Бюрократичний тромб у тілі реформи

  • У столиці України проводять експеримент зі створення патрульної служби сучасного зразка. Вступити до неї можуть всі охочі після проходження відповідного відбору. Мешканка Івано-Франківська Младена Качурець вирішила стати сумлінним правоохоронцем, подала документи, пройшла необхідні тести та співбесіду, але на фініші новітнього відбору її застопорила стара і звична бюрократія.

     

    Вітерець змін

    З січня триває набір у нову патрульну службу. Проект експериментальний, його наразі запроваджують лише у Києві. Передбачають, що патрульна поліція візьме на себе частину функцій Державтоінспекції, яку ліквідують, та МРЕВ.

    Щойно ініціатива стартувала, заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуадзе заявила, що конкурс буде відкритим. «Правила будуть для всіх однаковими. Служать вони зараз в МВС чи в структурі ДАІ, чи в будь-якій іншій структурі. На цьому прикладі ми хочемо показати, що можна спростити бюрократію. Всіма цими довідками не потрібно обтяжувати людей, тобто це внутрішня робота міністерства, нашого кадрового відділу, щоб діставати документи. Судимий чи несудимий, повинні з’ясовувати ми, бо це наша база», – так тоді запевняла вона.

    Також Згуадзе казала, що відбір буде проводитися в чотири етапи. Базові вимоги до кандидатів: вік від 21 до 35 років, відсутність судимості, наявність водійських прав категорії «В». На першому етапі перевірятимуть логіку мислення (чи вміє людина усно і письмово передавати свої думки), комунікабельність, мотивацію. На другому – кандидат проходитиме психопрофільний тест, що дасть можливість визначити спеціалізацію майбутнього поліцейського. При цьому апробовували тести, які використовують у багатьох країнах, зокрема в США та Ізраїлі. Третій етап – співбесіда. Щоб зустріч не вийшла суб’єктивною, обіцяли створити кілька комісій. Ті ж, хто пройде ці три етапи, почнуть інтенсивний курс тримісячного навчання обсягом щонайменше 400 годин.

    За попередньою інформацією, нову патрульну службу планують створити у переддень літа, а після Києва експеримент втілять у кожній області.

     

    «Совкові» методи

    «Я маю юридичну освіту. Є порядною людиною, яка не любить хабарів. Минулого року працювала на виборах і була вражена бездіяльністю міліції. Як спостерігач, повідомляла про порушення законодавства. Мені відповідали, що це дрібниці і не потрібно звертати на них уваги. Зрозуміла, що не потрібно коментувати у соцмережах, а щось реально робити», – пояснює свій вибір молода мати, фаховий юрист та громадський активіст Младена Качурець. Коли оголосили набір в нову патрульну службу, жінка майже миттєво вирішила взяти участь у реформуванні правоохоронних органів.

    Перелічені вимоги її не лякали, заявку подала відразу, відповідь прийшла на диво швидко. Спершу була перевірка фізичної підготовки, військово-лікарська комісія, потім психологічний тест, співбесіда. Серед кандидатів найбільше було студентів, чимало дівчат та зовсім трохи екс-правоохоронців. Після перших етапів відбору почали з’являтися нові вимоги, а коли жінка пройшла психологічний тест, їй дали чергову цидулку із довгим переліком документів, які треба представити.

    «Я була вражена. По-перше, потрібно дуже багато часу, щоб їх зробити. По-друге, не зрозуміло, яким чином це стосується професійних якостей кандидата. Адже в списку були документи (паспорти з пропискою, свідоцтва про народження) моїх і чоловікових родичів, також вимагали моє свідоцтво про одруження, батьків та сестри, їхні ідентифікаційні коди. Більше того, потрібно було принести документи про середню, вищу освіту, копії трудових книжок, побутову характеристику з ЖЕКу, відгуки від сусідів за місцем проживання, сусідів за місцем реєстрації, співробітників за місцем останньої роботи, зі школи й університету», – розповідає Младена. Каже, що втомилася все це перераховувати, не те що їздити за довідками. Адже вона народилася в Луцьку, навчалася у Києві, з чоловіком проживає в Івано-Франківську, а зареєстрована у Надвірнянському районі. Для чого їй збирати стільки інформації, якщо вона пройшла експертні відбори, жінка не розуміє.

