Іван ВОВК: «Комунальні ЗМІ обслуговують не громаду, а владу, і тому не потрібні в принципі»

    • Опубліковано: Автор: admin

    Редакційна політика і зміст ефіру телеканалів Прикарпаття вкрай рідко стають предметами ширшої дискусії. Громаду не часто запитують, що вона хотіла б дивитися і про що дізнаватися на місцевих каналах, чи задоволена вона телепродуктом їхнього виробництва.

    А даремно. Бо, як влучно висловився один дотепник, «ніщо насправді не існує, поки це не показали по телевізору». В цьому сенсі не слід недооцінювати значення місцевого телебачення: воно до нас найближче. І отже, мало б бути передовсім про нас і для нас. Чи так це насправді? Які чинники впливають на політику місцевих студій? Звідки телекомпанії беруть гроші? Як будують стосунки з владою? І зрештою, чи здатні вони запропонувати глядачам якісний продукт? Про це «Галицький кореспондент» розмовляє з експертом журналу «Телерадіокур’єр» Іваном Вовком, який стояв біля витоків регіонального телемовлення, працював керівником і приватної, і комунальної телекомпаній. На сьогодні Іван Вовк – радник голови ОДА Миколи Палійчука з питань ЗМІ.

    – Яку еволюцію пройшло місцеве телебачення від початку 90-их до сьогодні? Які чинники визначали розвиток прикарпатської тележурналістики, в чому її особливості?

    Одразу зазначив би, що десь від середини 90-их і до сьогодні технологічний рівень зростав значно швидше, ніж професійний рівень власне самої тележурналістики. Професійна якість телеефірів росте значно повільніше, хоча, безумовно, таки росте. Скажімо, журналістські стандарти стали щоденною нормою праці, ми вже давно звикли бачити різні точки зору на подію чи проблему.

    Одна з причин повільності професійного зростання місцевої тележурналістики – відтік кадрів до столиці. Як не сумно, але цього не уникнути, це проблема всіх регіональних телекомпаній. Щойно людина виросла, вивчилася, досягла високого професійного рівня, вона починає отримувати пропозиції, а на місці їй стає тісно і нудно. До того ж ця людина поступово переконується, що високу професійність тут адекватно не цінують, що на неї немає попиту. І на жаль, це значною мірою правда.

    У провінційних телекомпаніях нема можливості створити якісь кар’єрні ліфти, забезпечити матеріальну мотивацію. Тут нерідко «паркетний сюжет» з сесії міськради чи прес-конференц якогось чиновника оплачується так само, як оригінальний сюжет, знайдений самим журналістом. Тому ініціативність телерепортерів невисока.

    А в столиці, звісно, можливостей і фінансових, і кар’єрних куди більше. А фахові телерепортери в попиті. Я можу назвати близько півсотні прізвищ людей, яких сам свого часу залучав до тележурналістики, що виїхали на роботу до Києва чи інших великих міст. Серед них такі відомі прізвища, як Олена Фроляк, Наталія Катеринчук, Ковальова, Федічкіна, Наталія Романюк, Сливінська, Гривінська… Ці люди зробили кар’єру на центральних каналах.

    – На що телекомпанії найбільше тратяться?

    Найдорожчий телепродукт – новини. Незалежно від того, чи це Франківськ, Київ чи Нью-Йорк, дивляться канал десять тисяч осіб чи мільйони. У кошторисі видатків – частка затрат на новини приблизно та сама. Бо щодня мають ставати до праці журналісти, оператори, техніка, транспорт, обладнання…

    В цьому сенсі дуже важлива роль грамотного менеджменту, який ефективно міг би використати той невеликий ресурс, яким володіє регіональна компанія, і примножити його.

    – Оцініть професійний рівень медіаменеджменту.

    Я б хотів звернути увагу на таку закономірність. Якщо керівник засобу масової інформації – гендиректор, шеф-редактор, редактор чи як там його посаду називають – сам діючий журналіст, то якість каналу падає. Я це бачив багато разів і в Києві, бачу і в Івано-Франківську. Поясню чому. Якщо керівник намагається постійно бути в ефірі – це найчастіше свідчить про його нетерпимість і ревнощі до власних підлеглих, які здобувають визнання саме як журналісти. Завдання керівника – організація роботи редакції, а вона залишається поза кадром. Декого це мучить… і це початок кінця, принаймні, кінця професійного росту.

    Керівник повинен забезпечити ефективність і безперебійність роботи редакції, її професійний розвиток, її прибутки тощо. Керівник працює за кадром. Якщо працює грамотно, то компанія отримує прибутки, а не жебрає в засновників, росте, робить цікаві програми, журналісти отримують гідні зарплати. А працювати в ефірі можуть штатні журналісти, для цього їх і наймають.

    – Який місцевий телепродукт – новинні, аналітичні, дискусійні, розважальні, освітні програми – ти б відзначив?

    Найвищої якості місцеві новини, на мою думку, робить «3 студія». Щодо іншого, вважаю, слід визнати, що телепродукту, який, скажімо, міг би зацікавити центральні канали, в області нема. Місцевий рівень тією чи іншою мірою вони ще можуть задовільняти. Навіть їхня відносна відомість на Прикарпатті часто пояснюється не якістю продукту, а просто тим, що вони не втомлюються втомлювати глядача. От візьміть «Філіжанку кави» на «Галичині» – про неї начебто й знають, але це лише дві балакучі голови.

    – Шоу Опри – це, зрештою, теж балакучі голови…

    Ольга Бабій – далеко не Опра. Якби вона до такого рівня дотягувала, Шустер в Україні не мав би роботи…

    – Особливість телеринку Прикарпаття ще в тому, що ми – єдина область без державного місцевого телебачення і єдина, що має обласну комунальну телекомпанію, дотовану з обласного бюджету. Взагалі, як тип власності позначається на роботі каналів?

    Більшості глядачів, звісно, байдуже, звідки телестудія бере гроші – сама заробляє чи отримує з бюджету – чи державного, чи місцевого.

    Але насправді глядач від цього потерпає, бо комунальний характер наших телестудій передбачає і залежність від місцевої влади. Шансів побачити об’єктивну оцінку чи критику дій місцевих чиновників на таких каналах майже немає, принаймні значно менше, ніж на приватних чи навіть державних.

