на пенсію… Щодо непотребу, то переконує: це не сміття, а пляшки і макулатура, які вона здає, аби заробити трохи грошей. Запах пояснює тим, що приносить залишки їжі для тварин, яким із нею «живеться комфортно». Ситуацію із розбитими вікнами тлумачить так: їх порозбивав хуліган, а у неї все ніяк не доходять руки відремонтувати. Проте планує цим зайнятися наступного тижня, тоді якраз і винесе усе сміття.

«Сміття у мене нема. Там лише пляшки і баклажки, я їх в прийом здаю, прибрати лише зараз не можу, бо зламала свій візочок. Я попросила знайомого, він має машину і допоможе мені це все вивезти», – запевняє Марія Семенюк.

Патрульні на місці вилучили у неї кілька пляшок з рідиною. Різкий запах одразу дає зрозуміти, що це саме той алкоголь, який, за словами сусідів, вона продає. Проте вона запевнила, що зробила його на замовлення для подруги з села. В тої має бути якась забава, от вона й бере спиртне в обмін на картоплю, сир та яйця. Далі вона виливає алкоголь та залишає місце «роботи».

За інформацією Муніципальної інспекції, Марія Семенюк має опікуна, яка вийшла на контакт із владою і пообіцяла все прибрати. Та чи це позбавить дискомфорту жителів вулиці, чи колекціонерка сміття продовжить свою справу – невідомо.

Без діагнозу? Отже, здорова

До речі, поки сусіди вважають, що жінка може мати психічні розлади, так званий синдром Плюшкіна, то лікарі переконують: називати психічнохворою людину, яка не обстежувалася в лікаря, не можна.

«Ми не можемо говорити, хвора вона чи ні, бо існує таке поняття, як презумпція психічного здоров’я. Поки людина не освідчена психіатром офіційно, на законній основі, казати, що вона хвора, ми не маємо ніякого права. Заочно судити людину не можна, і якщо їй не виставляли психіатричного діагнозу, вона вважається психічно здоровою», – запевняє професор, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету Михайло Винник.

Психіатри справді розрізняють так званий феномен Плюшкіна – коли людина збирає додому непотріб, різні предмети, зокрема сміття. Цей синдром є доволі поширений і справді може свідчити про певні психічні захворювання: шизофренію, розлад особистості, розумову відсталість. Але щоб ставити якийсь діагноз, з людиною мають працювати спеціалісти.

Проте переживання сусідів не зовсім безпідставні, адже велика кількість сміття та тварин справді може нести загрозу для інших. Олег Льода, дерматовенеролог обласного шкірвендиспансеру, розповів, що контакт дітей з численними тваринками таки може спричинити проблеми.

«Якщо там багато тварин, може бути мікроспорія гладкої та волосистої частини голови, по-народному – котячий лишай, – каже лікар. – Якщо тварини напівбродячі, то хтось точно має мікроспорію, а отже, її матимуть і інші. Діти контактують з тваринами, тож можуть заразитися дуже легко, особливо зараз, у спекотну пору. Якщо, наприклад, у школу приходить одна дитина з цим захворюванням, дуже легко заразитися й іншим, тоді ми зобов’язані обстежувати весь колектив, а оскільки діти між собою контактують, може бути й епідемія».

Працівники Патрульної поліції та Муніципальної інспекції, лікарі і випадкові перехожі – всі вважають, що ситуацію так залишати не можна. Проблема у тому, що будинок приватний, тому вплинути на жінку можна лише через суд. Вийде домовитися мирно чи доведеться вирішувати проблему у суді, жителі не знають, лише розводять руками та забирають дітей подалі від купи сміття, яка слугує для Марії домом.

Марта БАРАНЕЦЬКА