В лютому 2012 року Прикарпатський національний університет обиратиме ректора. В колективі закладу вже точаться розмови про передвиборчі розклади й обговорюються прізвища з “неофіційного списку” кандидатів на посаду. Кампанія, підготовка до якої фактично розпочалася, обіцяє бути гарячою: надто спокусливий трофей чекає на переможця.
Вибори ректора ПНУ відбуваються кожних сім років. Сім років – довгий термін. За сім років багато що змінюється…
У 2005-ому, коли було обрано нинішнього ректора Богдана Остафійчука, ситуація і в університеті, і в області, і в країні була зовсім іншою. Остафійчук йшов на ректора під прапором Майдану і носив модний тоді довгий помаранчевий шарф. І викладачі, і студенти сприйняли його прихід як символ нових часів.
Відповідно, його попередника Віталія Кононенка молодь вважала за «динозавра» кучмівської епохи (ба, навіть і радянської, бо ж він займав ректорську посаду з 1986 року, а перед тим працював в апараті ЦК КПУ).
Багато хто тепер сумно посміхнеться, згадуючи тодішні романтичні судження, оцінки і сподівання. Але й у ті часи в середовищі науковців Кононенка поважали. Віталій Іванович міг керувати університетом до сьогодні: у 2004 році він переміг на чергових виборах ректора і 28 серпня Міносвіти підписало з ним семирічний контракт. Та спокійно добути чергову каденцію “вічному ректору” не вдалося: коли в один із листопадових днів численна колона прикрашених помаранчевими стрічками і підігрітих внутрішніми конкурентами Кононенка студентів з Вічевого майдану впритул наблизилася до адмінкорпусу, ректор оголосив про свою відставку. Кажуть, справді злякався, що його просто винесуть з кабінету. І досі начебто шкодує, що не перечекав революцію десь на лікарняному, як це зробили чимало його колег по всій Україні.
Тепер інші часи та інші механізми «керування майбутніми подіями». Що й продемонстрували, скажімо, вибори ректора в Івано-Франківському національному медуніверситеті. Там, як відомо, ректором було обрано кандидатуру, задовго до виборів схвалену владою. Те, що Миколу Рожка було призначено на посаду Києвом за лічені години після самого голосування, ніби підтвердило висновки аналітиків.
Отже, спробуємо спрогнозувати, кого ж намагатиметься поставити влада на посаду ректора Прикарпатського університету. Хоча, зауважимо, в ситуації з ПНУ сумнівно, що влада ризикнула б відверто зігнорувати результати виборів ректора колективом університету. Враховуючи це, очевидно, що Івано-Франківщину чекає цікава передвиборча ректорська кампанія.
У тих списках претендентів, які вже склала навколоуніверситетська «усна народна творчість», перше місце посідає теперішній директор Інституту туризму, доктор історичних наук Володимир Великочий. Він єдиний, хто вже тепер не приховує своїх ректорських амбіцій (у вузькому колі), збирає команду, «ділить посади» і «роздає подарунки». Йому, за чутками, симпатизує Віктор Анушкевичус. Кажуть, що він має підтримку і в певних київських колах. Що джерело цієї підтримки – у колишніх зв’язках пана Володимира в медведчуківській СДПУ(о). Тепер цей бренд тихо-мирно спочиває на цвинтарі померлих політичних проектів, проте пам’ять про нього в народі жива. І професору Великочому на виборах пригадають його політичне минуле. І до ворожки не ходи. А ще пану Володимиру слід терміново подбати про підтвердження професорського статусу атестатом ВАКу. Без цього папера, відповідно до ст. 39 ЗУ “Про вищу освіту”, про участь у виборах ректора годі й мріяти. А чекати атестата в неквапливому академічному світі іноді доводиться роками. Втім, вважається, що пришвидшити процес можна, але це коштує, скажімо так, серйозних зусиль.
Другим у неофіційних списках претендентів значиться ще один історик – директор Інституту історії і політології, професор Микола Когутяк. У 2005-му він висував свою кандидатуру на ректорство, не виключено, що спробує поборотися за крісло й вдруге. Його ім’я час від часу згадують у зв’язку з напівфантастичними «карпатськими мегалітами» та книжками, в яких науковець завзято і незграбно «пропагує» наш край, і в цьому Когутяку, кажуть, протегує керівництво Івано-Франківської ОДА.
