Обласні лікарні просять про порятунок. Перелік закупівлі необхідного обладнання, яке допомагає рятувати життя, з року в рік відкладають в глибоку шухляду, а наявне працює на межі терміну експлуатації. Як, наприклад, барокамера в обласній дитячій лікарні.

 

100% кисню

Більшість іванофранківців, можливо, й не знає, що кисень лікує, і для цього існує барокамера. Гіпербарична оксигенація – саме так правильно називається оздоровлення високим тиском. Це один з методів інтенсивної терапії, адже кисневе голодування особливо небезпечне для мозку і серця. Себто хворий перебуває в середовищі чистого кисню під тиском двох атмосфер – це приблизно тиск у шинах легкового автомобіля.

Об’єм барокамери – тисяча літрів. Для проведення одного сеансу потрібно шість тисяч літрів 100%-го кисню. Його подають ззовні, і особливість терапії в тому, що кисень вбирає кожна клітина людського організму. У такому випадку кисень переноситься не лише, як зазвичай, кров’ю, а й усіма рідинами людського організму. Лікування барокамерою дозволяє поставити пацієнта на ноги при важких травмах, – після насичення киснем організм “працює”, витрачаючи енергію більш економно.

Капсула барокамери закривається герметично, вона виготовлена за авіаційними технологіями. «Дуже тонко підігнані всі деталі, чітко продумані функції. Людину закривають в герметичну капсулу, викачують повітря та повністю замінюють його чистим киснем. Потік кисню витісняє залишки повітря, які були у капсулі, і людина знаходиться ніби в аеродинамічній трубі», – пояснює суть процесу завідувач відділення інтенсивної терапії обласної дитячої лікарні Олег Курташ.

Лише він знає, як керувати барокамерою. А процедури гіпербаричної оксигенації проводить після завершення основної роботи, зазвичай, у позаурочний час, – більше нікому. Сюди привозять не лише маленьких пацієнтів. На лікування киснем просяться дорослі, більшість з них – пацієнти відділення нейрохірургії обласної клінічної лікарні.

«Я беру на себе відповідальність і пацієнтів відбираю сам. Мене часто кличуть в дорослу лікарню, я туди їду, дивлюся, якщо барокамера людині не допоможе – не витрачаю час, а просто відмовляю, – розповідає Олег Курташ. – Я бачу, коли таке лікування може врятувати життя». Лікар визнає, що робити такий вибір складно. Зазвичай на процедуру пацієнтів привозять, пересуватися самостійно вони не можуть.

 

Шанс на порятунок

Історія 25-річного Василя, мешканця Дземброні, що на Верховинщині, – не виняток. Після дорожньо-транспортної пригоди він має важкі наслідки черепно-мозкової травми. У хлопця діагностували лівобічний параліч, це коли половина тіла нерухома, при свідомості пацієнт перебуває рідко. Оскільки барокамера знаходиться у дитячій лікарні, його тимчасово з дорослого відділення перевели туди. Бо лікування в барокамері йому вкрай необхідне.

У капсулу майже нерухомого хлопця на руках заносить батько, кладе всередину, і понад годину травмований чоловік залишається там під тиском кисню у дві атмосфери. Василеві провели вже чотири таких сеанси, рекомендовано не менше десяти. Попри складну та виснажливу процедуру, рідні тішаться, адже син вже почав тримати голову та відповідати на запитання. «Він почав майже сідати, тяжко, але пробує», – мати хлопця Катерина Копчак за дорослим сином ходить, наче за немовлям. У сім’ї Василь найстарший, вдома його одужання чекають четверо братів і сестер.

Це лише частина Василевої терапії, але вона надзвичайно важлива та дієва, каже Олег Курташ. За словами лікаря, 30 відсотків пацієнтів, які перебувають на лікуванні в обласній лікарні, мали б оздоровлюватися в барокамері. Така терапія рекомендована при всіх хворобливих станах, коли існує нестача кисню в тканинах: це майже всі запальні процеси, крім онкопатологій, у дітей часто використовується при гнійних захворюваннях органів черевної порожнини, після операцій швидко заживають рани. Є невідкладні ситуації, коли без використання барокамери людину врятувати неможливо. Йдеться про газову гангрену.

Аби працювати на такому обладнанні, треба освоїти спеціальне знання, мати допуски та знати техніку безпеки. «Правила техніки безпеки в барокамері писані кров’ю, і це не просто слова, – наголошує Олег Курташ. – Адже високий тиск чистого кисню сам по собі велика небезпека, тому перед кожним сеансом знежирюємо пацієнта, оскільки будь-яка масна субстанція та кисень призводять до вибуху». Також перед кожним підходом до пацієнта лікар знімає статичний заряд, в кабінеті існує додаткове заземлення.

Багато лікарів про лікувальні властивості барокамери навіть не знають, частина побоюється використовувати такий метод інтенсивної терапії, адже він вимагає ґрунтовних знань та, чи не найголовніше, практики. До того ж, вже виросло покоління лікарів, які взагалі не знають, що таке лікування високим тиском, адже барокамер в лікарнях немає, відповідні навчальні бази також відсутні.

У Львові, до прикладу, є 17 діючих барокамер, а на Прикарпатті лише дві: в дитячій лікарні на вул. Коновальця та в Калуші. В районі барокамера працює на межі, адже її робочий ресурс майже використано. Аеродинамічне обладнання можна використовувати 20 років. Рік виготовлення єдиної в Івано-Франківську барокамери 1993-й, запасу впритул.

Гіпербарична оксигенація – це визнаний в усьому світі, але дорогий метод лікування. Приблизна вартість барокамери російського виробництва, за теперішніми цінами, коливається в межах 120 тисяч доларів. «Це такі гроші, про які ми можемо лише мріяти, бо наявність барокамери дорівнює вартості п’яти-семи дихальних апаратів, а в них набагато більша необхідність. Це питання грошей і їх відсутності», – констатує Олег Курташ. Озвучити вартість європейських аналогів барокамери він навіть не намагається – ціни захмарні.

 

Пріоритети і «захцянки»

«Про яке обладнання ми говоримо, коли зараз вишукуємо гроші на закупівлю необхідних ліків?» – виправдовується директор обласного департаменту охорони здоров’я Роман Мельник. Він зазначає, що перелік не те, що потрібного, а вкрай необхідного, обладнання з року в рік лише зростає. Список оновлюється, та не зменшується. Серед першочергових  закупівель Роман Мельник називає кардіообладнання, а барокамеру відсовує на задній план. Каже: є «захцянки», а є життєво необхідні потреби.

Головний лікар області перераховує пріоритетне медичне обладнання: рентгенапарати, МРТ, дитячі реанімаційні місця, інкубатори для новонароджених. Він згадує про  неминуче розширення операційних в обласній лікарні та кількарічну добудову нового хірургічного корпусу. За його словами, лише на закупівлю необхідного обладнання для обласної клінічної лікарні треба виділити 24 млн. гривень, а загалом на потреби районів – понад 100 мільйонів. «Ми наших медиків за кордон посилаємо, навчаємо сучасних методів лікування, але фонендоскопом та скальпелем якісну допомогу надавати неможливо», – додає Роман Мельник.

Ірина ТИМЧИШИН