    Бо для чого комунальні ЗМІ створювалися? Щоб висвітлювати діяльність влади. В основі редакційної політики таких ЗМІ – передовсім інтерес влади, з рук якої вони годуються, а не громади – читача чи глядача. Бо бюджетне призначення на кілька мільйонів гривень заохочує не за аудиторію змагатися, а думати, як ці мільйони відпрацювати.

    Тому я не можу назвати жодного успішного і цікавого комунального ЗМІ в області. Був, правда, період, коли мені подобалося стежити за «Західним кур’єром» часів редакторування Василя Гордієнка і Тараса Ткачука. Тоді газета залучала цікавих авторів, заради яких її купувалося і читалося. Так само я й «Галицький кореспондент» купую, щоб почитати, що написав Богдан Скаврон чи Тарас Прохасько. Я коли читаю Тараса, то наче його голос чую…

    – В такому разі чи взагалі потрібні комунальні ЗМІ?

    Я переконаний, що комунальні ЗМІ – ні електронні, ані друковані – не потрібні в принципі. Чому? Якщо є необхідність показати позицію міської чи обласної влади, опублікувати якісь рішення, оголошення тощо, то достатньо оголосити тендер на ці послуги, передбачивши відповідні кошти в бюджеті. Хоче чиновник сказати свою думку – приходить на ефір чи в газету. Зрештою, завжди можна видати бюлетень. Це зекономило б суттєві кошти в бюджеті. А так виходить, що споживач двічі платить за комунальні ЗМІ – з податків і з власної кишені біля кіоску. Про якесь конкурентне середовище в такому розкладі взагалі не йдеться: телекомпанії у надто нерівних умовах. І як тоді змусити керівництво каналу перейматися якістю новин, якщо воно отримує гроші з бюджету? Важливою тоді стає не якість новин, а щоб вони просто вийшли і не дратували владу. Приватний канал так ігнорувати глядача не може, бо втратить аудиторію, рейтинг, авторитет, а отже, і заробіток.

    • – Протягом останніх років чимало було розмов про роздержавлення ЗМІ, створення громадського телебачення. Чому, на вашу думку, далі розмов справа не пішла?

    Усі політики напередодні виборів багато говорять про вільні й незалежні від влади ЗМІ, але щойно потрапляють в кабінети, одразу забувають обіцянки. Звісно, правильніше було б акціонувати ці ЗМІ, віддати у власність колективам разом з майном – варіанти є різні. Але місце сидіння визначає точку зору, чи не так? Поки політик в опозиції, він прагне преси вільної, а потрапивши у владу – зручної і контрольованої. Тому ручні комунальні ЗМІ їх влаштовують.

    – Є думка, що приватизація державних і комунальних ЗМІ може загрожувати безпеці вітчизняного інформаційного простору. Хто, як не державні чи комунальні канали, пропагуватиме національну ідею, культуру, традиції? Тобто некомерційні речі.

    Парадокс саме в тому, що успішним канал може зробити саме некомерційна інформація. Якісні новини і розслідування, наприклад. Цікаві пізнавальні програми. А це дуже витратна справа. Зате вона і тільки вона дає рейтинг і авторитет. А отже, приваблює рекламодавців. Тому в приватних каналів новини завжди будуть якіснішими. А дотримання етичних, мовних норм тощо – для цього є Національна рада.

    – Нагадаю читачам, що міська комунальна ТРК «Вежа» ефіру на сьогодні не має. Не було бажання відновити мовлення?

    І бажання, і спроби були. Насправді не так легко отримати від Нацради ліцензію.

    – Причина в корумпованості Нацради, про яку в середовищі медійників вже ходять легенди?

    Оскільки факту корупційних дій я довести не можу, я б волів утриматися від коментарю.

    – А взагалі є сенс відновлювати ефір «Вежі»?

    В такому вигляді «Вежа» потрібна міській владі, але не громаді.

    – Ви тепер так рішуче налаштовані проти комунальних ЗМІ, але ж довгі роки пропрацювали саме директором «Вежі». Як складалися стосунки з владою, зокрема з міськими головами?

    Так складалися, що мене тричі знімали з посади. Двічі за Шкутяка і один раз за Анушкевичуса.

    – А як формулювали причини звільнення?

    За Шкутяка причин навіть не пояснювали. А Віктор Анушкевичус мені сказав так: мене звільняють, бо я показую бандитів. Так він назвав депутатів міськради від Партії регіонів. Але я вважаю, що якщо їх обрала громада – вона має право почути і їхню точку зору на проблеми в місті. А якщо мер вважає їх бандитами, то хай доводить це в суді.

    Дорікали мені й за те, що давав слово головному опоненту нинішнього мера лідеру «Громадського форуму» Юрію Солов’ю.

    – «Вежа» сьогодні виходить у кабельній мережі. За цим є перспектива?

    Передовсім, слід зауважити, що вихід у кабелі – незаконний: ліцензії на таке мовлення в мережі «Вежа» не має. Характерно, що при цьому перший же випуск був саме з Віктором Анушкевичусом…

    – Нацрада не реагувала?

    Це питання до її представника в області Турелика.

    – Гаразд, то яка все-таки перспектива для регіональних комунальних телекомпаній?

    Стосовно «Вежі», перспективи відновити телебачення там примарні. Щодо «Галичини», я вважаю, що найкращий вихід на даному етапі – передача її в державну власність, в держтелерадіокомітет. Це оптимальний і безболісний варіант. Тоді канал перестане тягнути гроші з обласного бюджету і при цьому отримає матеріальну незалежність від місцевої влади, а отже, зможе робити якісніший і цікавіший продукт. А потім повинен відбутися перехід до громадського телебачення, яке рано чи пізно буде створене на базі «Першого національного».

    Тому, знову ж таки, повертаємося до головної тези – роздержавлення є необхідністю, це єдиний шлях. Від цього виграє бюджет – зекономить 3-4 млн. грн. в рік. Хіба не краще витратити їх на школи чи дороги, а не на піар-супровід влади за гроші платників податків? Від цього виграє і громада, яка отримає більш правдиву інформацію. Бо здорові, повноцінні ЗМІ завжди мають бути скептичними до влади.

    – Що ж людина з такими переконаннями робить на посаді радника губернатора саме з питань ЗМІ?

    (Довго мовчить і курить люльку.) Скажу так: я прийняв пропозицію стати радником, щоб допомогти губернатору стати відкритішим і доступнішим для преси в області.

