На Прикарпатті попрощалися з бійцем 10-ої гірсько-штурмової бригади

29 річний Іван Дубей помер 7 грудня після кульового поранення в голову

Іван Дубей служив у 8-му батальйоні 10-ї бригади. Поблизу Попасної, що на Луганщині. У нього поцілив ворожий снайпер. Куля потрапила в лоб і зупинилася біля потилиці. Чотири дні дніпровські медики боролися за його життя, передає 5 канал.

“Він був вільною людиною, сильним, здоровим хлопцем, справжнім десантником. Хоч ми були в гірсько-штурмовій бригаді, він був для нас завжди десантником. Він дійсно був тою людиною, на яку можна було завжди покластися, яка могла поставити плече. Стояти впереді на нульовій лінії, це однозначно я знав, що в мене Ванька за спиною”, – згадує побратим загиблого Віталій Болехівський.

“Знаходився на бойовій позиції під час обстрілу. Побіг за боєприпасами, куля снайпера дістала Івана. Показав себе як чудова людина, прекрасний товариш, який ніколи не жалівся на труднощі військової служби. Завжди приходив на допомогу як побратимам, товаришам своїм”, – говорить начальник розвідки 8-го батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ Віталій Кузнєцов.

Нагадаємо, в суботу на Івано-Франківщину привезли тіло загиблого в АТО Івана Дубея 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

НАШІ КОЛУМНІСТИ ТА БЛОГЕРИ

Деркачова ОльгаДеркачова Ольга

Маленькі перемоги та великі поразки

За все своє життя я не виграла жодного конкурсу. Іноді були призові місця, відзнаки, але першого місця – ніде і ніколи. Я мала неймовірну здатність усюди подаватися і пролітати. І настільки свого часу до цього звикла, що коли щось таки й отримувала, то більше дивувалася, аніж раділа. Журі, ви що? Яке третє місце чи лауреатство? Я ж мала пролетіти!  Так, такий конкурсний мазохізм: подаватися, не отримувати, страждати і відчувати сатисфакцію.

Літопис ГалицькийЛітопис Галицький

Норвакс

«Міський голова Руслан Марцінків заявив, що окремі чиновники мерії ухиляються від зборів резервників ЗСУ. Заступнику Олександру Левицькому він доручив переконати управлінців не уникати навчання. Про це йшлося під час щотижневої оперативної наради у міського голови. «Або йдуть на збори, або хай йдуть з роботи. Нема чого ухилятися з військових зборів. Бігом підписалися і бігом на збори. Якщо хтось хоче добровільно – будемо дуже раді. Начальники управлінь – 30 днів на полігоні – це не так і довго», – сказав Марцінків».

Лінник ЛюдмилаЛінник Людмила

Ще раз про благодійність…

…бо сил моїх більше нема Буде дуже особистий цей блог. Бо таки по-живому цього разу. Отож, вирішила я виговоритись. Звиняйте… Поговоримо? Чим довше займаюся волонтерством і так чи інакше залучена до благочинних зборів грошей, тим більше переконуюся, що більшість моїх співвітчизників мають якесь перевернуте уявлення про благодійність. Здається, я розумію, чому так. Але все одно це болить. А часом (ну чесно) просто бісить.

Магда ЄвгенМагда Євген

Війна триває…

80 років тому 1 вересня розпочалася Друга світова війна, яка забрала десятки мільйонів життів. Сьогодні війна триває в Україні – хоч і неоголошена, проте від того не менш жорстока. Є відома фраза, що генерали готуються до минулих війн. Проте справедливим виглядає і твердження, що війна є відображенням помилок минулого. Зокрема, гібридна війна Росії проти  України має в своїй основі не лише прагнення Кремля встановити контроль над нашою державою