У вівторок Верховна Рада не змогла включити до порядку денного законопроект «Про очищення влади». У результаті поіменного голосування тільки 188 з 339 присутніх народних депутатів підтримали його розгляд за необхідних 226 голосів. Таким чином, обіцяна Майдану люстрація знову відкладається.

Китайське прокляття «Щоб ти жив в часи перемін», очевидно, матиме все ширше використання і в Україні. Бо переміни в нашій державі якщо й відбуваються, то без помітних зрушень у позитивний бік, без видимого поступу. Наші революції – Помаранчева та Гідності – відгриміли, а життя тупцює на місці, якщо не відкочується назад, як гармата після пострілу. І на війну, до слова мовити, тут не все спишеш. Перша перемога Майдану завершилася мирно, а до чищення авгієвих стаєнь української влади руки так і не дійшли. Ще важче буде здійснити цей процес у період, коли країна фактично перебуває в стані неоголошеної війни з Росією.

Несміливі кроки

Здається, другого Майдану могло не бути, якби після першого була проведена люстрація серед працівників важливих владних інституцій, фіскальних і правоохоронних органів, прокуратури та судів. Адже якщо якийсь чиновник, слідчий чи суддя вірою і правдою служив «злочинній владі», то навряд чи він міг легко переорієнтуватись на служіння людям, котрі цю владу скинули. Швидше, навпаки. За інерцією він робив усе для того, щоб і нова влада якнайскоріше уподібнилася до своєї попередниці. З поверненням до влади Януковича ці люди швидко згадали свій попередній досвід «слуг народу», і разом із «всенародно обраним президентом» мало не довели країну до рівня затюканої «бананової республіки».

Невипадково одним із найбільш вживаних учасниками Революції гідності слів стало слово «люстрація». Тлумачний словник пояснює його як «процедуру перевірки державних службовців на предмет їхньої співпраці зі злочинним чи окупаційним режимом після зміни влади». У процесі люстрації скомпрометовані особи усуваються з посад із забороною займати державні посади в майбутньому. Деяким службовцям, правда, може надаватися амністія в обмін на інформацію чи добровільну відставку.

Процес пішов і… зупинився

Ми так детально зупинилися на поясненні цього слова, тому що справа і цього разу зайшла не набагато дальше слів. Так, на вимогу Майдану був створений Люстраційний комітет при Кабінеті міністрів, який очолив у минулому відомий журналіст Єгор Соболєв, і навіть люстраційні комітети на місцях. Але революція перемогла ще в лютому, а люстрованих, по суті, катма й донині. Якщо не брати до уваги звільнення керівництва Вищої ради юстиції та деяких судів і зміщення на вимогу громадськості кількох керівників обласних УМВС.

В Івано-Франківську, до прикладу, в люстраційний комітет, крім відомих громадських активістів, увійшли авторитетні журналісти, які все про всіх знають. Проте діяльність місцевих люстраторів обмежилася кількома малорезультативними засіданнями та складанням списків тих, хто мав би підлягати процедурі люстрації. Чим наразі й обмежилися, оскільки закону про люстрацію немає і невідомо, як її проводити.

Три ідеї

У середині червня було оголошено про появу законопроекту із багатообіцяючою назвою «Про очищення влади», який розробили правники-волонтерами. Серед його основних ідей такі:

1) Усі – від президента до рядового міліціонера – мають пройти перевірку на детекторі брехні. Посадовців, які не можуть пояснити походження майна своїх родин, які словами чи діями підтримували зазіхання на територіальну цілісність країни, які під час Майдану були начальниками і не написали заяву про звільнення, які є вихідцями з КДБ або очолювали в часи СРСР компартійні та комсомольські організації, потрібно прибрати з посад терміном на 10 років.

2) Набирати нових суддів, прокурорів, міліціонерів, чиновників слід лише через відкриті конкурси.

3) Суди, прокуратура, СБУ, міліція та державна служба мають отримати законодавство за стандартами Євросоюзу. Чисельність цих структур має бути різко скорочена, а зарплати – збільшені.

