В отця Софрона Зелінського з чернечого згромадження Воплоченого Слова особлива харизма – його дуже любить молодь. Можливо, секрет у тому, що з отцем Софроном ніколи не доводиться нудьгувати. Отець, який є адміністратором Церкви Різдва Христового та директором радіо “Дзвони”, залюбки катається на лижах, гасає у футбол, ходить в гори, грає на гітарі та робить неперевершені шашлики, якими неодмінно частує молодь на літніх таборах. Цього року кількість учасників таборів стала рекордною для парафії. А нещодавно отець з групою молодих франківчан повернулися зі Всесвітньої зустрічі молоді з Папою Бенедиктом ХVI, яка відбувалася у Мадриді.

– Отче, в чому особливість ваших літніх таборів? Хто може стати їх учасником?

Щонеділі у Церкві Різдва Христового ми маємо катехизаційні зустрічі для дітей різного віку, підлітків та молоді. Влітку для них ми організовуємо тижневі духовно-відпочинкові табори. Дитячий табір для діток 10-13 років ми вже проводимо 12-ий рік поспіль. Цього літа він відбувся в селі Люча Косвіського району. На таборі було 99 дітей.

Табори для молоді та підлітків традиційно відбуваються в урочищі Драгобрат Закарпатської області. На висоті 1400 метрів над рівнем моря ми розкладаємо намети і живемо протягом тижня. Цьогоріч у молодіжному та підлітковому таборі відпочивали понад 150 дітей. Якщо рахувати разом з чоловічим та жіночим табором, то цього літа в таборах взяло участь 340 людей з парафії – це наш рекорд!

– А що являє собою чоловічий табір?

Ми традиційно організовували табори для підлітків та дітей, а дорослі завжди скаржилися, чому для них ми нічого такого не робимо. Це переважно батьки дітей, які ходять на катехизацію. Спочатку хотіли зробити табір разом з дружинами, але є завжди проблема, з ким залишати дітей, тому ми вирішили робити табори окремо. Табором для жінок опікуються сестри-монахині. А ми разом з чоловіками їдемо на чотири дні на Драгобрат. Цього року зголосилося аж 48 “великих вуйків”.

– Цікаво, чим ці дорослі вуйки займаються під час табору?

Якщо для дітей та молоді у нас програма духовно-відпочинкова, то для чоловіків навпаки – відпочинково-духовна. Організувати для чоловіків такий захід, щоб їх на чотири дні забрати в гори від роботи і хати, – це вже є діло милосердя (сміється).

Як правило, у четвер по обіді ми приїжджаємо і залишаємося до неділі. Першого дня поселяємося і відпочиваємо біля ватри. В п’ятницю рушаємо у похід на гору Близницю, а в суботу йдемо 10 кілометрів до озера Геришаска. Варимо їсти й кожного вечора біля ватри співаємо під гітару. Кожного дня маємо Службу Божу зі сповіддю, а також футбол.

– Чоловіки самі собі готують їсти?

Так. Перед поїздкою ми маємо збори, де плануємо, хто що бере, і кожна людина відповідає за якусь страву. Відповідно, ця людина відповідає за готування страви і за те, щоб взяти все необхідне для її приготування. Хтось готує бограч, хтось уху. Я завжди готую шашлик.

– Служба Божа в горах?

Служба Божа закладена в програмі табору. Коли ми зранку йдемо в похід, то Службу Божу відправляємо безпосередньо у поході, наприклад, на вершині Близниці – на висоті 1887 метрів.

– Це наче ще ближче до Бога, ніж у церкві. Які у Вас відчуття під час відправи на вершині гори?

– Географічно так (сміється). За 10 років я вже звик одночасно молитися і милуватися краєвидами. Але це справді дуже гарно поєднувати молитву із красою, яка є сотворена Богом. Згори споглядаєш на його творіння.

– Що потрібно для такої виїзної Служби Божої?

Потрібно небагато – усе вміщається в рюкзак, який ми беремо з собою у похід. Це антимінс, чаша, дискос, часточки, вино, ложечка, рушнички, свічки.