Третім називають доктора політичних наук Ігоря Цепенду, який в Прикарпатському університеті на посаді проректора відповідає за міжнародні зв’язки. Колеги характеризують його як досить амбіційну людину, що або не дуже вміє, або не дуже хоче працювати в команді. В оточенні теперішнього ректора Ігор Євгенович тримається дистанційовано і, здається, грає власну гру. Можливо, такий «аристократизм» зумовлений його дипломатичним досвідом.
Пан Цепенда десять років відпрацював у посольстві України в Польщі. Кажуть, йому пророкували добру дипломатичну кар’єру, але «щось» стало тому на заваді. Що саме, нам невідомо, адже у МЗС вміють зберігати свої корпоративні таємниці. В неофіційних розмовах працівники університету переконують, що Ігор Цепенда має авторитет у теперішньої влади і може бути одним із тих, на кого Київ (Партія регіонів) поставить як на майбутнього ректора.
Цікаво, що в університеті роками не призначається перший проректор. Очевидно, що в цій ситуації даються взнаки фрейдистські страхи ректора Богдана Остафійчука. Адже перший проректор завжди розглядається як кандидат номер один на заміщення ректора, що відійшов від справ. Ще одна очевидна мотивація ректора – рішення усіх без винятку питань має концентруватися «в одному кабінеті».
Зрозуміло, що така «логістика» не сприяє ані розвитку університету як складної багатофункційної структури, ані розвитку самоврядування. Не варто дивуватися тому, що в рейтингах престижності Прикарпатський університет зірок не хапає. Злі язики називають ВНЗ «комбінатом з виробництва дипломів».
Але значуща деталь – кабінет колишнього першого проректора займає все той же проректор-міжнародник Ігор Цепенда. Очевидно, таке місце сидіння навіть підсвідомо сприяє підсиленню ректорських амбіцій Ігоря Євгеновича.
Ще один можливий претендент – Михайло Романюк, декан економічного факультету, професор з ВАКівським атестатом, але без особливого авторитету поза рідним факультетом. Шансів, здається, у нього небагато. В 2005 році він вже претендував на ректорство. Тоді Романюк позиціонувався як батько студента Дмитра Романюка, який кинув «тверде тупе» яйце в кандидата в президенти України Віктора Януковича.
Зрозуміло, що не варто відкидати можливий успіх у змаганні, за симпатії влади, теперішнього ректора. Не буде правильним йти за думкою більшості і вважати його «збитим льотчиком», що абсолютно втратив авторитет у колективі. Богдан Остафійчук також має друзів на Печерських пагорбах. А також реальні ресурси впливу та владу у вищому навчальному закладі, де навчається маже двадцять тисяч студентів. Щоправда, останнім часом Богдан Костянтинович здивував багатьох своїх симпатиків незрозумілими вчинками.
Напередодні місцевих виборів 2010 року Остафійчук змінив партійну прописку: з УНП Юрія Костенка подався до безнадійно маргінальної “Патріотичної партії України” й від неї балотувався до Івано-Франківської міської ради. Вибори програв з тріском, поступившись на мажоритарному окрузі, до якого входили й гуртожитки ПНУ (!), молодим і маловідомим представникам “Свободи” і “Фронту змін”.
Ще дивнішими були деякі кадрові призначення Богдана Остафійчука. Проректором з виховної роботи стала колишня чиновниця Ганна Карась, відставка якої з посади «культурного» керівника області була зовсім не тріумфальною. А її фіктивне входження на заступника фінансового управління обласної ради часів Ігоря Олійника на три місяці з метою лише отримати десять посадових окладів при виході на пенсію нещодавно стало предметом жвавого обговорення в місцевих ЗМІ питання – як така особа взагалі може займатися вихованням студентів?
Подейкують, що пані Карась, яка керувала одним із підрозділів передвиборчого штабу кандидата в мери Івано-Франківська Юрія Солов’я, вже формує «передвиборчий штаб» Богдана Остафійчука…
У списку можливих кандидатів на ректорство фігурують також «молоді» Іван Монолатій та Павло Федорук, а також «старий» Іван Миронюк.
