Є такий апокрифічний вислів: «Ісус Христос дуже любив сир. І їв багато сиру». За аналогією (не стосовно Христа, а щодо сиру) можу сказати – я люблю мандрувати і багато мандрував.

Але за всі роки свідомого життя ніколи не хотів побувати у Америці. Вслід за давньою європейською традицією я вважав, що вона є чимось небезпечним для розширення пізнання. Чимось таким, де може відкритися щось принципово інше. Якісь видива і спокуси, після яких зблякне попередня картина світу.

Однак кільканадцять днів тому я все ж таки потрапив до Америки. Рідко коли я переживав періоди подібного напруження мозку і всіх органів чуття. Як якийсь несамовитий дослідник, я безперервно дивився, слухав, нюхав, мацав, смакував, запам’ятовував, систематизував, реєстрував… Я знав, що раз вже тут, то потрібно дізнатися якнайбільше. До того ж важливо бути готовим до того, що диявольський переворот світобачення ховається у якійсь неочікуваній деталі.

Я дивився і бачив, бачив і запам’ятовував… Вікна, які відкриваються догори. Квітучі різнокольорові азалії. Неймовірну ширину невеликих річок. Вуличні сварки подружжя. Найбільший у світі псевдоготичний собор. Сто ґатунків пива у неспеціалізованому магазині. Щільні ряди невеличких будиночків з ґанками. Пожежні сходи на фасадах нью-йоркських будинків. Філадельфійські чізбургери з підсмаженою цибулькою. Галасливих ранішніх пташок у внутрішніх подвір’ях між хмародерами. Сосни, інші, як сосни, дуби, інакші, ніж дуби, білки, сіріші, ніж білки…

І таки пережив справжній шок. Але був шокований власне тим, що зовсім не був шокований. Все, всі ці зовсім американські деталі щось мені нагадували. Як не Франківськ, Берлін, Сопот, Барселону, то Городенку, Крихівці і Варшаву. Смаки укладалися у композицію солодкого, квасного, гіркого і соленого. Запахи породжували асоціації з неамериканським минулим. Кількість погано переходила у якість.

Тепер я, зовсім не знаючи Америки, знаю про Америку дуже багато. Вона таки стала землею небезпечного пізнання. І за це я її по-справжньому полюбив.

Ця твердь, в існування якої довелося повірити, витиснула своєрідне тавро з позначеною високою пробою на фундаментальних уявленнях про життя. Уявленнях про те, що у кожному житті вміщається все, що у житті може бути. Про те, що світ складений з безконечної різноманітності подібностей. Що найбільші відмінності полягають у повторюваності. Що є тільки кілька почуттів, які роблять життя вартісним у будь-якому місці. Але і те, що є тільки одне місце, яке є дійсно твоїм. Життя, зрештою, теж.