Мешканці прилеглого двору на Хоткевича, 75а-67а взялися за лопати. Вони вирішили засадити саджанцями частину двору, де планується будівництво кафе.

Історія з облаштування скверу на цьому місці довга. Люди роками зверталися до міської влади з проханням розібрати стару сміттярку та перенести сміттєві баки подалі від прохідної частини, забрати загорожу, що охороняє незаконну забудову, та дозволити на цьому місці облаштувати невеличкий сквер. Адже загородили клаптик території незаконно, жодних дозволів забудовник не мав, тому зелений паркан, що стирчав посеред двору впродовж років, лише дратував місцевих.

 

Зі щурами – простіше

Огорожа приховувала бетонний фундамент та оберігала спокій щурів, – впритул до паркану прилягала сміттярка, яка завдавала мешканцям чимало клопотів. Ще у травні “Галицький кореспондент” у статті “Чужі тут не ходять” писав про благання людей очистити двір від щурів, хворих голубів та постійного смороду. Через два місяці чиновники їх почули.

Втихомирили людське обурення після Дня Конституції. 30 червня для мешканців вулиці Хоткевича стало справжнім святом, адже на зустріч із громадою прийшов сам секретар міської ради Микола Вітенко. Він приніс людям дозвіл міськради на облагородження прилеглої території і розбиття скверу, запевнив, що жодного будівництва тут не буде. Тоді ж старі смітники перенесли, а цегляну огорожу, що стала оплотом смороду та нечисті у дворі, зруйнували спільними зусиллями.

Знищити сімейство щурів, що жило біля баків, людям обіцяли силами санепідстанції. Та впродовж літа жодного разу санітарна служба у двір не приїжджала, а гризуни колишнє місце проживання покинули та переселилися до сусіднього будинку. “У мене через каналізацію щур проліз до квартири, ми мусили його знищити, а дірку заробили”, – розповідає мешканка першого поверху будинку на вул. Хоткевича, 75а Надія Гордієнко. Щоправда, якщо впоратися із щурами люди ще в змозі, то заборонити будівництво генделика у дворі виявилося непросто.

 

“Золоті гори”

Нині мешканці знову стали на захист міжбудинкової території. Люди розповідають, що з квартири у квартиру ходять представники підприємця, обіцяють встановити гойдалки, дитячий майданчик, утеплити будинок, а натомість хочуть отримати дозвіл на облаштування кафе.

“До нас приходять представники власників ділянки, хоча нас запевнили, що ділянка не має власника, і кажуть, що хочуть будувати тут дитяче літнє кафе. Ми розуміємо, що це за “кафе” буде, тому дозвіл не даємо. Нам обіцяють, що зроблять благоустрій, поставлять бруківку, заасфальтують та розширять дорогу, зроблять гойдалки. Одним словом, золоті гори і долини, тільки щоб ми дали дозвіл”, – розповідає мати двох дітей, мешканка будинку на вул. Хоткевича, 75а Анастасія Дяченко.

Днями люди своїм коштом закупили саджанці вишень і яблунь (хтось плодові деревця викопав на своїй дачі) і вирішили засадити спірну територію. Представники  невідомих забудовників цікавляться: мовляв, якщо люди “добро” на сквер мають, то чому зволікали з посадкою дерев до цього часу? Мешканці відповідають, що, по-перше, влітку деревця не прижилися б, а по-друге, вони чекали, поки ЄРЦ обіцяні лавочки встановить та доріжки бруківкою вистелить. Жінки кажуть, що майстри вже приходили, вимірювали площу та обіцяли бруківку з понеділка постелити. Два місяці минуло, а доріжок немає.

“Ми не хочемо бачити тут кафе. Лавочки самі собі зробимо і не хочемо, аби тут лунала музика, було сміття та п’яні чоловіки ходили. Хочеться, аби був спокій та вільно гуляли наші діти”, – говорить Надія Гордієнко, яка  прийшла висаджувати дерева з двома дітьми.

 

Звідки щогла росте

Залагодити справу спробували мирно. На ініційовані людьми збори прийшов Микола Вітенко та чинний власник фундаменту майбутнього кафе Степан Волковецький. Він запевняв, що документи оформлено на його сина Ярослава і він нічого, крім дитячого розважального закладу, тут не будуватиме. Тому просив добром не перешкоджати йому.

“Я не хочу тут будувати ні магазин, ні багатоповерхівку, в планах спорудження дитячого закладу, так званого закладу громадського харчування. І навіть за проектом я хотів його зробити у формі корабля. У свою чергу, зобов’язуюся облаштувати прилеглу територію”, – каже Волковецький.

Він пояснює, що 2-3 роки тому купив фундамент, а на додачу паркан як об’єкт незавершеного будівництва. Вартість такої оборудки в межах 50 тисяч доларів. “Люди – проти, кажуть, що хочуть капличку. Нехай буде, але міська рада має мені компенсувати грошові втрати, – заявив Волковецький. – Коли дозвіл на будівництво у попереднього власника купував (Волковецький визнає, що справу мав з екс-депутатом міськради Володимиром Колковським, – авт.), тоді рішення міської ради на будівництво було. Я мав лише переоформити документи, але термін дозволу закінчився, і нині мені його не продовжили”. 

 

Виростуть дерева?

Спірний кавалок землі – не приватизований. Тому підприємець з людьми вимушений шукати компроміс. Утім, він застерігає, що документи у цій справі вивчає господарський суд, і обіцяє продовження історії…

“Сесія міської ради не продовжила договір оренди. У забудовника є об’єкт незавершеного будівництва, який він зареєстрував через ОБТІ, але немає орендованої земельної ділянки. Тим часом, уже виготовлена технічна документація, де йдеться про те, що дана частина землі відноситься до скверу”, – пояснює юридичні колізії Микола Вітенко.

Секретар міськради запевняє, що на облагородження скверу заплановано виділити 85 тисяч гривень, та обіцяє захистити двір від будівництва генделика.

А поки що боронити місце, де приймаються молоді вишні та яблуні, доводиться самим мешканцям. І, хай як це не парадоксально звучить, але, незважаючи на запевнення такого високопосадовця, як секретар міськради, абсолютної впевненості у тому, що цей сад зацвіте та дасть плоди, у людей немає.  

 

 

Ірина ТИМЧИШИН