    Розмовляв Андрій СОВА

     

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

    112 thoughts on “Іван ВОВК: «Комунальні ЗМІ обслуговують не громаду, а владу, і тому не потрібні в принципі»”

    1. Іван Вовк-це телебачення Прикарпаття! ХАЙ ВАМ ЩАСТИТЬ!

    2. Губернатор без Вовка був більш зрозумілішим. У Вовка маса ідей, жодних талантів їх робити і три оцінки роботі чужому – “добре”, “фігово” і “хуйово”. Такий вже світогляд фотографа, який міряє все за принципом “А дєнєг скільки дають?”. Але Палійчук в Яремчі ніколи не бачив ТБ, тому і слухає цього проффесора.

    3. Губернатор став блищим до людей!!!!!!!!Ми віримо йому!

    4. Державне ТБ потрібно, але не для того, щоб потім Вовки приватизували державне ТБ, як вони це робили з комунальною Вежою

    6. Якщо Вовк талановитий менеджер управлінець, то чому його вихованці потікали у Київ, чому тут не надав їм гідного розвитку і високої платні. (Щось не пригадую хто коло Вовка заробляв великі гроші)

    7. Не знаю жодного журналіста, який заробляє у Франківську нормальні гроші. Журналістів тут не цінують!!!!!

      А школа Вовка-найкраща в Україні!!!!  Він вчить не заробляти гроші, а робити чесно свою справу!!!!!

    8. Цікаво чи Вовк знає як робиться комунальна газета.Хіба не зрозуміло, що роздержавити — це втратити комунальні ЗМІ. Такі  “мудреці” вже роздержавили обласну друкарню, районні друкарні. А в деяких районах комунальні ЗМІ мають пристойні наклади. Через таких вовків-радників і роздеребанили Україну.

    9. Необхідно завоювати увагу глядача, читача. А ті, кому це не під силу звинувачують будь-кого, тільки не себе!!!!!

    10. А чому Шкутяк повернув Вовка ще раз? Бо знав, що ліпше за Вовка нікто не буде вилизувати владу.

    11. Вежа! Будьте пильні! Вас роздеребанять! 38746

    12. ОБОРОТЕНЬ це як? А дядько він КЛАСНИЙ

    13. Напевне погано лизав, що Шкутяк його два раза виганяв.

    14. Вежу вже деребанять, кафе продали

    15. Кафе не продали, а дали в оренду.

    16. У тому, що мала зарплата у журналістів “Вежі”, винен не Вовк, а міська влада. А, те, що дехто переїхав в Київ – це великий плюс для Вовка, як тодішнього керівника “Вежі” і свідчення професійної підготовки та кар”єрного росту. Адже у Франківську перспектив для хороших журналістів нема ніяких. Щодо сумнівів з приводу його талантів, як менеджера-управлінця, то він би принаймні ніколи не відправив журналістів у відпустки за власний рахунок, як зараз зробили в “Репортері”. Журналісти ходять і жаліються всім у місті, а керівники кажуть: терпіть, бо ви не маєте куди подітися. Так мають поводитися талановиті менеджри-управлінці?

    17. а ще розум, честь і тп. шняга Прикарпаття???

    19. ну, спочатку був в СДПУ(о), потім став помаранчовим, потім пішов до Янека працювати, тепер знову у помаранчевих або засланий козак…

    20. Іванка й Оксанка, ви ж типу журналісти, напишить щось пристойне, а то ващі опуси складаються лише з знаків оклику !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

    21. Макацарію – на ВЕЖУ. Вона намалює Вовку кримінал за деребан Вежі. А його “команду” (рускоязичну доцю Іванку і любовницю Оксану) відправит на БІРЖУ праці

    22. Іванка й Оксанка, ви ж типу журналісти, напишить щось пристойне, а то ващі опуси складаються лише з знаків оклику !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

    23. Ручками Вовка “Вежу” вже почали дерибанити – створили “профспілку” «Рейдери на “Вежі”» з Вовкових дочки, зятя й коханки. Вовк – людина марнославна, і слава “Будівничого клану №1 на Прикарпатті” не дає йому спокою, хоче бути “Будівничим клану №2”. Газди вовка теж не врахували цей факт, а Вовк поперся на трибуну волати про роздержавлення та непотрібність ком. ЗМІ. мабуть, за це його сьогодні “пользують”

    24. Вона працює і єдине про що нині шкодує, що винесла на плечах в мери недолугого Анушкевичуса. А журналістів вона рятувала  у час безробіття.

      Вовку треба не кримінал, а відпочинок від деребану.

    25. Блін, ви шо, в четвертій школі вчились, всі пишите деребан? :)))

    26. Вовча “команда” як вогню боїться Макацарії. Якщо мером буде Соловей, а директором ВЕЖі Макацарія, то громада отримає справжнє комунальне ЗМІ. Без вовчих дітей і коханок. Тепер медіарадник Вовк руками янеків уже хоче зїсти Олю Бабій і на “Галичині” припасувати свою недолугу “команду”

    27. Якщо Вовк талановитий менеджер управлінець – то я Кім Чен Ір або Ден Сяо Пін 🙂

    29. а чо, ласковый телёнок у двух коров сосёт, чего не понятно-то?

    30. На ТБ “Галичина” Вовку зламают зуби Тарас Собко і Орест Олексишин. Ці фанати “філіжанки кави” і О. Бабій добре знають професійну ціну Вовка

    31.  Що ж людина з такими переконаннями робить на посаді радника губернатора саме з питань ЗМІ?

      (Довго мовчить і курить люльку.) Скажу так: я прийняв пропозицію стати радником, щоб допомогти губернатору стати відкритішим і доступнішим для преси в області.

      Розмовляв Андрій СОВА

       

      Зараз Палійчук у всіх новинах 3 студії і “Галичини”.  Оце принципи  Вовка – ламати журналістів під владу і вислужуватися перед нею.

