Невдовзі після руйнівної липневої повені неподалік гори Піп-Іван науковець прикарпатського університету об’єктивом фотоапарата зафіксував у небі неопізнаний літаючий об’єкт.

“Я робив панорамну зйомку, коли наша наукова експедиція піднімалася на Піп-Іван (Чорну гору), біля відрогів Смотрича, так званого Вухатого каменя, – розповідав репортерові “ГК” доцент Прикарпатського університету, кандидат історичних наук Богдан Томенчук. – Пізніше, переглядаючи фотографії, несподівано виявив на одній з них дивне зображення. Спершу подумав, що це якийсь дефект оптики. А придивившись уважніше, спостеріг, що форма зафіксованого об’єкта нагадує “літаюче блюдце”…

 

Великі секрети маленького “блюдця”

Зафіксоване цифровою камерою зображення справді незвичайне. Яскраво-блискучий диск над темною хмаркою такої ж овальної форми. Сонячний відблиск на об’єктиві, за словами Богдана Томенчука, не міг викликати такого ефекту, адже сонце світило йому зі спини, та й небо того серпневого дня було доволі захмарене. Разом з тим нічого аномального ні в той момент, ні пізніше, під час ночівлі у таборі, із групою науковців Прикарпатського університету не трапилося. Тобто ніяких “зелених чоловічків”, ніякого телепатичного зв’язку з представниками позаземних цивілізацій.
ЩОСЬ з’явилося в небі над Карпатами несподівано і, можливо, не особливо охоче проявило себе на одну коротку мить, достатню для того, щоб його упіймав об’єктив фотокамери. Що це було?
На жаль, фахових установ, які б займалися дослідженням неопізнаних літаючих об’єктів, в Україні фактично не існує. Різноманітні товариства уфологів (дослідників НЛО — англ. U.F.O.) працюють здебільшого на аматорському рівні, не володіючи достатньою базою свідчень очевидців НЛО, особливо тих, які в радянські часи були засекречені. Адже відомо, що з такими аномаліями, як колись, так і тепер, найчастіше стикаються військові льотчики, моряки та метеорологи, яким по роботі доводиться стежити за тим, що відбувається в небі. Донедавна така інформація зберігалася під грифом “таємно” і не підлягала розголосу.
“За радянських часів при Міністерстві оборони існував спеціальний підрозділ, в обов’язки якого входив збір інформації про неопізнані літаючі об’єкти, – розповідав репортерові “ГК” колишній військовий льотчик, полковник авіації у відставці Богдан Сподарко. – Коли хтось із льотного складу зауважував щось таке незвичайне, то повідомлення про це одразу надсилали до цієї структури, тоді льотчиків викликали в Москву, там вони пояснювали, що саме вони спостерігали, в яких умовах, за якої ситуації – одним словом, вони давали такі свідчення. Наскільки мені відомо, після цього їм доводилося давати підписку про нерозголошення цієї інформації”.

У пошуках пояснень

За час військової служби Богданові Сподарку доводилося ставати свідком дивних об’єктів та незвичайних явищ у небі. Десь на початку 1991 року, проходячи військову службу у Липецьку, він та його колеги з полку винищувальної авіації були переконані в тому, що одному з льотчиків вдалося зафіксувати “літаюче блюдце”.
“Майор Литвин виконував завдання і в момент, коли приціл зафіксував ціль, натиснув на гашетку, одночасно спрацював “фотокулемет”, – розповідав колишній льотчик. – Коли після виконаного завдання плівку з цього апарата проявили, виявилося, що об’єктив “фотокулемета” зафіксував овальний диск, який стрімко рухався геть від літака. Шляхом нескладних підрахунків я визначив, що об’єкт мав рухатися із швидкістю, близькою до другої космічної. Про цей випадок, звичайно, доповіли у відповідне відомство, невдовзі фотоматеріали у нас вилучили, наказали мовчати”.
Та за декілька років Богданові Сподарку довелося розчаруватися в інопланетній версії цієї пригоди з “літаючим блюдцем”. Це сталося в небі над Івано-Франківщиною. Він був тоді командиром франківського авіаполку. Вилетів на завдання на тому ж МІГ-29, що й тоді у Липецьку. Коли робив розворот, льотчик зауважив, що на прицілі з’явилася яскрава пляма, яка зменшувалася в розмірах, ніби віддаляючись від літака. “В той момент я зрозумів, що явище НЛО викликане оптичним ефектом, що виникає через специфічну конструкцію кабіни літака-винищувача, – розповідав Богдан Сподарко. – При відповідному взаєморозташуванні літака і сонця над горизонтом сонячний промінь переломлюється на склі і утворює світлу пляму такої дивної форми. Я повторив той самий маневр і знову побачив “літаюче блюдце”. Чесно кажучи, я тоді дуже зрадів, що нарешті розв’язав загадку, яка довший час залишалася для мене нез’ясованою. Бачите, я за натурою, фізик, а не лірик, поки руками не помацаю, в жодне НЛО не повірю…”.
Щоправда, колишній льотчик також зізнався, що він був-таки свідком явища, зрозуміти яке не може дотепер. Якось впродовж цілої льотної зміни (близько семи годин) у захмареному небі над одним з населених пунктів льотчики постійно фіксували дивний просвіт у хмарах однакової форми, діаметром 250-300 метрів. При тому, що все небо було щільно засунуте десятибальними хмарами, “діра” залишалася на одному й тому ж місці. Хмари ніби обпливали її з усіх сторін. Найдивніше, що локатори показували на місці отвору в хмарах невстановлену ціль, однак, пролітаючи під і над цим місцем, льотчики не спостерігали жодного об’єкта. Зрозуміти той феномен ні тоді, ні тепер колишньому військовому льотчикові не вдалося.