Іван Монолатій – доволі амбітний і продуктивний молодий науковець. Вікіпедія подає цілу «колекцію» звань та титулів цього 35-річного кандидата в ректори: доктор політичних наук, кандидат історичних наук, доктор філософії Українського Вільного Університету, член Національної спілки краєзнавців України, Наукового товариства імені Шевченка, ВГО «Союз гетьманців-державників», історико-краєзнавчого об’єднання «Моє місто», Капітули НГО «Ї», президії ВГО «Наукове гуманітарне товариство», науковий секретар Івано-Франківського осередку НТШ, професор кафедри політології Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Хоча шанси додати до цієї «колекції» простий і вагомий запис у трудовій книжці – «ректор ПНУ» – виглядають наразі майже неймовірними.
Павло Федорук – доктор технічних наук, завідувач кафедри інформаційних технологій ПНУ та наймолодший член-кореспондент академії технологічних наук України – доволі закритої елітарної технократичної тусовки. Розглядається як реальний і стратегічно мислячий керівник, проте в кулуарах ПНУ твердять, що «він, може, і би був перспективним добрим ректором, але він не піде, йому то не потрібно…». Тобто виглядає так, що він є або такою собі зовсім «безамбітною» протилежністю до Монолатія, або ж дуже вміло власну амбітність приховує.
Іван Миронюк, добрий адміністратор старої школи, проректор з питань науки, доктор хімічних наук. Вміє організовувати роботу колективу і знає всі тонкощі університетської кухні. Втім, йому може забракнути необхідного для кандидування стажу науково-педагогічної роботи.
Усі згадані персонажі – внутрішній кадровий резерв університету. Та не виключено, що за ректорство змагатимуться і кандидати ззовні. Цікаво, що сценарій “варяга” має прихильників навіть у колективі ПНУ. За словами одного з наших співрозмовників, прихід “чужого” оздоровив би академічне середовище вишу, втомлене від внутрішніх конфліктів, інтриг і конкуренції. Схоже, пережити перемогу “чужинця” багатьом з потенційних кандидатів було б морально легше, ніж тріумф когось із “своїх”.
Список “варягів” ще належить заповнити, але одне прізвище університетський поголос вже до нього заніс. Дмитро Дзвінчук – доктор філософських наук, професор, декан факультету управління та інформаційних технологій Івано-Франківського національного університету нафти і газу. Дмитро Іванович – депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань науки та освіти. Його належність до “Фронту змін” не викликає алергії ані на Франківщині, ні в столиці, де в Дзвінчука, кажуть, давні і впливові зв’язки. Так, науковим консультантом докторської дисертації Дзвінчука був екс-міністр освіти України Кремінь, а в Івано-Франківську через його факультет пройшли “апгрейд” сотні чиновників. До речі, нинішній голова облради Олександр Сич досі за сумісництвом почитує на факультеті Дзвінчука лекції. Загалом, кандидатура Дзвінчука навряд чи викликала б заперечення і в місцевої влади, і київських “небожителів”. А трудовий колектив визначатиметься в процесі виборчої кампанії, і його прихильність – значною мірою справа технології. От тільки чи самому Дзвінчуку потрібен такий трофей? Особливо в нинішніх умовах, коли ціна питання часто зводиться до питання ціни…
Наразі складно прогнозувати світоглядний вибір колективу Прикарпатського університету. Кого вибере колектив – “своїх” чи “чужих”, “молодих і перспективних”, до когорти яких можна віднести і названих вище Володимира Великочого, Ігоря Цепенду, чи “старих і досвідчених” на чолі з чинним ректором?
Як кажуть, молодість – це «недолік», який швидко минає… Проте колектив ПНУ може думати інакше.
Якби ситуація в країні загалом і в освітній галузі зокрема була іншою, то, безперечно, всі названі кандидати могли б розглядатися як претенденти. Але в «епоху Табачника» звання «своєї людини» часто важить більше за наукові досягнення, академічні звання, мотивації, світогляд та менеджерські здібності.
Кажуть, що в кожній частинці системи віддзеркалюється вся система. Так і в ситуації з виборами ректора у Прикарпатському університеті віддзеркалюється вся ротаційна система нашої держави.
Олег МАТІШИН
“Галицький кореспондент” уважно стежитиме за подіями довкола виборів ректора найбільшого вишу Прикарпаття й запрошує експертів, науковців, кандидатів на посаду ректора та широку громадськість до відкритого обговорення теми на сторінках газети.
Палій Юлія 
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген
А як відносно вченого зі світовим іменем, випускника московського університету професора Володимира Івановича Лущака? Чи наука і університетська освіта не мають відношення до ПНУ?