    32. АНДРІЙ СОВА теж мудак. Разом з Вовком мочать Анчоуса і ведуть до влади в місті невдаху Ткача

    33. Вовк і Анчоус колись були як Хонекєр і Брєжнєв, а тепер Вовк базікає хню всіляку, не по батярські це…

    34. Сова молодець, цим питанням викрив всю сутність Вані, тому ваня довго смоктав файку і відповідь його на це питання – маячня

    35. Вовк – політичний зрадник. Під час Майдану разом із свою подругою Дудійкою моніторили шкутяківську помаранчеву ВЕЖу і закладали її журналістів київським есдекам. Так “Новий канал” відмовився від  ВЕЖі  

    36. прислів’я: “тамбовский волк тєбє товарищь” пропоную перекласти так: “снятинський вовк тобі серп і молот”…

    38. мацакарію на вежу конче вана наведе порядок з вовками

    39. А от мені цікаво, хто ж то був врятований Макацарією від безробіття? І взагалі: нащо Макацарії та “Вежа”? Вона ж тепер у БЮТі працює… От стане Шлемко губернатором (прости, Господи) і буде Макацарія генеральним директором (а за сумісництвом і головним редактором) ОТБ “Галичина”!

    40. Точно, був комунякою! А ще він Джона Кеннеді вбив! От жах!

    41. І ще дивна річ: як можна срати там де працюють твої діти? І де ти сам працював три раза по два роки?

    42. Макацарія – станіслався  “Юля”. Вона зробила Ануша мером і   розкусила афериста Вовка. Тому  хотіла злити його в унітаз. Анчоус – ідіот, не послухав її. Бо ходив з Вовком у “засос” ще коли розлива на Рітасі фарбу і фінансував Вовкову 3-ту студію. Через такого мера постаждала добра диреторка ВЕЖІ Слава Угринюк.

    43. Макацарія – проти Вовка

      Макацарія – станіславська “Юля”. Вона зробила Ануша мером і розкусила афериста Вовка. Тому хотіла злити його в унітаз. Анчоус – ідіот, не послухав її. Бо ходив з Вовком у “засос” ще коли розливав на Рітасі фарбу і фінансував Вовкову 3-ту студію. Через такого мера постраждала добра диреторка ВЕЖІ Слава Угринюк.

    44. Удачі ВАМ, Іване Онуфрійовичу!!!!!!!!!!!!!!!!

    45. О, Лєночка Трєтьяк обізвалась:))))))))))) Слово “хуйово” – це її коронне слово у визначенні  діяльності міського головию

    46. Супер!!!! Це теж пост ЛЄНИ ТРИТЬІЯК…. Шановне ТіЛо, ДЕРЖАВНЕ ТБ і КОМУНАЛЬНЕ ТБ – цедві різні речі. , а “ВЕжа” не є ні одним, ні іншим, про що свідчать відповідні документи

    48. кому в аренду? Ви поспостерігайте як Вовк там хазяйнує? ЦЕ ЙОГО КАФЕ З ГОЛОВЕНСЬКИМ

    49. А “ВЕЖУ” приватизують і Вовк знову у руля. А чи надовго?

    50. а Бойчук мером і Макацарія – гендиректор телекомпанії “Галицька ВЕЖА”. Косу треба заплести Макацарії

    51. Макацарія, пиши-пиши, але не заганяйся. На тебе теж не мало компроматів є. Те, що ти спиш і мрієш стати редактором ОТБ “Галичина” – це всі у місті знають. Тому не здавай себе з потрохами.

    52. о, Жужу, асимільований “грузин”, забився в істериці. це його перманентний стан. З не повагою працівники комунального ЗМІ

    53. 8 лютого і Палійчука, і Вовка копнуть з посад, за любим розкладом, і піде Ваня в центр зайнятості на облік, і напише за 30 гривень програму розвитку муніципального ЗМІ(ТРК), і коли йому пригадають цю статтю, скаже: “кожний дроче як він може”. така є снятинська народна мудрість :)))

    54. ага, в КГБ, де колись вовк працював, на роботу брали лише наволочь, і обов’язково з партквитком члена КПРС.

    55. Оце читаю ту дурню і виникає питання

      Щож Ви панове усі тут пишете-пишете, а імена свої не називаєте?

      Іван  Вовк -ми пам”ятаємо Ваше телебачення

      Кирил Манюк.

    56. Не можу не погодитись, що у ТВ шановний інтерв’юер рубає, а от у газеті – є питання. Бо тут елементарно визначини потрібна вона чи ні – це роблять передплатиники і читачі, на тідміну від ТБ. А от питання: чому в області досі не було жодного пристойного (і тривалого – це про Гикавку, яка, зорештою, також змушена крепко прибріхувати тираж) проекту? Чому у тих ненависних комунальних і державних ЗМі працюють кращі журналісти (за деякими винятками, звичайно)? Чому так легко перетворити молодих хлопчиків і дівчаток з диктофонами і мікрофонами на підставки під ці ж мікрофони? Зверніть увагу на відсутність запитань на багатьох прес-конференціях. Може власне така журналістаки і потрібна тим, хто замовляє музику? Йдеться, звичайно не про читачів  чи глядачів – тим все пофіг. А звідси і той факт, що жоден серйозний інвестор не прийшов на регіональний рівень, маю на увазі наш, Франківський із медійним проектом. Важливо також і те, що ті ж державні і комунальні працюють по-білому. А Ви, Іване Онуфрійовичу, говорите про конкурентне середовище. Яке середовище, коли всі на мінімальних зарплатах, а все решта в конвертах і без податків? І куди б поділись ті ж журналісти у проміжках між появою чергових передвиборчих проектів, якби не було тих комунальних? Але, думаю, серйозна розмова тут нікому не потрібна. А жаль. З повагою, Олесь Павленко.

    57. Ото підійшов кінець владних повноважень Миколи Палійчука (який “приручив” Вовка). І комунальні ЗМІ ніби не потрібні. Але в Палійчука є сильне бажання бути головою ОблРади. Іван Онуюрійович, а як голова ОблРади та й без Галичини?

      Чи Ви вже на когось іншого працюєте?

      Чому розплетена коса, а на очах блестить сльоза… 

    58. Якщо пише публічна людина, це одне, якщо пише пересічний слухач, чи цікаво комусь, як його звати? Йдеться не про те, у кого яка пам’ять, а про те, що працювала людина на “Вежі”, причому дивно так працювала, приходила-уходила, приходила-копали її, і вирішила нарешті нагадити в тарілку, з якої їла. Якщо не потрібні комун.ЗМІ, чого ж тоді вертався? А зараз треба хапнути комунальну власність, і повернувся світогляд на 180°.

