Цими днями лідер «Свободи» Олег Тягнибок ініціював розробку закону, який надасть громадянам України право на вільне набуття і володіння вогнепальною зброєю. І закликав долучитися до ініціативи решту нардепів. Повідомлення викликало гарячу дискусію як у кулуарах парламенту, так і в соцмережах. “ГК” консультував експерт із УСА – Української Стрілецької Асоціації. 

 

Рабів до раю не пускають

Тягнибок наголосив, що необхідність розробки законопроекту зумовлюють події останнього тижня на Майдані у Києві. «Якби такий закон у нас діяв, то такої вакханалії з боку окремих представників влади, режиму не було би», – резюмував свободівець. На це українці відгукнулися неоднозначно. Думки були полярними: від гарячої підтримки до не менш емоційного осуду. Одним із перших у мережі Фейсбук відреагував франківець, депутат облради Юрій Романюк. «Українцям – зброю! Виступаю за негайне надання права громадянам вільного набуття та володіння автоматичною вогнепальною нарізною зброєю. Набуття українцями 10-20 млн. одиниць зброї забезпечить високий ступінь гарантування суверенітету, недоторканості кордонів, територіальної цілісності, безпеки громадян. За приклад законодавчої бази цілком можна взяти досвід США, Канади та Швейцарії. Наявність зброї у адекватних 90-95% громадян буде гарантією від будь-яких неадекватних проявів влади.  Більше того, це профілактика режимів та диктатур», – написав він.

Тема зброї не терпить емоцій, вважає виконавчий директор Української Стрілецької Асоціації (УСА) Андрій Хаверчук. «Ми, Українська Стрілецька Асоціація, розглядали і розглядаємо право на зброю як невід’ємне право вільної людини на захист себе і своїх близьких, своїх прав і свобод, своєї гідності, – задекларував він. –  Ставлення до цього права є своєрідним лакмусовим папірцем, який демонструє світоглядну позицію особи чи партії. Простіше кажучи, пора визначатися, чи підтримуєш вільних людей, чи рабів. Рабам ніколи не дозволяли володіти зброєю. Вільні люди завжди мали право захищатися. Зброя – це всього лише інструмент. Як його використовувати, визначає людина, що ним володіє». 

 

Вільна прикарпатська дивізія

За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ, в українців на руках є близько мільйона одиниць зброї. Компетентні джерела радять множити цю цифру на два. Тільки на Франківщині офіційно зареєстровано більше 11 тисяч власників мисливської вогнепальної зброї, які володіють майже 14 тисячами «стволів». Плюс, як повідомив начальник відділу дозвільної системи управління громадської безпеки УМВС в області Василь Гелетюк, є більше 1600 власників травматичної зброї. Всі разом – дивізія, якщо послуговуватися військовим визначенням. Квитки на полювання щороку беруть, за даними обласного управління лісового і мисливського господарства, до чотирьох з половиною тисяч прикарпатців. Решта тримають зброю для захисту?

На сьогоднішній день в Україні право громадян на володіння, носіння і використання зброї визначає інструкція МВС. «Цей документ може змінюватися, залежно від доброї чи не дуже волі міністра. Той може змінювати характеристику зброї, якою дозволяється володіти громадянам, може взагалі припинити дію інструкції. Так не повинно бути. Одне з базових прав людини – на захист свого життя, честі і гідності – повинно бути врегульоване як мінімум Верховною Радою. Оптимально – передбачене і захищене Конституцією», – наголошує виконавчий директор УСА. Відтак, Стрілецька Асоціація підтримує ініціативу розробки законопроекту про володіння зброєю. Вважає, що врегулювати її обіг і використання в країні слід просто, зрозуміло і без корупційної складової, як це є тепер.

«Вільного як такого обігу зброї насправді не існує в жодній країні світу, – каже Андрій Хаверчук. – Усюди право набуття і володіння зброєю визначається в законодавчому полі. Ми власне за це і виступаємо. Є базові речі, які хочемо бачити в українському законодавстві. По-перше, право володіти зброєю мало би належати всім громадяни України, які не мають обтяжень (психічних та ін.). По-друге, ринок зброї мав би бути мінімально зарегульованим, зрозумілим і прозорим. На сьогоднішній день тут є вагома корупційна складова, зумовлена тим, що дозволи на продаж зброї теж дає МВС. Міністр так само одноосібно визначає, хто має на це право, а хто ні». На думку Андрія, також слід позбутися і такої корупційної ланки, як видача дозволів та довідок одними структурними підрозділами МВС іншим своїм підрозділам. Як-от довідки про несудимість чи недієздатність. «Зараз такі довідки просто купуються. Тож позбавлені жодного сенсу», – відзначає він.

У рази чисельніший від легального в Україні нелегальний ринок зброї. Таку використовують кримінальні елементи. Частково контролює цей ринок і міліція, вважає виконавчий директор УСА. Наводить приклад продажу більше 100 «стволів» Львівської академії МВС. Пригадує історію про те, що мер одного з кримських міст був убитий зі зброї, яка по обліку проходила як речовий доказ і повинна була зберігатися в органах внутрішніх справ. Плюс недавня навала на Київ до зубів озброєних «тітушок». «Саме зараз потрібен закон, який дозволить легалізувати нелегальну зброю. І допоможе законослухняним громадянам отримати доступ до короткоствольної вогнепальної нарізної зброї, щоби вони могли захищатися», – пояснює Андрій Хаверчук. 

