За минулих два роки КП «ЄРЦ» зняло з балансу і передало у самоуправління власникам майже 300 одно- та двоповерхових будинків в Івано-Франківську. Велика частина з них потребує капітального ремонту. Зокрема, й кількадесят пам’яток архітектури місцевого значення, які були зняті з міського балансу здебільшого всупереч волі їх мешканців та без відома структур, які займаються охороною культурної спадщини. Цей цілком законний вчинок комунального підприємства в будь-якому європейському місті обернувся би скандалом, але в Івано-Франківську він ще раз підтвердив – захищати культурну спадщину нікому.

 

«Галицький кореспондент» нарахував щонайменше 35 знятих з балансу пам’яток архітектури. Усім цим будинкам понад сто років. Усі вони розміщені в центрі міста, є найвиразнішим обличчям цього міста і його туристичною візитівкою. Без цих будиночків з потрісканими фасадами, з ліпниною, яка відвалюється кусками, та тріщинами у стінах Івано-Франківськ не був би тим привабливим східноєвропейським містом із особливим шармом, куди хочеться приїжджати втомленим від совковості туристам зі сходу України чи розбещеним лоском європейцям.

 

Зняття з балансу відбувалося в кілька етапів. У 2013 році КП “ЄРЦ” в односторонньому порядку повідомило мешканцям одноповерхівок, що їхні будинки зняті з балансу і передані їм у самоуправління. Будь-які протести мешканців і спроби не бути знятими з балансу в “ЄРЦ” грубо проігнорували. Як пригадують мешканці, юристи “ЄРЦ” запевняли людей, що їх знімають з балансу цілком законно і права залишитись на балансі вони не мають. Щодо другого пункту юристи відверто брехали. Людям було достатньо написати заяву про своє бажання залишитись на балансі, яку би підписала більшість мешканців будинку. Але їм про це не сказали.

 

На невеличкій вулиці Академіка Гнатюка, яка сполучає вулиці Лепкого та Франка, пам’яток архітектури є аж 17. Красиві будиночки початку минулого століття вишикувались один за одним. Вони настільки схожі між собою, що може здаватися, що ціла вулиця – це один суцільний палац, розтягнений в довжину та розфарбований в різні кольори. Стрункі будинкові ряди по обидва боки від дороги не перериваються ані багатоповерхівками, ані крамницями, і в цьому особлива цінність цієї вулиці. Сьогодні вона виглядає практично так само, як і в 1900 році. Таких вулиць у місті вже практично немає. Ще трохи – і може й взагалі не бути.

Шість пам’яток архітектури на вулиці Гнатюка зняті з балансу міста. Помітивши, що журналіст фотографує будинки, мешканець одного з них пан Юрій вирішив провести нам міні-екскурсію: «Ще трохи, і вони розваляться. Тут постійно приходять екскурсоводи з групами і розповідають, що це одна з найстаріших вулиць Івано-Франківська. Але місту вона не потрібна. Люди люблять свої будинки, але не всі мають гроші на ремонт. От у будинку 24 власник за свої гроші зробив стяжку, бо передня стіна будинку вже відвалювалася і могла когось убити». А в пам’ятці №12 живе самотня жінка, в якої вже кілька років немає світла, бо вона не має чим платити.

 

«Коли нас знімали з балансу, ніхто не приходив подивитися на стан нашого будинку. Нам сказали, що він не аварійний і нам не будуть робити ніякий капремонт. У нас підмурівка розійшлася надвоє, будинок перехилився на два боки. Дах протікає, простіше було би переселитися в інший, ніж ремонтувати цей за свої гроші, – каже мешканка будинку №16 Наталія Корпанюк. – Ми ходили в “ЄРЦ” і говорили, що не можна отак знімати пам’ятку архітектури, що мусить бути якась відповідальність з боку міста, але нас ніхто не слухав. Сказали, що знімають і ми нічого не зможемо зробити». Будинок практично розвалився надвоє. Половина, де мешкають Корпанюки, свіжо поштукатурена. «За власні кошти ми зробили ремонт, підливали фундамент, бо будинок просто розвалювався», – каже пані Корпанюк. З іншого боку на фасаді тріщини, ліпнина обсипалась, штукатурка поблякла. Тут, за словами пані Наталії, мешкає жінка з донькою, яким не під силу навіть найпростіші ремонтні роботи. Фундамент з цього боку не укріплювали. Тож скільки простоїть ця частина будинку і чи не розсиплеться завтра-післязавтра, невідомо.

