Культурно-мистецький центр «Є» впродовж довгого часу часто дивує і тішить насиченою літературною програмою, зокрема зустрічами з цікавими письменниками. 6 жовтня іванофранківці мали рідкісну нагоду побачити і почути видатного російського радіожурналіста, есеїста і поета Ігоря Померанцева. Власне на презентації книги «КҐБ та інші» («Гран-Т») автор позиціонував себе найбільше як поет, хоч збірка, окрім поезій, містить есеї. За словами шеф-редактора видавництва «Грані-Т» Діани Клочко, яка переклала деякі твори з нової книги українською мовою, пан Ігор переконав її, що він – більше поет, ніж есеїст. «Тож я навіть есеї перекладала, як поезії, написані в іншій формі», – сказала вона на презентації. Сама зустріч мала дуже продуману і цікаву форму: Ігор Померанцев читав свої поезії російською, а Діана Клочко – свої переклади його поезій – українською. Вірші читалися підряд, без перерв і коментарів і сприймалися як дуже гармонійна і подекуди вдало скомбінована суміш контрастів. Пані Діана читала дуже сумну лірику, а пан Ігор – сильну дисидентську поезію, де переважали автобіографічні спогади про його арешт і допит у 1978 році, про важкі долі друзів, яких заслали у Мордовію. Контрастний симбіоз виявився невипадковою підбіркою: пан Ігор пояснив, що «КҐБ та інші» має власну драматургію, адже вміщує переклади віршів, написаних у 70-ті роки в Києві і в Чернівцях, а також вірші-спомини, написані минулого року. Власне старі вірші читала пані Діана, а нові – сам автор. Невипадково також епіграфом до книги стала цитата вірша Стуса, написаного у табірному карцері: «Прощай. Не озирайся. Озирнись!»

Найбільша приваба віршів Померанцева в тому, що, пишучи про політику, поет не концентрується на громадянському началі, а говорить передусім про справи приватні і всім зрозумілі. Тільки в нього за цією людською приватністю стоять біль, розпач і нелегкий досвід допиту, а згодом – еміграції до Великої Британії. Поет зізнається, що як він не намагається обжити кожну наступну оселю, йому це не вдається: і в Лондоні, і в Празі, і в Мюнхені, і в Чернівцях відчувається дух емігрантства, який неможливо нічим витравити. І хоч Померанцев вимушено покинув Радянський Союз у 1978 році, щоб уникнути вислання, і відтоді жив у Західній Європі і є російським письменником, однак його дитинство пройшло у Забайкаллі і з п’яти років – у Чернівцях. Відтак пан Ігор існує у міжнаціональному просторі трьох культур: європейської, російської та української. Щоб усі присутні на презентації зрозуміли, як він почувається у цьому просторі, письменник зачитав есей «Очима нацмена» в українському перекладі Діани Клочко, короткий зміст якого зводився до наступного. Коли його п’ятирічним привезли в Чернівці, він почувався «старшим братом сивочолих гуцульських дідів та відвислогрудих бабів» і «з імперською цікавістю вчив їхню мову». І далі: «Років з вісімнадцяти зрозумів, що відтепер не хочу грати цю ролю, як і не хочу належати до тих необліковних мільйонів людей, котрі без тіні самоіронії називають себе великим народом».

Опісля читання поезії почалася активна бесіда письменника з присутніми, яка деколи майже переростала в дискусію на тему «нового російського патріотизму» і «відчуття національного». Не обійшлося й без еротичної теми, щодо якої пан Ігор міркував і дотепно жартував. Мовляв, всі думають, що ця тема найбільше близька і зрозуміла молоді, але він у 60 років своєю еротичною поезією доводить, що «ця мука переслідує людину протягом усього її життя». Після чого була обіцяна витончена інтимна лірика, і вечір, прожитий змістовно, завершився. Діана Клочко подякувала всім присутнім за те, що після сонячного тижня у Франківську присутні вирішили провести цей холодний і дощовий вечір саме з Ігорем Померанцевим. І це, безперечно, був правильний вибір.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

Ігор Померанцев – видатний радіожурналіст (Бі-Бі-Сі, Радіо Свобода, російська редакція), есеїст (книжки «NEWS», «Красное сухое», «Радио С», «По шкале Бофорта»), поет (збірки «Служебная лирика», «Те, кто держали нас за руку, умерли», «Почему стрекозы?»).

Народився 1948 р. в м.Саратові, довгий час жив у Чернівцях, де й закінчував романо-германський факультут університету, 1978р. був заарештований київським КҐБ, допитаний, після чого емігрував до Великої Британії).

Книга «КҐБ та інші» – перше видання в Україні літературного перекладу нового циклу його поезій та збірки есеїв, у центрі якого – пам’ять, що й 30 років потому продовжує «ставити питання». Книга зроблена у вигляді записника, в якому вірші та есе доповнені різноманітними документальними матеріалами та художніми фото знаменитого Боріса Савєльєва, що познайомився з автором книги ще за шкільною партою. Переклади, зібрані та здійснені у цій книжці, створені декількома перекладачами: почав цю роботу Іван Світличний на засланні, а потім, в еміґрації – Мойсей Фішбейн.