Небесний знак

…Розповіді про неопізнані літаючі об’єкти в Карпатських горах видаються зайвими на тлі дивовижних місцевих легенд про велетів, лісових людей та “білих” і “чорних” чаклунів. Спостереження за “літаючими блюдцями” так само, як пошуки “снігової людини” (навіть якщо вона залишає виразні сліди на карпатських стежках), на загал сприймаються лише як новомодне захоплення диваків, які намагаються творити новітні міфи сучасного глобалізованого світу. 
Разом з тим видається невипадковим, що неопізнаний літаючий об’єкт з’явився над Карпатами саме після руйнівної повені, яка пронеслася у липні Прикарпаттям. Уфологами уже давно спостережено, що “літаючі блюдця” найчастіше з’являються саме в місцях військових конфліктів або природних катаклізмів. Там, де ллються кров чи сльози, де сталася чи має статися біда, фіксуються також інші аномальні явища, прояви та чудеса.
Може, й справді “неспокійні точки” планети відвідують з контрольною місією місіонери позаземного розуму? А може, просто люди саме в такий скрутний час стають уважнішими до знаків на небі?

Богдан СКАВРОН

До теми  

Епоха “літаючих блюдець” почалася понад 60 років тому і продовжується до сьогодні. Вперше про неопізнані літаючі об’єкти як про космічні апарати прибульців заговорили після випадку біля американського містечка Роузвелл, де в липні 1947 року нібито було знайдено збиту американськими ПВО літаючу тарілку із екіпажем гуманоїдів-“зелених чоловічків”.
У радянський час у середині вісімдесятих з рук у руки, як підпільну літературу, передавали передруковані під копірку зшитки  аркушів з розповідями очевидців НЛО та контактерів з інопланетянами.   
Віднедавна космічні агентства та військові відомства західних країн (Франція, Велика Британія) почали розсекречувати таємні матеріали, пов’язані із неопізнаними літаючими об’єктами. Виявилося, що в 90 відсотках випадків за НЛО сприймали атмосферні явища, наслідки польотів аеростатів, зондів та ракет, однак решта фактів досі залишаються без пояснень.
Оскільки, за свідченням очевидців, НЛО мають властивість раптово виникати і щезати, здійснювати маневри, які суперечать законам фізики, частина сучасних уфологів уже не схильна розглядати “літаючі блюдця” як космічні кораблі прибульців, висуваючи гіпотезу про гостей з паралельних світів, яку вперше висловив Жак Валле чверть століття тому. 
Шукаючи наукових пояснень цього феномена, дослідники аномальних явищ також розглядають НЛО як прояви потужності глобальної електричної мережі нашої планети: струм, який циркулює в літосфері під час грозової діяльності, піднімається вгору і повертається на поверхню в зонах розломів літосферних плит (гірських масивів, морських западин тощо). За іншою, “атмосферною”, гіпотезою, “літаючі блюдця” можуть виявитися недорозвиненими смерчами або родичами кульових блискавок.
З точки зору Церкви, будь-які аномальні явища, включно із НЛО, найчастіше є проявами демонів, які заради спокуси людей приймають найрізноманітніші форми. Разом з тим нещодавно директор Ватиканської астрономічної обсерваторії отець Жозе Габріел Фунес визнав можливість визнавати існування інших, позаземних, населених світів, які однаково залишаються частиною Божого творіння.