Якщо ректор класичного вишу зуміє взяти всю відповідальність за якість освіти, матиме прогресивні сучасні погляди на розвиток навчального закладу ,зуміє вивести його рейтинги на міжнародний рівень , він заслуговуватиме на велику повагу в суспільстві.Думайте , шановні професори….Ми хочемо нашим дітям європейського рівня освіти.
Тим, хто обиратиме ректора, через пів року, треба зрозуміти декілька простих істин.
1.Хто дійсно зможе вивисти університет на новий якісний рівень.
2.Хто зможе подолати кризові явища і корупцію в університеті.
3.Хто дійсно користуватиметься (чи може вже користується) належною повагою (дійсною) як професорсько-викладацького складу так і студентів.
Про позитивні і негативні сторони осіб перелічиних у статті (претендентів на посаду ректора) можна сказати дуже багато як позитивного, а ще більше негативного. І це закономірно. В Україні живемо. Але шановні, хто завтра формуватиме зміст вищої освіти в роегіоні – ті самі вчорашні номенклатурщики, члени комуністичної партії і т.д і т.п. Хто з них (перелічиних у статті) дійсно достойний , дійсно гідний? Ті які працювали у консульстві чи ті, працювали у лавах політичної пратіцї?
До тих пір, поки ми будемо жити в оточені міфів (про того чи пр іншого кандидата), поки нас будуть дурити безглуздими нереальними обіцянками, нами будуть керувати (і не лише в університеті) підлі нахаби, хами (незважаючи на вчені звання і титули), хабарники і брехуни!!!
Ми дозволяємо себе дурити, ми віримо (чи робимо вигляд, що віримо), ми купуємося… Але так не має бути!!!
Кандидатам у ректори треба добре думати перед тим як впрягатися у ці сани! Бо як сказано у Писанні влада це не тільки можливості. але й відповідальність!!!
Лущак не науковець. а всього лише гнида. Вчені зі світовим імям не експлуатуютьпрацю аспірантів і не підписуються під чужими статтями, а також не вибивають стипендії для власних дітей, які могли б отримати якісь бідні молоді науковці.
Якщо стаття така чудова, чому не пишуть статті про вибори в у-ті Нафти і газу, чи Медичному у-ті, чи в таких “чудових” універах, як Галицька академія, чи Західно український економіко-правничий … в цих закладах щоб вчитись потрібно не одну тисячу доларів, на відмінну від ПНУ.
Напишіть , наприклад, про взятки в Медичному і Нафті, ЩО СЛАБО?
Мабуть Ви з “вдячних” ледачих учнів цього професора – надто ви вже добре володієте ситуацією. Цікаво було подивитися в гуглі публікації професора Лущака – українською і потім англійською мовами – вражає. Вчіться діти працювати, а не поливати брудом вчителів. Христа теж зрадив учень, але що було потім? Спочатку щось зробіть самі, а потім судіть інших, а “вдячні” учні – це нормально. Цікаво було б почути когось зі звичайних нормальних учнів цього професора. Підкажіть!?
Якщо знаєте, то напишіть, а нам не відомо
Лущак з захопленням читає свої власні статті, сам за себе агітує, а ще й не знає хто з його учнів кращий
ого, скільки уваги до Лущака! значить він чогось таки вартий якщо не дає спати недоброзичливцям та не залишає осторонь прихильників…..
не дуже віриться, що новий ректор чимось особливо відрізнятиметься від попередників. пед-ін він і в Африці пед-ін
ген Іванів протестує мем Павла.
в медичному нема взяток і ніколи не було;)
зі всіх кандидатів тільки Павло Федорук є людиною майбутнього, яка вміє системно і проектно мислити. і вже створив він багато, і в бізнесі, і в структурах ПНУ (центр інформаційних технологшій і кафедра). Тому варто думати про перспективу і стратегію, а не про ремонт фасадів і дешеві понти. Найменше влади треба давати тим, хто її найбільше хоче. Думаймо, колеги!