      Я “Вежу” слухаю, тому що там дуже багато незаїздженої музики, що в унісон з настроєм, а стане вона комерційним проектом, перетвориться на шансон-шарманку або на ще якусь мережеву хрєнь. Рекламні “паузи” будуть по 20 хвилин, всі ж помішані на дєньгах. Української музики не буде, культурологічних програм теж. Стане “Галичина” комерційною – чи побачимо ми там Грабовецького, Пушика, Качкана, Головатого і т.д…? буде реклама по 20 хвилин в перервах між іноземними серіалами – горілки, пігулок та мобільних розваг. І ще одне питання: а хуліо Ви, іглесіас, дурні начитались, а мудрого не написали? Бойко Федір!

    59. ну й добре, де б вони тепер не з’явились, від них буде смердіти. така ось ідентифікація по запаху

    60. інвесторі теж не панацея, ну є на айсітіві інвестор – серіали, реклама і “мочілки” політичних опонентів. на трк “Україна” – каналі однієї програми –  савіка шустрого і “мочілок”, теж є “інвестор”. на “Новому” букіни, секс в великому місті, реклама безмежна  і клоуни. Хто дівчину пригощає, той її й танцює…

    62. Народ! Журналісти! Вовк озвучив Ваші проблеми, а Ви обісрались. і його теж.

      Соромно.

    66. Авто мчить подощовим асфальтом, робить швидкісні загаки на поворотах, здається, зоставляє позаду себе довжелезні білі полотна дня, зеленяво-жовтаві кола садів, що облегшено стонихають від цьогорічного рясновроду – виструнює до неба свої оголені крони, щойно окроплені осінню, що ось так бере в розобійми сади, поля, придорожні трави-сітники та різошшя, тулить, як різноголосу дітвору, до своїх грудей, зігріває ще нестихлим теплом і перев’язує віття легковітром – втішається приємністю пори. Якось мрійно і наче схвильовано-стривожено на душі Дмитра у цей день. Руки тримають  управно кермо, в салоні інструментальна музика ледь вловимим фоном тче настроєві тасьми: ось миттєво перекипіла рання пора весняними біловогнями вишнево-яблуневих кострищ й перекинулась на серпневі жовті серпо-човни літа, підняла синюватість українського врожайного року ще вище понад жовтогарячими хлібними ланами. На обличчі чоловіка, як у юні роки, – сяє радість. Ось він якось мовби розганяє з чола розхмур, пригладжує клиноподібну борідку і таки не може приховати якоїсь особливої, переполоканої  добром, перестороги, бо он там, почулося, як гори звезених яблук пріють, чекають господарської руки, а вона десь та забарилася, невже спослане природою багатство піде прахом – на гниль?.. А он десь неподалік шосейної снятинської траси бачиться, як буревій натрощив дерев, мов сірничків, наколошматив, і досі не дано тому ладу. «Хто це має дати заряд справі, а хто ж мавби те довести до ладу. Що з нами діється, що коїться, ми ж то сини і доньки тих укра- їнських родин, що жили у моралі й шані до землі, до дерева і квітки, до живої істоти, що є при подвір’ї!..», – завертілося у голові, на сумлінні, і Дмитро Васильович Шлемко, народний депутат України, таки зупинив автомашину, тріснув дверцями і, закинувши піджак через праве плече, зробив кілька кроків вздовж шосейки.
      Уже з цього в’їждженого віками  го- стинця, здавалося, ось-ось рукою подати до його села Белелуя, отого покутського осідку, куди тягне якийсь невидимий, але такий прибутний з роками своєю доземною силою магніт, хапає за руки і намовляє: «Ти ж бо лагідний і добрий у батьків син, Дмитрику, їдь-їдь, наберися отого незнищенного родинного духу, позаповнюй закамарки душі, як відерця бальзам-водою з батьківської криниці, оздоровся та віддай поклін на мамині руки – вона ж бо тебе чекала кожної осені, а цієї… Нема. Відійшла… Але ти спіши, сину, аби таки тато Дмитро дочекався тебе… Спіши, сину!..».
      Чоловік припідняв обважнілу роздумами голову, потер високе чоло і ніби сам себе перепитував, якби важив гадками: а чи йти тобі вбрід, чи, може, хоч і далі й натрудно для ніг, але все ж таки – через міст?..
      А то й не дивне його думкування, бо, скільки себе пам’ятає, а особливо ж люди, ніколи нікому нічого не наобіцяв зопалу, не наякав, будучи зразковим учнем Тлумацької школи-інтернату, чи наполегливим студентом-істориком, або вже з роками на університетській педагогії, тим більше – сидячи на високих щаблях управлінської драбини в області. Завше вислухав того, хто стояв чи сидів навпроти нього. Тримав ручку, усе почуте коротко фіксував, і, як людина коректна, але короткоаудієнтна, любив прицмокнути та притиснути у бесіді: «Так-к-к, це ми вирішимо, постараємося найперше визначити: хто ж тут плутає розв’язок справи…».
      Вдумаймося у цей простий, але змістоутворюючий вислів: «це ми вирішимо». Видать, найперша сходинка Дмитрової науки починалася з бабциної-маминої молитви, з отого пресвятого запричащання душі добром і доброчиненням, з християнської спадкоємної чистоти моралі, коли до батька-матері звертаються на «ви»; з тієї першокласницької книжечки, яка, здається, сама розкладала перед Дмитриком букви, і він з тих огрітих вчительським оком і серцем значків укладав у рядок слова: «мама», «Батьківщина»; з тих студентських доріг, що заповнювали усе єство знаннями та й умілістю майбутньої професії економіста-управлінця; з отих упертих шукань саме тієї дороги через духовний міст власного укра- їнства, цього досконалого утвердження, яке дала йому багатовекторна діяльність у Всеукраїнському об’єднанні «Батьківщина», де незмінно при його кермі віддана чесній праці Жінка – «чи не єдиний мужчина на всю нашу соборну Україну», – Юлія Володимирівна Тимошенко.
      А дорога таки осьдечки має повернути до села. Десь там, поза плечима, офісний гамір; десь там ніби стишився черговий у надривному пульсуванні передвиборний пульс роздрочених і безпідставових претендентів у президентське чи нардепівське крісло; десь перепочивають численні листи-звернення до його порядності і совісності, до його твердообіцяного і несхибного «ми вирішимо»; десь, може, зачекалися товариші й друзі, бо так і не встигли потиснути йому руку та привітати з днем народження; десь… Ще багато отих житейських «десів», яким він знає місце, бо всі вони – упорядковані на поличках його життєдіяльності.
      …А, здається, ще крок, ще якийсь невидимий відтинок дороги – і він стане на рідному прихатньому подвір’ї, зором осягне сад, край хати, а відтак з тремом у голосі обніметься з батьком, схлипне зболено: «Ой, де ж ви, мамочко-о-о»…
      Дмитро таки простує пільною дорогою, обабіч якої стонихає від роботизни поле. Він дивиться й, наче вперше тут, дивується оцій покутській красі. Оно сонце червоним бальончиком покотилося-попідскакувало, а за ним навздогін витулені вітром з попелястих хмаринок якісь подоби, немов хлопчиська, усе якось несеться тельмом від його погляду, і він, здається, забувся, що на коркошах шістдесятка, та де там-м, про які літа мовити, – ось таки, коли б не поруч сталевий кінь, направду побіг би навперейми сонячному дражливому зблиску дня – і хтозна, хто кого б перегнав.
      Всміхнувся, погладив свою іміджову борідку і таки поспішав додому, бо осьо вже, видніються чубки саду, уже, певно, заждалися усі, хто з’їхався сюди: дружина Ольга, доня, сини.
      Він уже через хвилю-другу стане на рідному подвір’ї. І запричаститься духом найріднішої і найсердечнішої сторони. І глибоко втягне свіжого повітря та відповість внутрішньому сумлінню: «Я таки щасливий у батька-матері син. Ось тут мої небеса, отут мої найвищі обрії».

