Предками сучасного німецького дога прийнято вважати буллунбейсера (Bullenbeisser), якого широко використовували для травлі на вепрів. Він відповідав проміжному стандарту між тяжким англійським мастіфом та швидким легким хортом. Раніше під словом «дог» розуміли велику важку собаку, а не назву породи. Пізніше виникли назви «ульмський дог» (Ulmer Dogge), «англійський дог» (Englische Dogge), «датський дог» (Danische Dogge), «притравочна собака» (Hatzrude), «собака для травлі на кабанів» (Globe Dogge), які позначали різні типи собак, а також їх окрас та величину.

У 1878 році в Берліні на засіданні Комітету, який складався з 7 судів та провідних селекціонерів, під керівництвом доктора Бодініуса було прийняте історичне рішення реєструвати всі наведені вище варіації під єдиною назвою – «німецький дог». Нова назва також утверджувала пріоритет Німеччини на цю породу собак. У 1880 році у Берліні проводилася виставка, на якій вперше було представлено розроблений стандарт породи. У 1888 році було створено Німецький дог-клуб (Deutsche Doggen-Club 1888).

Німецький дог поєднує у собі величезні зріст та силу з гармонійною будовою тіла, гордим виглядом, енергією й елегантністю. Його основний капітал – аристократичне благородство форм та особлива виразність голови, які надають йому неповторної монументальності. Він – Аполлон серед інших порід собак. Висота в холці за стандартом – не менше 72-80 см, вага – близько 60 кг (залежно від статі). Поведінка дружелюбна, врівноважена. Дог безмежно відданий господарю, любить дітей. Добрий компаньйон. Сміливий, легко керований, впевнений у собі. Щодо окрасу, німецьких догів розводять у таких варіаціях: палевий (бежевий, пісочний) і тигровий, мармуровий і чорний, голубий окраси. Шерсть у німецьких догів коротка, густа, блискуча, щільно прилегла. Догляд за шерстю мінімальний: протирання вологою тканиною і чищення щіткою, коли це необхідно.

Як правило, під час першого знайомства з породою людей вражає величезний зріст цих собак, та одразу ж виникає безліч питань щодо утримання німецького дога. Перш ніж завести собі собаку цієї породи, потрібно знати, що вирощувати дога досить складно. Він потребує правильного харчування і збалансованого дозування вітамінів та мінеральних речовин. Також слід виключити великі фізичні навантаження аж до остаточного формування собаки. Догові потрібні тривалі прогулянки, які строго відповідають віку й індивідуальним особливостям собаки. Необхідно пам’ятати, що доги вимагають досить великої кількості корму, особливо у період росту та зимовий час, коли корм має бути енергетично збагачений.

За свою довгу історію німецький дог використовувався як бойовий, мисливський, сторожовий собака, його також запрягали у віз. Сьогодні він також використовується як сторож, проте за красу і поступливу вдачу німецький дог цінується насамперед як домашній декоративний собака.

Зараз в Україні діє Всеукраїнський клуб породи німецький дог (ВКП НД), створений 4 грудня 2009 року за сприяння та у складі Кінологічної Спілки України. Він об’єднав у собі заводчиків, власників та просто шанувальників цієї величної породи собак. А вже 10 вересня 2010 року ВКП НД ввійшов у склад EuDDC – високопрестижної європейської організації власників породи німецький дог.