було-було
Хоч пед-ін він і в Африці пед-ін, зате Африка і в Мед.і-ті Африка
З цих людей Монолатій напевно найпорядніший. Давайте його виберемо ректором
Пане Олеже, професор М.Кугутяк (не Когутяк) є високоосвічена, порядна людина і фаховий та висококваліфікований науковець.b
Жоден із згаданих вище кандидатів не є випускником університету, у переважної більшості цих людей у дипломі про вищу освіту вказано – вчитель середньої школи. Відповідно до пана Лєніна “кожна кухарка може керувати державою”, от і керуюють, майже докерувались. Невже в університеті немає жодного справжнього професора??? Та ні є, просто не піарять, а роблять чесно свою справу у цих нелюдських умовах. Завдяки їхній роботі Прикарпатський і займає 13 місце у рейтингу українських вишів (досить високе як для провінційного ВУЗу). Не вірите – переконайтесь самі на сайті бібліотеки ім. Вернадського. http://www.nbuv.gov.ua/rating/ratings_uni/index.html
Заодно подивіться де славні мед та нафти і шміру.
Професор Лущак – доброзичлива і порядна людина, а ще фахівець високого класу. Та має один “недолік” – вимогливий до керівництва, співробітників і студентів. Ось тому і нажив “вдячних учнів”. Зате інші, не настільки “вдячні” – по світах у престижних наукових лабораторіях, користуються повагою і шаною, та й заробляють непогано. Просто мали в кого навчитись і не боялись тяжко працювати.
ПНУ РУЛИТЬ в рейтингах, а мед та нафта косить лаве)))
Дуже цікава інформація – розвінчує легенди про “кращість” мед та нафти: ПНУ – 13 місце; мед – 50 і нафта – 81. Чому ж тоді така погана думка у місті про ПНУ? Бо найменші хабарі? Саме для лінівих діточок багатих батьків, які роблять ведмежу послугу своїм дітям. Совки, про майбутнє дітей ніхто не турбується – відкуповуються грішми від савоїх рідноих дітей. А як стосовно чужих?
Мав він усіх на увазі. Та й атестата професора ще у нього не має. Але буде. Почекаймо.
На мою думку все те про що написано вище-В І Р Н О! Але чи це головне? Дискусія повинна бути на тему якии рисами характеру повинна володіти така людина,що вона дасть колективу,як сприятиме розвитку. Пробудиться творчість у більшості чи пануватиме закостенілість.Яке оточення обере собі ректор? В даний час тріумфують-П І Д Л А Б У З Н И К И. Нетерпимість до думки інших. Якщо думка відмінна вд думки “Ц А Р Я”-ти-ворог! Подикутувати на таку тему,а після підібрати потрібну людину- завдання тих хто думає і вболіває за справу.
ЗАПРОШУЮ ДО ДИСКУСІЇ.
Лущак стане себе піарити, бо іміджмейкер з тебе ніякий
Хотілося би знати чи автор статті особисто знає Б.остафійчука? то чому тоді пну займае вище місце у рейтингу? Це чудовий ректор ,тільки потрібно дати йому працювати і ще більше буде .Я рахую що ця стаття є просто заказною .чому не наводяться приклади що було зроблено для наших студентів ,що було куплено для університету .і як рейтинг Пну виріс за ці 7 років,,.
Лущака вже до Ісуса прирівняли, вчіться діти і взнайте гнів Ісуса) Бо вищого за Лущака в цьому світі немає) він тільки один такий, якого ніяк не можуть відправити закордон шоб він там вже нарешті лишився.. мабуть залишиться він біля розбитого корита, бо скоро кафедру закриють – ще би, вже півфранківська дивуєтсья як кафедра з таким непрофісіональним складом, які нікого нічого не навчили, викладають всі предмети підряд, немаючи на то відповідної освіти, (жаль ніяка комісія їх не перевіряє – зразу би півкафедри звільнили) а тільки піарять себе і своїх родичів та дітей – ще дотепер існує..
Вдячні студенти Лущака ?? А за що вони повинні бути вдячні? За те, що він впхав свої трьох дітей на кафедру? за то, що гроші вимагав від стипендіатів Пінчука? І кого конкретно він відправив закордон – сина та дочку своїх? Давайте що, не треба тут розпинатися про імідж кафедри – якщо і говорити про корупцію, то найкорумпованіша кафедра – це кафедра біохімії, де всі викладають які хочуть предмети, роблять що хочуть і ніяких норм та прав не дотримуються!!!
Було, і при мені давали!))хоч я вчусь в ПНУ, але мав щастя бачити!
Дійсно, я теж Федорука підтримаю, буду за нього голосувати…все, що тут написане правда…Федорук має величезний потенціал, ніколи не хизується перед іншим а тихенько тягне свого воза, і тягне доволі потужно!