      Володимир КАЧКАН,
      заслужений діяч науки і
      техніки, лауреат
      міжнародних та
      всеукраїнських премій,
      академік

    67. Газета “Вечірній Івано-Франківськ” не комунальна. Хто платить, тот музику і замовляє. І така преса потрібна, чи має бути одна “Правда” з “єдинствєнно правільним учєнієм”? Нехай газети будуть різні, а ми будемо знати, хто є хто на Прикарпатті. Б.Ф

    68. Чужий інвестор не прийшов, а Шкутяк і його команда зробили “Вежу”, яка постійно на слуху, яка розкрила безліч нових талантів і відкрила нові грані метрів: Андрухович, Стринаглюк, Ципердюк, Прохасько, Гармаш, Маша Медвідь, Мох і ще з десяток-два можна нарахувати… Тепер є бажання “Вежу” роздержавити (або, як проговорився Вовк, “правильніше було б акціонувати ці ЗМІ”), ну а приклади нам відомі: облдрукарня, книгарні міста, будинок офіцерів і т.д і тд…  Б.Ф.

    69. Але ви моцнейша газета, мочете всіх підряд… але ви перці, завиванці.. зразу видко шо всі професіонали зібрались, нетошо в інших ЗМІ.. так валют шо доярочки-господарочки.

    70. Не треба нас дурити: Вовк озвучив СВОЇ проблеми! Не треба пздіти від імені журналістів, їх в ЯСтаніславі 2 -Скаврон і Борис, решта – або раби, прикуті ланцами до галєр, або прикручені партійними структурами і захищають їхні інтереси, або просто не від того.

      Як гімно можна обісрати?

    71. Угринюк, Фреїшин, Романюк, Міхєєнко, Герасімова, Крет…

    72. Вельмишановний Олесю з газети “Галичина” (дуже показово, що Ви підписуєтесь псевдо, а не власним іменем…)! Хто визначав, які журналісти є кращими, а які гіршими? Погоджуюсь, що більшість журналістів – “підставки” під мікрофони та диктофони, на жаль… А журналісти комунальної “Галичини” чимось принципово відрізняються??? І щодо тиражів: припускаю, що у випадку роздержавлення “Галичини” зникнуть обовязкові підписчики з державних установ області, сільських рад і т.п. – тоді можна буде говорити про конкурентне середовище.

      І дуже прикро, що Ви вважаєте, що глядачам і читачам все пофіг… На жаль, нас власники ЗМІ (ні приватники, ні влада) не запитують, що нам цікаво читати, слухати чи дивитись…

      А серйозна розмова потрібна!

    73. Ну а трета студія ваша то вопше бомба, не Франик а Галівуд.

       

    74. Ну а трета студія ваша то вопше бомба, не Франик а Галівуд.

       

    76. і чому такий талановитий менеджер не зробив “кар’єрного” ліфта своїм дітям та О.Дудій?

    77. і чому найкраща в Україні школа не зробила “кар’єрного” ліфта дітям вовка та О.Дудій?

    78. Вони тіпа не знають хто це такі, бо найкращі тіко в них і на третій студії… вони ж перці-завиванці.

    79. Пояснюю усім не асемельованим українцям! Істерика, у більшості керівництва комунальних ЗМІ! Бо керують не головою, а дупами!!!  Довели підприємства до абсурду. Люди працюють на дровах. Проте у начальства шубки, плаття і.т.п Колись прийде час за це відповідати. А шукати крайнього грузина у себе на брудному подвіррі не варто!

       

    80. не метушись, а працюй, бажано в комерційному ЗМІ, і буде у тебе і шубка, і плаття, і ліфчик! До абсурду вас доведуть хапки, прихватизують “Вежу”, залишать вам 10 кв.метрів, решту продадуть або здадуть в оренду, і будеш працювати CDчейнджером, “Владімірскій централ” будеш слухати цілодобово, до блювоти. твоя “Галичина” :)))

    81. Наша влада – це депутати міськради, демократично! обрані народом, громадою міста. Власне “Вежа” і була задумана як їхній рупор, бо місто розвивалось, будувалось, потребувало піара (як туристична брама Прикарпаття)  та інвестицій. Тому всі депутати мають рівний доступ до ефірного часу на “Вежі”, після того, як Вовк “постраждав за свободу слова”, і ПР, і Сич, і Соловей так само з’являються в ефірі “Вежі”, бо “Вежа” не мера, а депутатська! Хіба що ПР, Сич,Соловей спереживались за Вовка і стали неймовірно лояльними опозиціонерами, тому їх “пускають” в ефір?

    82. “Характерно, що при цьому перший же випуск був саме з Віктором Анушкевичусом…” – говорить Вовк.

