Покрова Пресвятої Богородиці – велике християнське свято, встановлене на честь з’явлення Матері Божої в одному із храмів Константинополя 910 року. За переказами, коли на місто напали сарацини, жителі молилися у храмі, де була риза Богородиці. Саме в цей час угодник Божий Андрій побачив під церковним склепінням з’явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів. Матір Божа, плачучи, молилася за весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови покривало (омофор) і покрила ним віруючих. Відчувши небесну підтримку, християни перемогли сарацинів. Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.
На Русі свято Покрови почали відзначати з ХІ століття 1 жовтня, а пізніше, за новим стилем – 14 жовтня. Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорізьких козаків, свято Покрови Пресвятої Богородиці вважається днем створення Української повстанської армії.
Під покровом Матері Божої перебувало і наше місто – Станиславів, яке колись було відоме також як Град Діви. Станиславів дві сотні років був відпустовим місцем, куди до чудесної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської приїздили вклонитися паломники з усієї Європи. За переказами, ікону написав 70-річний іконописець Даниїл для секретаря станиславівської вірменської гміни Донінга в кінці XVII – на початку XVIII ст. Саме Донінг першим побачив сльози на обличчі Богоматері і ними зцілив хворобу очей.
Віряни, які молилися перед іконою, виліковувалися від епілепсії, сліпоти, артриту та багатьох інших хвороб: тільки протягом 1742-1763 років офіційно було зареєстровано 33 великих чуда зцілення. Саме для чудотворної ікони у 1763 році був зведений Вірменський костел, зараз відомий в місті як Голуба церква. А 30 травня 1937 року відбулася одна з найпишніших подій за всю історію міста – коронація чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської.
Проте після Другої світової війни у 1946 році парох вірменської церкви о. Казимир Філіп’як, рятуючи ікону від неминучого знищення радянським атеїстичним режимом, організував вивезення чудотворного образу в Польщу.
Особливу, можна сказати, чудесну роль відіграла Богородиця в житті та служінні о. Володимира Вінтоніва – душпастиря Івано-Франківського хоспісу та настоятеля церкви Св. Йоана Хрестителя, який своїми роздумами поділився з «Галицьким кореспондентом».
– Панотче, саме Ви повернули мешканцям Івано-Франківська історичну пам’ять про найбільшу святиню нашого міста – чудотворну ікону Матері Божої Ласкавої Станиславівської. Розкажіть, як це сталося.
У серпні 2009 року волею Божою я був запрошений на конференцію з паліативної опіки в польське місто Ґданськ. Попри щільний графік конференції, кожен священик має своїм обов’язком відправляти Службу Божу. Один мій приятель, польський ксьонз, запропонував мені відслужити месу на одному з храмових свят. А під час празника один із польських священиків, дізнавшись, що я зі Станиславова, пожартував, чи не приїхав я часом за Матінкою Божою Ласкавою, бо польські віряни її не віддадуть, адже чудотворна ікона їм самим дуже потрібна. Так я дізнався про те, що у ґданському костьолі Петра і Павла є коронована чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої Станиславівської, під заступництвом якої наше місто перебувало понад двісті років і про яку в Івано-Франківську вже мало хто пам’ятав…
Закінчивши свої справи на конференції, я повернувся додому, та розмова про чудесний образ Матері Божої Ласкавої залишила у серці незгладимий слід. Розпочався довгий період пошуків: історичних, архівних, іконописних… Так хотілося повернути до рідного міста якщо не оригінал, так хоч точну копію чудотворного образу.
І саме в цей час Матір Божа Ласкава здійснила перше чудо уже в Івано-Франківську. Перед згаданою поїздкою до Польщі зупинилась будова парафіяльної каплички, але, дякуючи Богу, як тільки я повернувся додому з новиною про віднайдення чудотворної ікони, будівництво не тільки відновилось, а замість тимчасової каплички постала невеличка затишна дерев’яна церковця.
Коли всі історичні матеріали було зібрано, постало питання пошуку іконописця для створення точної копії чудотворної ікони. Провидіння Боже дозволило мені зустрітись із художником-реставратором краєзнавчого музею Валерієм Твердохлібом – людиною щиро віруючою. Наша спільна праця увінчалася створенням точної копії чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської. При створенні копії ікони Валерій Твердохліб провів надзвичайно ретельне дослідження як фахівець у справах малярства, максимально наблизивши копію ікони до оригіналу.
– Як освячували копію чудотворного образу?
На запрошення о. Цезарія Анусевича, пароха парафії Петра і Павла в Ґданську та місцеблюстителя відпустового місця Матері Божої Ласкавої Станиславівської, 18 квітня 2010 року з міста Івано-Франківська вирушила офіційна делегація на чолі з віце-мером Олександром Дерев’янком до Ґданська для освячення точної копії ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської.
У гданському костелі Петра і Павла відбувся красивий обряд за участю українських та польських священиків в присутності генерального консула України в Ґданську Олександра Медовнікова, представників української діаспори, делегації з Івано-Франківська та парафіян парафії Петра і Павла. Три дні тривало богослужіння в греко-католицькому та латинському обрядах та три дні намолювалася ікона-копія біля ікони-оригіналу. Завершенням урочистостей був сам обряд освячення в присутності оригіналу, який відбувся з благословення нашого владики Кир Володимира Війтишина, на що був виданий ним відповідний сертифікат.
Після чину посвячення в присутності оригіналу копія чудотворної ікони щасливо повернулася до Івано-Франківська. 25 квітня в присутності єпископа-емерита Івано-Франківської єпархії Кир Софрона Мудрого ЧСВВ відбулося урочисте внесення копії чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської до церкви св. Йоана Хрестителя, що побудована у мальовничій місцині по вул. Микитинецькій (на «Майзлях»).
Усі вірні разом із духовенством мали можливість приступити до копії ікони, яка впродовж усієї історії нашого міста, окрім останніх 64 років, була його благословенням, зціленням і охороною. Після Архієрейської Літургії, за пропозицією Владики, ікону у храмі було розміщено у святилищі у центрі на запрестольній стіні. Тепер під час богослужінь при відкритих Царських Вратах кожен може заносити свої молитви до нашої Покутської Мадонни.
Практично відразу після повернення образу до мене почало звертатися багато людей з проханням про молитву зцілення від тілесних недуг. Ідучи за бажанням вірних, нещодавно наш правлячий єпископ Володимир надав мені персональне благословення-дозвіл на проведення молитов над людьми. Адже кожен священик може і має обов’язок молитися за йому повірену паству, та однак, на молитву над людьми необхідний окремий дозвіл, оскільки це вже є прерогатива єпископського служіння. Щоп’ятниці зранку, о 9.00, кожен, хто має бажання, може приступити і діткнутися до ікони нашого міста та випросити в Ласкавої Заступниці благодаті зцілення стражденних із своїх родин та щедрих Божих ласк на майбуття.
Підготувала Наталія ХРАБАТИН
Хай би о. Вінтонів краще розповів, як він “бореться” за людські душі, точніше їхні гроші, наприклад, у йорданський час. Не можна служити Богу та водночас мамоні, як каже св. Писання… Лицемірство — погана риса!
Саме оо. Василіяни отримали благословення від Митрополита Володимира Війтишина отримати копію образу Ікони Станіславівської Матері Божої Ласкавої для свого храму на “Майзлях”, висилали своїх людей до Польщі, мали перші звідти запрошення. На жаль, о. Вінтонів підступом їх потім випередив — зробив це поза плечима Митрополита, без його дозволу-відома. Не по-християнськи поступив, одним словом.