Та за час ректорування Остафійчука, все стало супер на його ж рідному фізико-технічному факультеті, там все оновили майже найновішою технікою, і лабораторіями, а всі інші факультети/інститути загибають(ледве виживають!)
Науковцям від Бога не потрібен бруд адміністративних крісел.
Стаття провінційного видання з натяком на скандальність і “правду”, хоча проникнена суб’єктивізмом і провокацією. Складається враження, що автору інсайдерську інфу зливав студент з профкому за бокалом пива 🙂 Бажаю писати ще 🙂
Шановні колеги! Давайте не будемо поливати один одного брудом! У кожного є свої симпатії, у кожного є свої недоліки та переваги! На даний час йдеться мова про вибір ректора, тому в першу чергу потрібно говорити про організаційні, кваліфікаційні, професійні сторони претендентів на місце ректора. Щодо вищезгаданого коментаря, то мабуть це писав некомпетентний автор, який хоче похизуватися вмінням правильно використовувати тлумачний словник та котрий із набором різноманітних слів намагається прикрити свій убогий рівень освітянина, мабуть отриманий за певну плату, оскільки на нашу думку, це писала людина, котра не є студентом, тим більше ця людина вороже і з неповагою поставилась до профкому, вказавши на бокал пива. На такий подвиг здатна лише ница людина, котра зневажає всіх окрім самої себе, і вважає себе найрозумнішою істотою серед всіх людей (мабуть така людина з власного досвіду знає, що якщо сама попиває на робочому місці пиво, коли начальство відсутнє на робочому місці, то й профком – не виняток). Якщо ця людина викладач – то це очевидний вияв неповаги до студентів та їхніх прав і свобод. Щодо попередніх коментарів – то студенти, чи група аспірантів, чи колеги по роботі, які негативно відгукувались про професора – цей вчинок також не схвалюється, оскільки наш університет – це університет, котрий намагається відповідати європейським стандартам, і безпідставні розмови та наклепи – це неповага в першу чергу до старших людей, котрі досягли уже певних висот. Хоча і не виключено, що багато викладачів можуть використовувати свій статус для примушування студентів до певного виду діяльності із привласненням результатів їхньої праці. Для цього й існують спеціальні комісії, цей самий центральний профком, де кожен може звернутись і розказати про порушення своїх прав. А поки що, коли немає ніяких фактів – ці розмови є нічим іншим як марною тратою часу. Тому шановні колеги, просимо дотримуватись професійної етики, поважати інших й висловлювати свої думки конкретно, не відходячи від головної теми розмови 🙂
Аякже… тягне. Мамаша підкинула грошенят на кадидатську (яку ліпив з досліджень інших аспірантів, а потім захистив під своїм іменем), далі на докторську і одразу! став члєн-кором, отримав свою кафедру.
Гроші правлять світом!!!! Але нам такого ректора не потрібно!!!! Знову розводити хабарництво???!!!
Із запропонованих вище кандидатів жодного достойного, який зміг би об”єднати колектив і викорінити хабарництво та деяких недолугих (з купленими дипломами) проффесорів!!!
ну я нажаль не знаю що то за кафедра, але не бачив ще батьків, які бажають своїм дітям поганого. от у нас викладачі своїх дітей віддають у інші вузи. що страшно… виходить своїм дітям вони достойну освіту дати не можуть??? чи їм за дітей соромно???
якщо діти вчаться у нього – значить нормальний дядько.
раз володієте ситуацією, то це правда, що Лущак гнида!
Найкраще на цю посаду рижого німця та ще з нагайкою.Тому,що всі хто при владі в Прикарпатському треба виганяти з нагайкою тому,що самі не підуть.А іхні діточки,друзі і похресники і т.д.Ні разу не були на парах а червоні дипломи мають.І ще викладають прекрасно у Юридичному інституті який погряз в хабарництві і кращі викладачі залишили це кубло.А іняз позбирали сміття,що ні в одному університеті не дозволили ім викладати то іх прилаштували на цьому факультеті.Пройдіться по університету і загляньте на кожний факультет кум,брат,сват,коханки працюють бездарі то,що можна ділити,яку посаду і хто займе.І не вибирати людину,яка мае наукові роботи тому,що більшість купила за гроші студентів,а яка пройшла красивий шлях від студента і дальше.Яка розуміе біду і як той студент мае вижити в цих умовах.