      Мер теж обраний народом! Теж демократично! Має повне право звертатись до громади, до виборців, і цим плекати “жабу” Вовка.

    83. О! А хто почистив поста про Макацарі?

      Дужє інтєрєсний хід!!!

    84. А все одно всіх взув Качкан. Бо він КАКАДЕМІК!

    86. Комунальні, державні ЗМІ- єдині, які можуть забезпечити свободу слова і донести громадян думку не тільки влади. Хто у нас влада? Олігархія зі своїми каналами. Вони пробрались до керма і намагаються підчинити все своїй волі. Подібне й на місцях з дрібнішими злодюжками, які хочуть повністю позбавитись навіть шансу завадити їм контролювати всі ЗМІ в регіоні. Принципово здається неважливо бо влада і бізнес зрослись, але це не так. Я не крути комунальні і державні ЗМІ залежать від людей від їх ставлення і потреби в інформації. Люди делегують посадовцям утримувати такі структури і це добре. До приватних ЗМІ громадяни не матимуть ніякого відношення – тільки як споживачі політичної реклами відвертої і прихованої.

    88. Він пройшов складний шлях духовного й професійного росту – від “фотографа” у КДБ до рейдера… :-)))

    89. А хто знає як Вежа втратила ліцензію на ефірне мовлення на 2 ТВК? Чи то була ліцензія 402 каналу.

    90. ПАНОВЕ, ЖУРНАЛІСТИ, ВИ Ж РОЗУМІЄТЕ, ЩО ОБГОВОРЮЄМО ГЛИБОКОДУМНЕ ІНТЕРВ’Ю ВОВКА, ПРАКТИЧНО ЛИШЕ МИ САМІ. ЧИТАЧАМ І ГЛЯДАЧАМ КОМУНАЛЬНИХ ЗМІ, ЯКІ НЕ Є, ЗДЕБІЛЬШОГО КОРИСТУВАЧАМИ “НЕТУ” ЦЕ НЕМОЖЛИВО. ОДНА НАДІЯ НА ТЕ, ЩО ХТОСЬ ВІДГУКНЕТЬСЯ ДО РЕДАКЦІЇ “ГК” ЛИСТОВНО. У МЕНЕ. ЛИШЕ ОДНЕ ЗАПИТАННЯ, ЯК У ЛЮДИНИ ВИНИКАЄ БАЖАННЯ, ЧИ ПОТРЕБА ЩОСЬ ГОВОРИТИ І ПРО ЩОСЬ СУДИТИ, ЗНАЮЧИ, ЩО ЗАВТРА (ВІН) ЗУСТРІНЕ КОЖНОГО З НАС В МІСТІ. ЧИ НЕ ЗУСТРІНЕ? ЕКСПЕРТ “ТЕЛЕРАДІОКУР’ЄРУ”, РАДНИК ГОЛОВИ ОДА ? А ЩО ЗРОБЛЕНО? Є ЧИМ ПИШАТИСЯ ? ДЕКОРАТИВНІ ЗВАННЯ – МИНУЩІ, А ДОБРО ЧИ ЗЛО ЛЮДИ ПАМ’ЯТАТИМУТЬ ДОВГО. НАЇВНО ДУМАТИ. ЩО ВИСЛУХАЮТЬ ЩЕ ЧИЮСЬ ДУМКУ, ТИХ ЖЕ НАС “КОМУНАЛЬНИХ” ЖУРНАЛІСТІВ, ЯКІ РОБЛЯТЬ СВОЮ РОБОТУ, ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ, НАВІТЬ ОДЕРЖУЮТЬ НАГОРОДИ НА РІЗНИХ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ КОНКУРСАХ, БО ЯК БЕЗ ТВОРЧОСТІ… ЯКЩО ЧЕСНО, ВСЕ ЦЕ НЕ ДУЖЕ ЧЕСНО, АЛЕ Ж “ДОВГО МОВЧИТЬ І КУРИТЬ ЛЮЛЬКУ” , МОЖЕ Б КРАЩЕ ДОВГО КУРИВ ЛЮЛЬКУ І ЗАМОВК… ПИШУ ЦЕ ТІЛЬКИ ВІД СЕБЕ, АЛЕ ОБРАЖЕНА ЗА БАГАТЬОХ. ГАЛИНА ФІЛІПОВА ОТБ “ГАЛИЧИНА”

      P.S. А ЩО КУРИТЬ? 

    91. І вубше – ше троха і перша соточька камєнтіу нарисуєсі… А Галі Филипівній так скажу, шо вупше тіпєр нєкуторі моднікі кілівізари з бальконів на точьніскь і дальніскь жутсаюкь…

    92. Крім Івано-Франківської області комунальні телебачення є у Львівській області “Львів ТБ”

      засновник Львівська обласна рада , телекомпанія “Київ” та ще багато інших.

    97. Є європейська практика. Мюнхен має свій муніципальний канал. Берлін також. Відень та Париж також мають свої муніципальні канали. Муніципалітет замовляє для себе ефірний час, виділяє для цього гроші

    98. Мав рацію Онуфрійович. Такі ЗМІ не потрібні нікому. Сратись, сратись, сратись…

      Один на одного – хто кому більше насре.

    99. Галюню!!!! Повністю з Тобою згідна!!!! Поважаю і люблю!

    100. Чєл на посаді радника-інформатора обслуговує владу чи служить громаді? РЖУНІМАГУ!!!

    101. Вовк образив багатьох (твоєю мовою – насрав їм в душу), тому і відповідь адекватна.

      2. Коробить подвійна мораль – працював на “Вежі”, все було в чукуляді, прозрів – перетворився на апологета “роздержавлення”. Раз вже напало просвітлення – будь послідовним до кінця – Іванну(між іншим, якусь там шишку на “вежі”), влаштуй на CNN, оксану Д. (єдиного у світі представника найкращої в Україні школи) – на ВВС, зєтю купи нотаріальну контору, сам звільнись і тоді  вже коси під гуру…. А так білими нитками шито, що збитий льотчик шукає собі плацдарм….

    102. Пані Філіпова, вам ображатися слід лише на себе. І може на своє керівництво. Повчилися б десь краще робити якісні новини і пролграми, а не ображатися за всіх. У того ж Вовка, скажімо, повчилися б.

      Бо журналісти повинні творити не якесь абстрактне добро, а добрий інфлормаційний продукт.