    «Це «совкові» методи, – обурюється вона. – Я розумію, що їх придумали не спеціально для патрульної служби. Раніше такі правила існували для перевірки працівників правоохоронних органів. Але, як ми бачимо, це нас не вберегло від того, що деякі міліціонери не зовсім відповідають своєму призначенню і посаді».

  • Коли Младена Качурець порушила це питання, їй пояснили, що вимоги законодавства обійти не можуть, а зміни потребують тривалого часу. Натомість вона вважає, що коли починали розробку концепції реформи, можна було передбачити і внести зміни в законодавство. Хоча б для нової патрульної служби, адже це експеримент. Младена впевнена, що деякі претенденти через надмірну бюрократизацію можуть просто втратити бажання брати у цій справі участь.

    «Бажання працювати є, а от збирати документи – немає. Я розумію: декларація про доходи, характеристика з останнього місця роботи. Але документи моїх близьких родичів?! – дивується вона. – Ситуація в країні така, що нема гарантії, що інформація буде належно захищена. Дуже прикро, якщо комусь відмовлять у працевлаштуванні тільки через те, що людина не схоче принести певні довідки. Притому, що за іншими показниками вона – гідний кандидат».

    Младена Качурець досі чекає на відповідь організаторів конкурсу. Принести всі довідки з наданого їй переліку вона відмовилась.

    Несвідоме недопрацювання

    Олександр Банчук працює у спеціальних комісіях, що проводять співбесіди з кандидатами у нову патрульну службу. Він кандидат юридичних наук та експерт Центру політико-правових реформ. Інформація про паперову тяганину його неабияк здивувала. Таке непорозуміння вважає радше недопрацюванням, ніж свідомим затягуванням експерименту. За його словами, постанова про нову патрульну службу не стосується змін у законі. Це внутрішні документи, вони офіційно не зареєстровані та, можливо, не опубліковані, тому повідомити, хто саме вимагає численних довідок, він не може.

    «Насправді процедура мала б виглядати так. Особа, яка хоче потрапити на службу, подає мінімум документів. Все інше робить відповідний орган. Адже у них є більше інструментів з’ясувати відповідні дані», – вважає Банчук. Він запевняє, що під час співбесіди експерти не володіють жодною інформацією про кандидатів, доступ до даних закритий. Тобто на кожному етапі діють різноманітні фільтри для того, аби процес відбору був максимально прозорим.

    «Переважно це далекі від правоохоронної системи люди, тому є надія, що вони принесуть щось нове. Будемо бачити, що з цього вийде, але зараз є позитивне відчуття від того, як все відбувається», – каже експерт. Крім роботи у спеціальних комісіях, Олександр Банчук працював над розробкою законопроекту «Про поліцію та поліцейську діяльність». Він упевнений, що має відбутися докорінна зміна самої суті правоохоронної діяльності, а не декоративна зміна фасадів чи назв.

    Наприкінці січня представники трьох парламентських фракцій, що входять до коаліції, зареєстрували законопроект у стінах парламенту. У документі, за словами Банчука, чітко дотримано принципу конкурсного і прозорого механізму зайняття вакантних посад у майбутній поліції, включаючи керівні посади у її підрозділах. Процедура добору кандидатів на посаду поліцейського включатиме проведення конкурсу з використанням поліграфа (детектора брехні – ред.), а потім спеціальну підготовку кандидата у поліцейській школі. До того ж, вперше в історії України детально визначено порядок притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

    Та чи змінить чарівним чином цей законопроект правоохоронну систему, яка всіма силами буде опиратися новим віянням?.. Після бюрократичних перепон, що перелізли зі старої системи у постанову про нову патрульну службу, можна в цьому засумніватися.

    Ірина ТИМЧИШИН

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!