Нечисте повітря

Опалювальний сезон радість приносить не всім. До прикладу, жителі вулиці Івасюка, що в Івано-Франківську, скаржаться на їдкий дим, який, за їхніми словами, утворюється внаслідок опалювання монастиря Святого Йосифа шкідливими відходами.

Монастир Святого Йосифа розташований за 20 метрів від житлового будинку №46, жителі якого першими звернули увагу на зіпсуте повітря, як тільки стартував опалювальний сезон в Івано-Франківську. Також потерпають від їдкого диму жителі будинків №42 та 44.

Монастир опалюється твердопаливними відходами понад 10 років, має один котел та три димарі. Найчастіше димить у вечірню та ранкову пору. Адже храм опалюється вночі.

У підпорядкуванні монастиря святого Йосифа перебуває також спільнота «Віра і світло», яка опікується дітьми з вадами розумового розвитку. Спільнота має власну майстерню, яка теж опалюється цим котлом. За словами настоятеля храму Андрія Цікала, наразі там перебуває 10 дітей, їх залишають у монастирі на цілий день, тож опалювати вони мусять. При монастирі також створено дитячий садок, який зараз саме проходить реєстрацію. Він також опалюється котлами з монастиря.

Людмила Безусова-Попович живе у будинку №46 і каже, що розуміє природні потреби опалювати монастир, проте там не завжди палять тільки дровами. «Ми ж чуємо, коли палять відходи. Тому що такий сморід, запах плавленого пластику і смоли…» –  нарікає вона. 
Мешканка зауважила, що неодноразово зверталася до настоятеля храму щодо їдкого диму, але це питання не вирішується уже третій рік.
Настоятель монастиря Святого Йосифа Андрій Цікало відповідає, що особисто до нього ніхто за ці роки не звертався. А про обурення жителів він дізнався із соцмережі Фейсбук.
Монастир має три комини. Поруч із ними розташовані будинки, які стоять формою «Г». «У нас там утворюється такий собі колодязь, – каже Людмила Безусова-Попович, – і коли відповідний атмосферний тиск, то вітер роздуває дим якраз до найближчих будинків. Дим наче потрапляє у цей колодязь і затримується у дворі. На вулицю виходити неможливо».
Справді, димарі, які є, не перевищують дев’ять поверхів будинку, і дим просто не може іти вгору, а залишається на рівні вікон.

Олександр Качапук, який живе на восьмому поверсі будинку №46, каже, що найчастіше димлять зранку і ввечері. Чоловік намагається не відкривати балкон, щоб не задимлювати квартиру.
А от жителька 44-го будинку Ірина Діденко стверджує, що хоч її будинок розташований на такій же відстані від монастиря, у них ніхто на дим не скаржиться. А запах, вважає вона, ймовірно, йде від гаражів, де палять сміття.  Дехто із жителів припускає, що запах може бути від спалювання бадилля і листя на території дачних масивів.
Інша сусідка, Наталя Фадєєва, говорить, що цього року смороду ще не чула, але минулого року дим розійшовся на подвір’ї 22-ої школи. «Смерділо явно не деревиною», – зазначила вона.

Настоятель монастиря Святого Йосифа Андрій Цікало пояснює, що самі вони не заготовляють деревину, яку спалюють. Її їм привозять, і вони палять, часто навіть не знаючи, звідки привезли паливо. «Іноді привозять деревину, спресовану у брикети, де може бути і пісок, і торф, і все, що завгодно», – зауважив ігумен монастиря. За його словами, дрова закуповують відповідно до потреби, коли закінчуються запаси, і мають усі необхідні документи. Щоб закупити дрова на весь сезон, монастир не має коштів.

Андрій Цікало так само вважає, що сморід може бути не тільки від труб монастиря, і натякає, що поруч є місце, де опалюють будинок машинним маслом. Щоправда, конкретної адреси, де спалюють мазут, він не назвав.

Попри все, Людмила Безусова-Попович впевнена, що сморід і дим, який турбує жителів будинку, йде саме з коминів монастиря. «Коли мене печуть очі і душить кашель, то найперше, що я роблю, вибігаю на балкон подивитися, що там палять. І там чудово видно, що дим іде з монастиря», – стверджує вона.
Пані Людмила каже, що їй поталанило з квартирою, бо можна сховатися від їдкого диму. «Коли я чую, що дим іде зі сторони двору, то сплю в іншій кімнаті, де вікна виходять у сторону парку», – зауважує жінка.

Але інші жителі будинку не мають такої можливості, їм доводиться терпіти і підривати власне здоров’я. Дехто з них скаржиться на постійний кашель та подразнення очей, що, на їхню думку, спричинено шкідливими викидами.
Іноді чоловіки з будинку збираються разом і ввечері, коли найбільше диму, ідуть до котельні, щоб подивитися, чим саме палять у монастирі. Востаннє бачили там сміття від дерев’яних відходів – до прикладу, старі дерев’яні двері, які, вочевидь, були покриті лаком. Звідти, вважають вони, цей важкий хімічний запах.

«У нас на димарі стоїть датчик заміру температури вихлопних газів. Максимальна – 130 градусів», – пояснює настоятель. Виявляється, вміст шкідливих речовин у вихлопних газах ніяк не вимірюється. 

Референт бюро з питань екології УГКЦ Михайло Дзуль каже, що твердопаливні котли мають свою перевагу перед газовими. А все тому, що для опалення приміщень чи підігріву води використовуються відновні джерела енергії, тобто дрова. Хоча від спаленого газу немає такого запаху, та шкідливі викиди є в обох випадках. А от спалення пластику чи інших речовин задля опалення є протизаконним.

Проте дим від спалювання чистої деревини також не є корисним. Згідно із американськими дослідженнями, звичайний дим від багаття чи печі є набагато небезпечнішим за тютюновий, тому що значно довше затримується в організмі. Він є дуже агресивним канцерогеном. Звичайний білий дим, який клубочиться з монастирського комина, може містити небезпечні мікрочастинки, які через слизову потрапляють одразу в легені, а відтак – і в кров.

Жителі будинку просять монастир перейти на газове або на електричне опалення чи встановити сонячні панелі, як у Європі. «У вас величезна площа дахів, і це буде дешевше: встановити одну сонячну панель, аніж щоразу купувати деревину і відходи», – наголошує Людмила Безусова-Попович.

Андрій Цікало з цією думкою погоджується. Проте чекає державної підтримки. Каже, якщо буде програма кредитів, то монастир Святого Йосифа перший його візьме для встановлення таких панелей.

Однак референт бюро з питань екології УГКЦ Михайло Дзуль вважає, що сонячні батареї питання не вирішать. Тому що сонячна енергія виробляється вдень, а опалювати монастир треба вночі. Потрібно десь ту енергію акумулювати, а потім перетворювати на тепло. На його думку, такий проєкт буде надто дорогим. Окрім того, акумулятори згодом мають бути утилізовані. Михайло Дзуль вважає, що спершу треба визначити шкідливість викидів та їхній вміст, а вже потім думати про вирішення проблеми.

Начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Віталій Фіглевський порадив мешканцям будинку написати скаргу до Держпродспоживслужби, аби там допомогли визначити, чи шкідливі викиди з котлів монастиря.

Христина ДИЧАКОВСЬКА

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!