– Ви завжди присутні на всіх таборах. Вам подобається ця організаційна робота з молоддю чи це, швидше, для Вас є певним завданням, місією?

Мені це дуже подобається, і це вже велика річ. Бо якщо щось не подобається, то ти не будеш це добре робити. Це також добра нагода для апостуляту. Цілий тиждень люди живуть разом, ти створюєш певне середовище і можеш виховувати та формувати молодь. Створюючи гарне середовище, ти досягаєш хороших результатів. І молодь цього також не забуває – цілий тиждень провести в горах, з наметами, серед такої краси.

– Яка програма у молоді та підлітків?

Молодь і підлітки щодня мають три коротенькі науки: проповідь, наука після вервиці і “слово на добраніч”. Кожного дня загальні змагання між двома групами. Наприклад, хто назбирає найбільше афинів. Готуємо різні сценки, естафети. Маємо також два походи на Близницю і до озера Геришаска. Оскільки цього року була рекордна кількість учасників, наступного доведеться докуповувати нові намети.

Цього літа ми вперше мали великий загальний намет і тягнули з собою проектор та комп’ютер. Два вечори, коли падав дощ, ми всі дружно у наметі дивилися кіно.

– Розкажіть про поїздку в Мадрид.

Подорож до Іспанії на Всесвітню зустріч молоді з Папою відбулася з 5 до 25 серпня. З Івано-Франківська на зустріч їхало два автобуси, в тому числі один від нашої парафії. Спочатку ми на три дні поїхали у Німеччину. Були у Мюнхені та містечку Поїнгу, де живуть наші друзі, з якими ми познайомилися під час Всесвітньої зустрічі молоді в Кьольні. Ми тоді так подружилися з тими родинами, які нас приймали, що після того вони кожного року приїжджають в Україну на Різдво. З Мюнхена ми ще заїхали в іспанські містечка Манресу та Монсерат і на один день у Барселону.

Програма зустрічі складалася з двох частин. З 11 до 16 серпня тривала підготовка до зустрічі: після реєстрації груп можна було вибирати для проходження підготовки якесь місто в Іспанії. Ми вибрали Севілью – дуже гарне старовинне місто з вузькими вуличками. Парафія Севільї, яка нас приймала, готувала для нас спеціальну програму. Це були спільні Служби Божі, Хресна дорога, вечори представлення культур та багато іншого.

В Севільї нас дуже гарно і тепло приймала парафіяльна молодь. Ми з ними дуже подружилися, і коли ми їхали до Мадрида, вони плакали. Ми запросили їх в Україну, і вони до нас пообіцяли приїхати. Наша молодь зараз активно листується з молоддю з Севільї.

У Мадриді було два мільйони молоді. Кожного дня відбувалися різні загальні заходи. Нам, до речі, дуже пощастило, бо ми єдині з цілої України під час зустрічі з Папою були в секторі А – це сидячі місця найближче до сцени. Повертаючись додому, ми заїхали до французького містечка Ле-Лук і потім на день до Відня. Побували на Службі Божій у Катедральному соборі Святого Стефана.

– Молодь вже ділилася з Вами враженнями від поїздки?

Вони всі досі захоплені! З 18 вересня відновлюємо катехізацію в Церкві Різдва Христового, і учасники поїздки дуже хочуть приготувати великий стенд і показати іншим усе, що відбувалося. Півтора тижні тому всі, хто був у поїздці, зустрічалися в монастирі і разом дивилися фотографії на проекторі. Вражень дуже багато. Особливо їм сподобалося у Севільї. Там була більш приватна атмосфера, і іспанці й українці дуже здружилися. А у Мадриді було вже інакше – перед тобою молодь з цілого світу, всі радісні і веселі. Але обидві частини поїздки мають свою мету. Загалом, це дуже гарний захід для того, щоб познайомитися з країною, її молоддю та культурою, а також із молоддю з цілого світу.

Наталка ГОЛОМІДОВА