Про це Руслана Лижичко написала на своїй сторінці у Фейсбук. 

“Вчора ми були на найвищій полонині. Це справжня полонина з автентичною хатою та живою ватрою. Про такий живий вогонь я лише читала в книжках. Традиція живого вогню пов’язана з пастушою традицією.

“Вогонь є найстаршим, найбільше гідним пошани опікуном людини у пущах і пустках гірських. Тільки один раз у році і тільки на полонині розпалюють живу ватру. Живу ватру на полонині не розпалюють ні кресалом, ані сірником, лишень іншим прадавнім способом.

Береться сухе кругле полінце і на одному кінці розколюється його навхрест. У ті шпари запихається губку і тим же кінцем закладається полінце в отвір у боці вертикальної колоди, що стирчить із землі. Другий кінець полінця вставляється у ямку на дощинці, якою його притискається, щоби тісно оберталося у колоді. Далі полінце обмотується міцним шнуром, а двоє людей, тримаючи оба кінці шнура, надають полінцеві обертального руху, заки не займеться.

Коли полінце зайнялося, з попелу вигортають тверді минулорічні вуглі ялівцеві, жеренові, давніше ще й тисові. Ледве торкнеться їх палаючим живим вогнем, відразу розпікаються, достатньо кількох сухарів, щоби вибухнула ватра. Ватра стара і нова водночас.” (С. Вінценз “На високій полонині”)

Можу сказати чесно, що ця хата, у якій ми вчора були, крутіша за всі музеї, які я коли-небудь бачила. Музей – це переважно щось вже створене штучно. Коли ж ти піднімаєшся на високу полонину і бачиш, що люди там досі живуть цим життям, то хочеться лишитися і пожити з ними серед цієї дикої природи і гір. Приїжджайте сюди і набирайтеся здоров’я. Гостинність гуцулів не можливо описати словами”, – написала співачка.

 Нагадаємо, Руслана Лижичко виступає за енергоефективність та “чисту” енергетику.