      А чого б це Вовку соромитися глянути в чиїсь очі? Вам же чомусь не соромно і вашій опрі за посміховисько з назвою ОТБ “Галичина” ?

    103. Матиас Депфнер, глава издательского дома Axel Springer: «Скажу, несколько утрируя: даже разорившееся медийное предприятие лучше, чем орган прессы, который государство финансирует и которым оно же управляет, когда политики берутся сами назначать главных редакторов. Издатели — это предприниматели-частники, и своих экономических целей они должны добиваться самостоятельно».

      Це для тих, хто вважає, що державні і комунальні ЗМІ – це європейська практика. Сподіваюся, ви знаєте, що таке Axel Springer

    104. Перше – є вдалі приклади приватизації і у Франківську. І жодного успішного прикладу державного, а тим більше комунального підприємства. Вони усі смокчуть з дуржавно чи місцевої кишені, а їхнє керівництво просто тягне жили зх підприємства. Хіба не так само на комунальних ЗМІ?

      Друге – в інтервю, здається, не йшлося про “отобрать і раздєліть”, а йшлося про необхідність реформи таких ЗМІ – можливо, через акціонування, різні варінти роздержавлення тощо, це все можна обговорювати. Форми різні, мета одна – перетворити безплатні інструменти промивання мізків і самопіару в руках чиновників на повноцінні ЗМІ.

      Можна сперечатися, чи приватні ЗМІ є достатньо незалежними,  але що вони значно самостійніші й професійніші за будь-яке комунальне ЗМІ – це очевидний факт.

    105. І подивіться, скільки в тих демократичних поселннях на околицях хатинок і ділянок керівників комунальних ЗМІ. та й інших комунальних підприємств:) Питається – а за які і чиї гроші?

    106. вдалої приватизації – арматурний та фурнітурний заводи, меблеві фабрика і комбінат, родон, радіозавод, промприлад, індуктор, птахокомбінат, пресмаш… Кількість робочих місць збільшено в рази (у порівнянні з 1991 роком), продукція експортується тільки в Німеччину, Англію та францію, при кожному створено НДІ, навіть клініґменеджери використовують нанотехнології. А акціонери цих АТ вопше припухли, щоранку жеруть чорну ікру, вечеряють в елітних ресторанах, а у вільний час скуповують на свої про’центи нерухомість або вкладають гроші в науку, охорону здоров’я або виробництво. Тепер про інше – 49% виборців проголосувало за, м’яко кажучи, неадекватну людину, то за твоєю логікою, мозки їм промили комунальні ЗМІ? Чи приватні? 

    107. По-моєму, відповідь на питання очевидна:

       

      Сьогодні представники громадської організації «Народний антикризовий спротив» вручали відкритий лист-звернення депутатам Івано-Франківської міської ради, міському голові Івано-Франківська В. Анушкевичусу та мешканцям міста з приводу «обурливого антиукраїнського змісту публікацій у муніципальній газеті «Західний кур’єр».
      Громадська організація висловлює рішучий протест проти спроб перетворити муніципальне пресове видання «Західний ур’єр» в продажну газету. Засновником і видавцем газети є Івано-Франківська міська рада. «Громадяни міста, з податків яких живиться газета, не делегувала редактору видання право продавати більшість газетної площі під політичну заказуху» – зазначається у листі.
       «Вершиною цинізму і продажності є публікація в «Західному кур’єрі» в номері від 4 лютого 2010 року статті депутата-українофоба В. Колісниченка під назвою «ООН почула про дискримінацію російськомовних громадян та спроби героїзації фашистських посібників в Україні». У цій статті брехливо розповідається про масштабні порушення прав російськомовного населення та героїзацію, так званих, фашистських посібників. Депутат В. Колісниченко закликає ООН звернути увагу на практику дискримінації за ознакою мови і культури в Українській державі. Тим самим фактично ще й паплюжиться Україна в очах світової спільноти.
       В умовах посилення русифікаційних тенденцій в країні, В. Янукович обіцяє відкрити шлюзи подальшої експансії нашої північної сусідки Росії, ми закликаємо українських політиків стати нарешті державними діячами і думати не тільки про власне сьогодення, а й про долю Вітчизни» – заявили представники ГО «Народний антикризовий спротив».

      Взято з Правди.іф.уа

    108. За Вовка посади та нагороди давали не за лицо красиве i цвяти в банке а за умiння довести та вiдстояти свiй сюжет як якiсний i довести це. принаймi був страх неробити бо звiльнення та пониженя по зарплатi гарантоване а при Третяк леночке которая нiхера не смислить в сучасный тележурналiстицi бажаэмо уйти в свый комерцiйний отдел обратно и не сидеть при кормушке.

      Голоса менять нада! На вежi жодного професiйного голосу в ефiрi!

      Маланюк ти заэбав эблом трусити уйди на пенсию!!!!

      бля паменяйте нахуй операторiв вони ж тiльки весiлля в селi годнi знiмати!!!

    109. Известный это приём – за резонёрством, ёрничеством и типа стёбом скрывать собственный олигофренизм, скудоумие, а отсутсвие аргументов компенсировать оскорблениями. А свадьбы снимать тоже надо уметь, и в этом жанре есть шедевры

    110. Маланюк один з найкращіх журналістів західної України, на вежі працює з першого дня, а галицькі рагулі суваються містом з фірми на фірму і тявкають. песики :))))

    111. увага увага!!!! http://malakava.com/ Обласне управління праці подало в суд —  Численні перевірки управління праці місцевої компанії стали результатом скарги діджея, якого керівництво законно звільнило з роботи з погодженням з профспілкою. Реакцією на заяву в управління праці, стали рейди управління праці та силових структур. Як розповіла начальник управління праці перевірка компанії сприяла тому, що сьогодні управління відкрило справу на притягнення до адміністративної відповідальності диджорика. «Перевірка виявила абсолютно належні умови праці. Зокрема, комп`ютери, за якими працюють журналісти, абсолютно придатні до використання. Терміни їх експлуатації — каже нашальниця .

      Окрім праці, управлінням праці було виявлено також законне звільнення Oргія Жунадзе, що обумовлено законом про працю.

    112. Вовк як пес скажений,експерт-срадник ніколи не був проффе\сором\ телебачення а просто сраним оператором засланим кагебістами на 402канал.

    Comments are closed.