У дачному масиві поблизу Івано-Франківська майже дві сотні учасників АТО отримали землі. На Прикарпатті це був перший великий поділ довгоочікуваних соток серед тих, хто воював за Україну. І, як багато земельних питань, він не обійшовся без скандалу – землі вистачило не всім. Журналіст «Галицького кореспондента» спробувала дізнатися про цей розподіл більше і не без подиву вивчала список щасливців.

 

Надія на землю

Військовослужбовцю колись нашумілого 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Ігорю Латину зателефонували в п’ятницю після обіду. Повідомили, що виділяють землю, потрібно принести по три копії кількох сторінок паспорта, довідки про участь в АТО та довідки про те, що він не є власником іншої ділянки.

Того ж таки дня до обласного управління Держземагентства Ігор не потрапив. У понеділок пополудні він та четверо його товаришів по службі були в установі. О 13-й годині там завершився обід, і хлопцям повідомили, що землі немає. Мовляв, останню ділянку виділили за 15 хвилин до полудня. Запропонували зачекати, поки приймуть рішення надати ще один земельний масив.

«Як їх розподіляли, чого нам дзвонили, а потім за півдня землі не стало?!» – обурюється чоловік. Він впевнений, що якби не було наділів, їх би не кликали принести документи. Військові запідозрили, що ділянки за вихідні розділили між собою.

Вперше документи на отримання землі колишні армійці та працівники військкомату принесли в січні. Тоді їм шансу не дали, запропонували звернутися у приміське село Вовчинець, де нібито планують виокремити частину землі. Чоловіки до тамтешнього війта ходили, але ствердної відповіді не отримали. У Вовчинці сказали, що землю в першу чергу будуть виділяти своїм учасникам АТО.

«Ніхто нічого не пояснює. Виходить так: хто ближче – той класний пацан, хто дальше – той гірший», – каже Ігор Латин. Таких, як Ігор, того понеділка до Держземагентства приходило немало. Більшість повернулися з порожніми руками.

 

Волонтери наступають

Журналіст «Галицького кореспондента» земельний список показала інсайдеру у військкоматі. Кілька прізвищ із переліку одразу викликали у нього неоднозначну реакцію. Перше, під номером 103  – Горобейко Сергій Леонідович. У графі «Військова частина» вказано БОП «Шахтарськ».

«У мене не така велика бойова біографія, щоб багато розказувати», – такими словами реагує на дзвінок журналіста Сергій. Розповідає, що почав займатися волонтерством, за збігом обставин потрапив у «Шахтарськ». У зоні АТО з перервами був з 15 липня до осені. Отримав поранення на одному з бойових завдань, каже, коли був у розвідці. Про контузію також багато не говорить. Лише те, що від удару в голові утворилися дві гематоми.

Землю в масиві між Тисменицею та Івано-Франківськом Сергій Горобейко отримав на підставі довідки про підтвердження перебування у спецпідрозділі «Шахтарськ» МВС України в Дніпропетровській області. У документі йдеться про те, що Горобейко залучений у проведенні антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях «з 15 липня по даний час». Довідка видана 8 серпня 2014 року. На запитання, чи не було проблем з отриманням документа, Сергій відповів, що жодних.

«Довідку видали тому, що я два рази супроводжував гуманітарні вантажі. Можливо, мені повезло, бо треба було при собі мати увесь пакет документів. Я лише потім довідався, що отримати довідки добровольцям велика проблема. Зі мною хлопці пліч-о-пліч воювали, а їм не дали нічого», – пояснює чоловік.

На зауваження про сумну славу батальйону «Шахтарськ», який 17 жовтня розформували за мародерство, Сергій відповів, що там різні люди були. Він служив недовго, потім його запросили у батальйон «Івано-Франківськ», але у зв’язку зі станом здоров’я службу він не продовжив.

Перша озвучена ним версія про те, як він дізнався, що отримав землю, – подзвонили у госпіталь та повідомили. Інша – заяви ще восени писав в різні інстанції, а коли саме телефонували та що говорили, Горобейко не пам’ятає, бо «контузія дається взнаки».

 

Своя сорочка ближче до тіла

Дві сотні земельних ділянок у масиві під Тисменицею закінчились за півдня. Більшість учасників АТО, перечитавши список тих, хто отримав наділи у колишніх тисменицьких садах, обурюються, що землю поділили між правоохоронцями, а військових там обмаль.

Щоправда, ділянку отримав важкохворий боєць 128-ї бригади Тарас Мокляк. Зараз за його життя борються німецькі лікарі. У переліку є також ті, кому пощастило вижити у Дебальцівському котлі, та родичі загиблих учасників АТО. Серед них – Віталій Орлов, старший лейтенант 5-го батальйону, який потрапив у полон до бойовиків «Оплоту». Також є кілька авіаторів івано-франківської бригади тактичної авіації та інші армійці. Є два військовослужбовці Держприкордонслужби.