Право на самозахист

«На сьогоднішній день українці офіційно мають право придбати вогнепальну мисливську гладкоствольну зброю та вогнепальну мисливську нарізну зброю. Частина громадян – журналісти, правоохоронці, дружинники – можуть отримати травматичну зброю, – каже Андрій Хаверчук. – Ми вважаємо, що в нашій країні громадяни повинні мати право володіти також і вогнепальною зброєю всіх видів. Тобто слід зняти обмеження стосовно короткоствольної зброї. Оскільки саме така зброя – а це пістолети – є найбільш прийнятною для самооборони. Людина, яка буде себе обороняти в місті з мисливського карабіна, що тотожний автомату Калашникова в силу своїх балістичних характеристик, може завдати шкоди значній кількості людей. Пістолет працює на короткій дистанції, так можна убезпечити і себе, і інших».

УСА виступає також за заборону травматичної зброї. «Володіння вогнепальною короткоствольною нарізною зброєю дозволяє провести ідентифікацію тієї одиниці, з якої були зроблені постріли. Відповідно, ідентифікувати особу, яка стріляла. Володіння ж травматичною зброєю не дозволяє цього зробити, – каже Хаверчук. – Саме словосполучення «травматична зброя» вводить людей в оману, оскільки вони недооцінюють небезпеку. За допомогою «травматики» можна вбити людину, досить кулі в голову – і при цьому злочинець не лишає слідів. У Росії, де дозволена травматична зброя для усіх категорій населення, із цим – ціла проблема. По-перше, люди масово застосовують травматичну зброю, вважаючи, що вона відносно «легка», і є велика кількість смертей. По-друге, російська поліція не може ідентифікувати, хто і з чого саме стріляв».

Свідченням того, що українське суспільство «доросло» до такого права, можна вважати одностайність сприйняття ситуації в Києві 19-21 лютого. Якщо питання володіння зброєю ще дискутується, то необхідність бути озброєним для самозахисту, виходячи з тих подій, визнається чітко і недвозначно. «Бачимо, що громадянам треба самим себе захищати – і від кримінальних злочинців, і від силовиків, які виконують злочинні накази влади. Якщо би був закон про право кожного українця володіти зброєю, то люди могли би боронити себе. Переконана, що журналісти, медсестри, мирні протестувальники на Майдані могли би захищатися і жертв було би значно менше, або би взагалі не було», – вважає громадська активістка, голова ГО «ВОЛЯ!» Тетяна Пришляк.  Її точку зору поділяє сотник самооборони Майдану Михайло Ноняк з Надвірної. З ними солідарний і оператор Руслан Ганущак з Франківська, який більше двох місяців висвітлює життя протестуючих у столиці. Так само, як і УСА. «Наша позиція однозначна: таких жертв вдалося би уникнути, якщо би люди мали чим захищатися. Ті страшні кадри, які зараз маємо, підтверджують, що стріляли по беззахисних. Якби в людей була зброя для самозахисту, правоохоронці навряд чи наважилися би застосовувати свою», – відзначив Андрій Хаверчук.

Правоохоронці стверджують, що Майдан володіє щонайменше 1500 одиницями зброї. Однак за весь час протистояння жоден із легальних «стволів» не був застосований, каже Андрій Хаверчук. Власники зброї таким чином продемонстрували, наскільки відповідально ставляться до володіння зброєю. «Володіння зброєю – це право, яке зобов’язує. І породжує відповідальність», – підкреслює він. Те саме демонструє статистика МВС: легальна зброя в Україні використовується в правопорушеннях у менше як в 1% випадків. «Громадяни не використовують зброю для злочинних посягань», – підсумовує керівник УСА.

То звідки тоді страхи й упередження? Свого часу їх насаджував тоталітарний режим, який не був зацікавлений у вільних громадянах.

Дослідження в Гарвардському університеті, США, який займається темою зброї впродовж останніх 50 років, свідчать про дивну, як на нас, річ: кількість легальної зброї прямо впливає на рівень злочинності. Достатня або велика кількість зброї на руках у населення зменшує кількість злочинів. «Злочинець чітко розуміє, що його протиправні діяння будуть припинені будь-яким громадянином. І поки міліція після виклику ще добиратиметься на місце злочину, озброєні громадяни затримають його протягом якихось 30 секунд», – зазначає Андрій Хаверчук. Такий досвід став визначальним для багатьох пострадянських країн, які узаконили вільний доступ громадян до вогнепальної короткоствольної зброї. Серед них, окрім Молдови, – Литва, Латвія, Естонія, Грузія, а також країни пострадянського табору в Європі, зокрема Чехія та Угорщина.

Наталія КУШНІРЕНКО

 

Звернення виконавчого директора УСА Андрія Хаверчука до шанувальників зброї

Друзі! 

Сьогодні нам як ніколи потрібні єдність та рішучість. Мова йде про саме існування України. 

У мирний час діяльність УСА була спрямована на популяризацію зброї у суспільстві задля захисту себе, своїх близьких, честі та гідності. Але в сьогоднішній ситуації військової агресії з боку Росії не працюють слова – нам потрібні більш вагомі аргументи. Стрілецьке товариство завжди заявляло про свою готовність зі зброєю в руках відстоювати свободу, честь та майбутнє України. Настав час підтвердити свої слова діями. 

Сьогодні я добровільно з’явився на мобілізаційний пункт Збройних сил України та отримав повістку до армії. Закликаю офіцерів та військовослужбовців запасу, силовиків, людей з армійським чи бойовим досвідом, а також всіх, хто відчуває в собі необхідні сили, зробити так само. Хто не відчуває в собі сил долучитися до лав Збройних сил – вступати в парамілітарні організації типу Самооборони чи Української резервної армії.

Україна потребує нашого захисту. У національному гімні ми обіцяємо покласти душу й тіло за нашу свободу. Прийшов час довести, що це не порожні слова. І що ми дійсно нащадки козацького роду. 

Ми переможемо! Слава Україні!

 

Андрій ХАВЕРЧУК, виконавчий директор Української стрілецької асоціації

2 березня 2014 р.