 

Над відремонтованою частиною будинку сьогодні височіє надбудований поверх. Він збільшує ризик руйнування пам’ятки. Чи знають власники надбудови, що вона є незаконною, як і будь-яке втручання у зовнішній вигляд пам’ятки архітектури, не погоджене з відділом охорони культурної спадщини? Можливо. Вони знали би про це точно, якби перед тим, як знімати будинок з балансу, “ЄРЦ” повідомив про своє рішення департамент архітектури або міський відділ охорони культурної спадщини. З мешканцями пам’яток архітектури мають бути укладені охоронні договори, в яких прописано їх відповідальність за утримання пам’ятки в належному стані.

 

Згідно з законом, укладати охоронні договори мають самі мешканці. Втім, жодного такого випадку в Івано-Франківську, коли свідомий мешканець сам бажав би укласти договір, не зафіксовано. Мешканці деяких будинків можуть і не підозрювати, що живуть у пам’ятці архітектури, бо їм про це ніхто ніколи не казав. Тому ініціатива з договорами мала би йти від влади.

 

Знявши будинок №16 з балансу, “ЄРЦ” позбавив мешканців пам’ятки надії хоч на якийсь ремонт за кошти міського бюджету. Крім того, дав зрозуміти, що місту не цікава ні подальша доля цієї пам’ятки, ні її стан. «Звичайні люди ніколи не зможуть зробити капітальний ремонт. Якщо місто визнає ці будинки пам’ятками, то мусить мати хоч якусь відповідальність за них. Якщо в бюджеті немає грошей на ремонт, то влада могла б подумати, як вирішити цю проблему – віддати ці пам’ятки під бізнес або під якісь проекти. Нас зняли з балансу, але проблему з утриманням пам’яток таким чином вирішити неможливо».

 

У розпачі також мешканці будинку №21 по вулиці Тарнавського. Наближаючись до нього, ми зустріли туристів, які фотографувалися на тлі цієї старовинної кам’яниці. Здалеку не видно, що одну зі стін хати розсікає тріщина від даху до землі. В цій половині дому вже ніхто не живе. Через аварійний стан будинку сьогодні мешканці живуть лише в одній квартирі із трьох. Пенсіонер Валерій Доненко каже, що був проти зняття будинку з балансу, ходив до юриста з заявою, але той сказав: нас знімають, бо є такий закон, і нічого зробити не можна.

 

«Якщо вони вже нас зняли, то мали би зробити хоч якийсь ремонт. Дуже давно ЖЕК нам робив безкоштовний ремонт, але з того часу багато що зруйнувалося. Я кілька разів писав в “ЄРЦ”, що у нас тече дашок над верандою, щоб зробили хоча б це. Ми ж справно платили гроші. А нас замість ремонту просто зняли з балансу. Моя пенсія – 950 гривень. Як я маю робити ремонт?» Перш ніж знімати будинок з балансу, каже пан Валерій, ніхто не поцікавився його станом. «Добре, що якась весільна агенція постійно приводить фотографувати наречених на фоні нашого дому», – обурюється франківець. А на фоні сусідньої пам’ятки під номером 3 вже ніхто не фотографується. Старовинна вілла з вікнами, що забиті дошками, швидше за все доживає свої останні дні. Як і будинок №10 на Новгородській. Мешканці покидають будинки, які не можуть самі утримувати, а без людей хата довго не протримається. Будинок №12 на Матейки, навпаки, перебудували до невпізнання. Ці пам’ятки навряд чи підлягають ремонту.