24 липня цей законопроект «Про очищення влади», в якому були погоджені позиції усіх авторів чотирьох законопроектів про люстрацію, розроблених раніше, був зареєстрований у ВР під №4359а. Це результат  спільних напрацювань робочої групи з представників Громадського люстраційного комітету, партій “ВОЛЯ”, “УДАР”, “Свобода”, “Батьківщина”, позафракційних депутатів, громадських експертів та правників. Ініціаторами подання законопроекту до ВР стали народні депутати Юрій Дерев’янко, Олег Тягнибок, Сергій Соболєв, Віктор Чумак, Леонід Ємець, Олег Бондарчук, Олег Осуховський, Юрій Сиротюк, Валерій Пацкан, Сергій Каплін, Ярослав Гінка, Роман Чернега та Павло Різаненко.

Система Януковича жива

Варто зауважити, що люстрація – це не просто помста переможців над переможеними та бажання зайняти їхні теплі крісла. Люстрація – це, до речі, і удар по корупції, яка, мов іржа, роз’їдає суспільство, і засіб для підвищення відповідальності влади перед людьми, яка у нас ще залишається вкрай низькою. Україна, на думку експертів, уже втратила два шанси провести очищення влади – після здобуття незалежності та “помаранчевого” Майдану – і це їй, зрозуміло, не пішло на користь. Без люстрації влади Україна і далі буксуватиме на цивілізаційному шляху. Ті з країн-наших сусідів, що своєчасно зуміли очистити владу через люстраційний процес, нині вже в Євросоюзі, а нам до нього – ще роки й роки, якщо не десятиліття… 

Правильно написав Єгор Соболєв у своєму блозі на сайті «Української правди» минулої п’ятниці: «Більшість з нас усвідомлює, щоб без люстрації нічого не вийде. Ми не очистимо Донбас від агентів Путіна, бандюків та корупціонерів, поки не очистимо від них Київ. І Львів. І Одесу. І Миколаїв. І Чернігів. І всі інші українські міста. Система Януковича, яка побудована з сотень тисяч міліціонерів, прокурорів, суддів, есбеушників, генералів Генштабу, посадовців міністерств, агенцій та служб – вона не втекла з ним у Ростов. Вона залишилася і домовляється з новими керівниками країни про збереження».

Ні числом, ні вмінням

Чи не тому не всі в українських політичних верхах поспішають із законодавчим забезпеченням люстрації. Вівторкове поіменне голосування за включення проекту люстраційного закону у порядок денний сесії ВР свідчить про те, що охочих очищувати владу у парламенті менше, ніж потрібно. А більше там тих, хто, напевно, хотів би законсервувати нинішню ситуацію на політичному Олімпі до кращих часів.

Скажімо, жодного голосу за включення люстраційного законопроекту на розгляд сесії не дала депутатська група «За мир та стабільність» і лише один голос – група «Економічний розвиток», що утворені колишніми членами фракцій КПУ та ПР. Як не дала, до речі, і сама фракція Партії регіонів, з 78 членів якої тільки один Валерій Писаренко підтримав цей законопроект. Позафракційні ж депутати, на яких мали надію ініціатори закону, сподівань не виправдали: 27 – за, 34 – не голосували і 33 депутати відсутні.

Голова ВР Олександр Турчинов у вівторок пообіцяв, що до четверга, 14 серпня, законопроекти про люстрацію пройдуть узгодження у профільному комітеті ВР і в четвер будуть винесені на розгляд парламенту. Але вся біда в тому, що фракції «Батьківщини», УДАРу та «Свободи» разом із депутатською групою «Суверенна європейська Україна», яка підтримує їхню позицію, можуть зібрати щонайбільше 197 мандатів. Без голосів позафракційних депутатів їм не обійтися.

До речі, у вівторок ВР підтримала включення до порядку денного законопроекту, який передбачає заборону всім нинішнім і колишнім нардепам брати участь у виборах. Цікаво, що за це відверто деструктивне дітище «регіонала» Сергія Матвієнка проголосували аж 338 депутатів. Депутат від «Батьківщини» Леонід Ємець написав у Facebook, що «цей закон не має шансів на прийняття в цілому, але Турчинов «причепив» до нього усі інші люстраційні закони як альтернативні! Браво!»

Спрацює хитрість спікера чи не спрацює – побачимо вже сьогодні. Якщо ж законодавчо забезпечити проведення люстрації найближчим часом парламенту не вдасться, то цілком ймовірно, що єдиним засобом очищення влади залишаться парламентські вибори, що плануються на осінь.

Тарас ТКАЧУК