Восьмого вересня о 23:15 на площі фортечного комплексу “Бастіон” в Івано-Франківську розпочнеться  фантастичне літературне дійство під назвою “Вигадані поети”. Автор ідеї Юрій Андрухович розповів “ГК”, як народився цей проект і що саме побачить і почує заінтригована публіка.

– Цей проект зародився під час твого викладання у Берлінському університеті. “Вигадані поети” – це твоя давня мрія?

Це була така необхідність – сформулювати авторський курс для Університету ім. Гумбольдта (Берлін), коли я дав згоду попрацювати там один семестр як гостьовий професор. Ідея така, що вони завжди на один літній семестр запрошують письменника, причому це письменник із Центрально-Східної Європи. Цю людину запрошують провести два курси. Вони не повинні бути як тематична рутина, за програмою, а власне авторські спецкурси, які може провести тільки ця конкретна людина, тобто це її ідея, вона це пропонує. Так я там пропрацював, починаючи з 1 квітня. Перший курс – це “Вигадані поети”. А другий – я собі розробив таку “Геопоетику”, геопоетичні ландшафти у поетиці Східної Європи.

Насправді вся моя проза – Станіслав Перфецький (“Перверзія” – авт.), Отто фон Ф. (“Московіада” – авт.) – це все якісь вигадані поети. Мені здалося, що гостьовий професор з таким практичним авторським курсом може бути найефективніший, бо вести якусь стандартну річ – нецікаво. А в історії світової поезії дуже багато прикладів таких містифікацій. Мабуть, абсолютним  рекордсменом є португальський поет Фернандо Пессоа, у якого дослідники нараховують понад 80 двійників. Він вигадував ім’я і прізвище людини, публікував від її імені збірочку віршів, причому робив це як португальською, так і англійською, тому що він добре знав ці дві мови. Але не тільки він.

Взагалі, починати досліджувати найвідоміші приклади вигаданих поетів можна навіть від Гомера, тому що ми, врешті-решт, не знаємо, може, він і вигаданий. Чи от “Слово о полку Ігоревім”, про яке ми теж нічого не знаємо. І як приклад – ці суперечки, чи Шекспір сам писав, чи був такий Шекспір. Можна сказати, що вигадані поети – це насправді дуже поширене явище, бо часто існує непевність: хто ця людина? Чи була вона? Тому я вирішив, що це може бути така інтерактивна гра, а потім ця гра почала жити за своїми законами, і ось ми приїдемо зі своїми поетами в Україну.

 

– А хто є слухачами твого курсу?

Слухачами є переважно студенти славістики Берлінського університету, але до мене більше записалося студентів, які навчаються на дисципліні «Європейська література». Студенти різних національностей, з різних країн. Я веду курси німецькою мовою, бо вона основна мова університету і всі нею володіють. Але деякі студенти писали мені свої роботи рідною мовою. Я оголосив, які рідні мови мені доступні: це була польська, російська чи англійська, французькою я би вже не прочитав. В кожному разі заняття з вигаданими поетами відбувалося щосереди. Я спочатку жахнувся, коли побачив, що на один курс до мене записалось аж 20 студентів, а на цих вигаданих поетів – аж 37. Це дуже багато, адже кожен сам для себе обирає, що хоче слухати.

 

– Розкажи, як ви вигадували поетів і що з цього вийшло.

Дозволялися будь-які фантазії, всі часи, країни, епохи, це міг бути навіть доісторичний період. Деякі студенти дуже радо включилися. У цій групі найталановитіший серед усіх хлопчина, який навіть трошки відомий уже як поет. Він вже має публікації, виступає, тусується серед літераторів, у видавництві має контакти. Він зробив просто феноменальний проект – це німецький поет Крістіан Льодаль, наполовину французького походження, який розцвів по-справжньому в 20-ті роки. Брав участь у Першій світовій війні як солдат. І він, за задумом мого студента, покликаний заповнити прогалини в німецькій поезії. В 20-30-ті роки у Франції з’явився сюрреалізм і почали писати та застосовувати ці прийоми автоматичного письма, а у Німеччині свого відповідника немає. От він і створив цього поета, який начебто був у німецькій поезії.

При цьому в його виконанні це настільки класно! Він написав 36 віршів від імені цього Крістіана. Сам цей Крістіан десь зникає наприкінці 20-30-х років, а його французькі нащадки, тому що він з Німеччини переїхав до Франції, утікаючи від нацизму, робили у 90-ті роки у його будинку ремонт і там знайшли 36 його поезій, які цей хлопчина написав.

В кожному разі, всі ці вірші дуже високої якості. Я навіть подумав, що якби цей поет реально існував, він би на сьогодні входив в усі антології німецької поезії ХХ століття. Там є ще такий епізод: реально існував один зі стовпів німецького модернізму, поет і перекладач Штефан ҐеорҐе. І в цього Льодаля була така дуже тривала суперечка з ҐеорҐе з приводу того, що той неправильно перекладав із французької Бодлера. Льодаль краще це робив, і там є також кілька віршів-перекладів цього Льодаля з реальних французьких віршів Бодлера.

А потім в моїй групі закрутилися ще всілякі внутрішні сюжети. Мої студенти почали знайомити між собою своїх поетів, тому що виходило так, що вони вибрали один і той же час. Одна дівчина з Естонії вигадала балтійську поетесу, яка з Риги переїжджає до Берліна у 20-ті роки. То вона потім вирішила, що якщо ця поетеса відвідувала різні літературні тусовки, то Льодаль теж там був. І тепер вони зійшлися на тому, що між ними був роман.

 

– Які ще вигадані персонажі тебе вразили?

Один студент вигадав дуже цікаву історію з португальським поетом Нуно да Гамою

XV-XVI століть, який потрапляє на територію Речі Посполитої, тоді ж його тексти перекладають у Мінську. Бо у Мінську в той час існувала досить велика школа перекладачів. Це були люди, які в основному працювали над перекладом документів, якихось сакральних текстів. Там, фактично, було три офіційні мови: церковнослов’янська, латина, польська. А цей португалець, до речі, внучатий племінник великого мореплавця Васко да Гами, написав свою поему, шматок якої мій студент обіцяв написати церковнослов’янською, але наразі йому цього не вдалося. Був ще один поет – африканський шимпанзе, який щось собі там віршував. Тобто у студентів працювала фантазія на повну, обмежень не було, і це дало дуже цікаві результати.

 

– Кого з вигаданих поетів ми почуємо у Франківську?

Власне, тим студентам, які найбільше включилися в гру, я потім запропонував приїхати і презентувати це у Франківську та Чернівцях. Приїжджають семеро студентів цього мого курсу, і ми будемо це разом показувати. Зокрема, буде Крістіан Льодаль, буде ця балтійська поетеса. Студенти самі будуть трошки розповідати про свою роботу. Те, що я встиг перекласти, буде звучати мовою оригіналу і в перекладі, а дещо буде прочитане тільки мовою оригіналу – німецькою.

 

Спілкувалась Наталка ГОЛОМІДОВА