Військові звертають увагу на те, що правоохоронців на передову відправляли вкрай рідко. Зазвичай, міліціонери несли службу на блок-постах і перебували у так званій «зоні В». Безпосередню участь у військових діях вони не брали, за винятком  екс-«беркутівців» та «соколів». Щоправда, останні у списку також є. У переліку правоохоронців є працівники СБУ, нацгвардійці з батальйонів «Крук» та «Барс», і кілька міліціонерів з батальйону патрульної служби особливого призначення «Івано-Франківськ».

Нагадаємо, що найбільших людських втрат зазнав саме цей батальйон:   в Іловайському котлі загинуло десятеро бійців цього підрозділу. Правоохоронці з «Івано-Франківська» пройшли через справжнє пекло війни: зачистку міста, розстріл в «зеленому коридорі» та полон. Вісім місяців минуло, бійців батальйону до цих пір не визнали учасниками бойових дій, а частину взагалі звільнили зі служби.

У переліку ж власників земельних ділянок – жодного учасника іловайських подій чи родичів загиблих в Іловайському котлі. Вони, як стверджує екс-правоохоронець, місцевий активіст Ростислав Гудзінський, випали з уваги.

«Тоді, в серпні, керівник підрозділу Поліщук без офіційної вказівки 30 чоловік кинув на зачистку Іловайська. Якщо МВС визнає, що Поліщук неправильно вчинив, його притягнуть до кримінальної відповідальності, саме тому справу затягують. А тим, хто був у Іловайську, рекомендують відновити справедливість через суд, лише суд може визнати їх учасниками бойових дій», – пояснює Гудзінський.

Зате у списку власників земельних наділів активіст побачив так званих «туристів» – тобто тих, які лише раз були на ротації у Маріуполі, відчергували на блок-постах та отримали статус учасника АТО. «Тут є начальник УКР УМВС Ігор Бабюк, начальник відділу УМВС Ростислав Прокопчук та начальник судової міліції «Грифон» Андрій Маланій. Вони у різний час були в Маріуполі, участі у бойових діях не брали, були на блок-постах. А є учасник бойових дій, заступник начальника УМВС, колишній начальник “Беркута” Василь Віконський. Він у Слов’янську утримував гору Карачун (тоді багато правоохоронців загинуло), а потім у  Вуглегірську був. Це зовсім різні люди», – каже активіст.

В облуправлінні Держземагентства нам вдалося переглянути кілька довідок з зони АТО. Під 90-м номером землю отримала рядова міліції Сніжана Лукаш. Згідно з довідкою, з 16.12 2014 р. по 18.01. 2015 р. жінка перебувала у службовому відрядженні, де брала участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Довідка видана управлінням кадрового забезпечення УМВС в Івано-Франківській області.

Ще один щасливий власник наділу під Івано-Франківськом – Дмитро Рижко. У документі, виданому в.о. начальника Маріупольського міського управління МВСУ С.П. Колесником, сказано про те, що з 16.01.2015 р. по 16.02.2015 р. він брав участь у антитерористичній операції в Маріуполі Донецької області. Власне, така довідка є підставою для отримання статусу учасника бойових дій.

 

Земля в ціні

На запитання, за яким принципом формували список, рядові працівники Держземагентства повідомили: «Попередня черга – то не до нас. Ми лише формуємо наступну».  

Начальник Головного управління Держземагентства в області Володимир Боднарчук пояснив, що для забезпечення потреби у наділах для учасників АТО була виділена земельна ділянка площею 17,8 га. Власне, частина землі під Івано-Франківськом, у Тисменицькому районі, навіть з умовою, що це дачна ділянка, як виявилось, стала ласим шматком.

Загальна кількість наділів на цій землі – 219. Головний земельник області намагається підрахувати все, що було виділено. Нескладні математичні розрахунки показують, що більше двох десятків ділянок, за офіційними документами, ще залишаються без власників.

«До мене доходили чутки, що в список позапихали «лівих» людей, але на кожного є довідки, – запевняє Боднарчук. – Ми не дивимося, людина була день, місяць чи півроку в АТО. Якщо за цим критерієм відбирати, буде суцільний бардак. До мене приходять, і якщо людина служила або перебувала в зоні АТО, ми її включаємо в списки і даємо землю».

Володимир Боднарчук працює над пошуком ще двох масивів на такій же відстані від Івано-Франківська, як і попередній. По одному масиву розробляють в Калуші та Коломиї. Він не підтверджує припущення, що до списку потрапили лише ті, що звернулися у його відомство першими. Запевняє, що працівники землеустрою, аби розділити ділянки, в п’ятницю до восьмої години вечора працювали…

Безперечно, всі, хто ризикував власним життям та був на передовій, варті поваги та винагороди. Але наша реальність наразі є такою, що закони попиту і пропозиції часто пересилюють закони справедливості. Однак для того, щоб суспільство залишалося здоровим, протистояти цій тенденції дуже важливо. І особливо у військовий час.

Ірина ТИМЧИШИН