 

 

Вадим Войтик, екс-директор “ЄРЦ” та ініціатор програми зняття будинків з балансу, вважає, що нічого страшного не сталося, адже закон каже просто: відповідальність за стан помешкання несе його власник, а не управитель. До того ж, “ЄРЦ” не планував робити капітальні ремонти в одно- чи двоповерхових будинках. «Є чітка вимога міськради, яка виділяє кошти, щодо формування пріоритетів з їх використання, за якою такі витрати на особняк є, як мінімум, нецільовим використанням коштів. Тому за три роки на жодну одноповерхівку грошей на капремонт не витратили. Попри те, що мешканці можуть в будь-який момент просити повернення на баланс, «ЄРЦ робитиме все, щоб ці будинки на баланс не повертати», – заявив Войтик і додав, що капітальні ремонти в усі часи робило управління житлово-комунального господарства, незалежно від того, на чиєму балансі будинок.

 

Головний архітектор міста Володимир Гайдар зізнався, що лише краєм вуха чув про зняття будинків з балансу. Про те, скільки знято пам’яток, яких він не знає. «Так, це проблема. Пам’ятки архітектури однозначно мають перебувати на балансі міста», – підкреслив Володимир Гайдар і додав, що з департаментом архітектури зняття з балансу цих будинків ніхто не узгоджував.

 

Начальник відділу охорони культурної спадщини міськвиконкому Ігор Панчишин про зняті з балансу пам’ятки дізнався від журналіста «Галицького кореспондента» напередодні виходу газети з цим матеріалом. «Думаю, що зняття будинків з балансу відбувалося законно, – зазначив він. – Комунальникам в принципі все одно, чи будинок пам’ятка, чи ні, бо комунальники і охорона культурної спадщини підпорядковуються різним законам. Проблема в тому, що в таких випадках міські структури мали би співпрацювати і ці закони мали би перетинатися. Якби хоча б за рік до планованого зняття з балансу пам’яток “ЄРЦ” попередив про це, якби хтось прийшов порадитись, що з ними робити в перспективі… Зрозуміло, що у міста немає грошей на ремонт пам’яток, але про це треба говорити. Немає грошей в “ЄРЦ” – давайте спитаємо у відділі охорони пам’яток, де можна взяти гроші. Немає там – спитаємо в управлінні житлово-комунального господарства. Важливо, щоб був діалог. А в цьому випадку вийшло, що права рука не знає, що робить ліва».

 

Кошти на ремонт пам’яток у Франківську виділяють «заднім числом» – коли впав балкон чи завалився цілий будинок, як на Січових Стрільців, 18. Влада не мислить стратегічно, а звикла зводити кінці з кінцями. «В цілому світі пам’ятками опікується держава, а не приватні власники. Бо є люди багатші, є бідніші, і не всі мають гроші на ремонт. В СРСР держава виділяла гроші на утримання пам’яток, а потім відбулася тотальна приватизація без інвентаризації. Ще тоді треба було визначити відсоток зношеності пам’яток, відсоток втрати. Якщо пам’ятка в нормальному стані – нехай приватизують і знімають з балансу. А якщо в задовільному – нехай би держава профінансувала половину вартості капремонту. Якби міська влада переймалася охороною пам’яток архітектури, то можна було би закладати трохи коштів у бюджет щороку на ремонт певних будинків. Але це питання в Івано-Франківську ніколи комплексно не обговорювалося. На відміну від Львова, у нас відсутня стратегія розвитку міста», – підсумував Панчишин.

 

В місті досі не створено інспекції, яка могла би регулярно стежити за дотриманням пам’яткоохоронного законодавства і штрафувати порушників, адже відділ охорони культурної спадщини такого права не має. З цих коштів можна би було фінансувати ремонти пам’яток. А штрафувати є за що – за все, що роблять франківчани з пам’ятками без погодження відповідних служб: за кожне вставлене метало-пластикове вікно, утеплений фасад, вибиті старовинні двері, збиту ліпнину, яскраву штукатурку тощо.

 

 

Скільки ще протримаються пам’ятки архітектури, яким вже понад сто років? Якщо у місті й далі не буде комплексного підходу до вирішення проблеми охорони культурної спадщини, ця спадщина поступово зруйнується. Процес руйнації розпочався давно. Чиновники кажуть: винні бідні люди, все згідно з законом.

 

 

 

Наталка ГОЛОМІДОВА

 

Читайте також:

Кафка би плакав, а в “ЄРЦ” сміються