Душевні розлади, як правило, загострюються зимою. Тривожність, пригніченість, зневіра – все це ознаки хвороби, яка називається депресією. Однією з причин погіршення нашого самопочуття в зимовий час є брак сонячного світла. Інші причини сховані всередині нас, наголошує керівник центру «Довіра» Івано-Франківського обласного психоневрологічного диспансеру, лікар-психіатр вищої категорії Галина Денисенко. Зазирнемо у темні глибини?

Нестерпне відчуття туги

«Депресія – це не просто тимчасовий емоційний чи психологічний стан, – пояснює лікар. – Це психічний розлад, хвороба, яка виявляється у постійно пригніченому настрої, зниженні загальної активності людини, супроводжується фізіологічними розладами. Хвора людина обмежує себе у спілкуванні з іншими людьми, відмежовується, замикається у собі».

Симптоми депресії. Емоційні: пригніченість, відчуття важкості в грудях. Часто цей біль трактують як біль у серці. Для вираженої депресії характерний тужливо-злобний настрій. Такий стан змушує мучитися хвору людину, відтак вона «мучить» навколишніх – своїх рідних, колег на роботі. Прикметно, що настрій хворого залежить від часу доби. Вранці йому гірше, до вечора – краще.

Руховим симптомом депресії є загальмованість. У хворої людини змінюються постава, рухи, хода. Складається враження, що вона знесилена. Повільно ходить, волочить ноги. Повільно себе обслуговує. Скаржиться на швидку втомлюваність, млявість.

Інтелектуальні симптоми депресії: сповільнене мислення, втрата концентрації. Людина відчуває себе нездатною до інтелектуальної діяльності. Втрачає інтерес до того, що цікавило раніше. У неї превалює песимістичне мислення. Розглядаються тільки негативні сценарії розвитку подій.

Хворі на депресію скаржаться на серцебиття, сухість у роті, схильність до закрепів. У них спостерігаються розлади сну. Ці люди дуже важко засинають, мало сплять, пробуджуються на світанку – з нестерпним, неприємним відчуттям туги.

Отже, депресія виявляється сумом, печаллю, тривогою, розладами сну, втратою інтересу до щоденних занять, до їжі, до роботи. Хворобу зазвичай супроводжує почуття вини та власної неповноцінності. Сама собі людина здається нікчемною, безпорадною, такою, що не цікавить ані себе, ні довколишніх. Може різко втратити вагу і зовнішню привабливість. Живе із відчуттям, що їй уже «ніхто не зможе допомогти».

Трохи світла у темній воді

Депресія виникає як реакція на психологічну травму – неприємну подію, звільнення з роботи, втрату близької людини, зраду. Інколи розвивається через перевантаження, без видимої причини.

Довколишні по-різному тлумачать прояви депресії у близьких. Здебільшого сприймають їх як капризи чи фантазії. Часто не розуміють, чому людина змінилася. Вважають хворого лінивим, боягузливим. Можуть думати, що йому просто не щастить у житті – в особистому, професійному та ін. А насправді людина у депресії просто не справляється з життєвими обставинами. І не може зрозуміти, чому так відбувається. Відтак не може пояснити іншим, що зайшла у хворобливий стан. Заклики «взяти себе в руки» викликають у неї тільки погіршення стану, оскільки посилюють страждання.

«Для хворих надзвичайно важливо, – підкреслює Галина Денисенко, – мати підтримку в сім’ї». Для цього треба, щоби люди вміли зауважувати прояви хвороби у себе і в тих, хто поряд. Адже трапляються випадки, коли люди хворіють на депресію роками. Проте ні вони, ні їх родичі не усвідомлюють необхідність лікування. Оскільки вважають, що депресивний стан є природнім для людини.

Важливо також знати, що взимку, коли зменшується світловий день, депресивних станів більшає. Виявляється, при нестачі сонячного світла в нашому організмі виробляється більша кількість нейроендокринного гормону мелатоніну. Він має здатність пригнічувати інші гормони, які забезпечують бадьорість. Це суто фізіологічна причина розвитку депресії. Інші причини пов’язані з психічними особливостями людини. Доведено, що виникнення депресії на 30% залежить від спадковості, і так само на 30% – від структури особистості, яка формується у дитинстві.

Без страху і з вірою в себе

Побутує думка, що депресія – хвороба слабкої статі. Але вона вражає і чоловіків. У них протікає приховано і більш тяжко. Розпізнається важче. Часто хворі чоловіки компенсують депресію парадоксальною агресивною поведінкою, дратівливістю та зловживанням алкоголем. Якщо жінки віддаються депресії, то чоловіки намагаються її замаскувати. Шукають адреналінових відчуттів і задоволення у екстремальних видах спорту. Або в азартних іграх. Надмірне захоплення азартними іграми має насторожити членів сім’ї і змусити їх припустити депресію, зауважує Галина Денисенко.

У людей похилого віку депресія натомість має тривожний характер. Старенькі часто відвідують лікарів. Відчувають, що з ними щось не так, але зі страхом відкидають можливості психічних розладів. Набридають скаргами і страхами своїм рідним.

«Депресія добре піддається лікуванню, – дарує надію лікар. – Із всіх психічних порушень це лікується найбільш ефективно: 80% пацієнтів позбавляються хвороби. Треба знати, що діагноз може встановити тільки психіатр або психотерапевт. Лікування мусить бути ретельне і тривале. Медикаментозний метод обов’язково поєднують із психотерапією. Головне – не боятися звернутися до спеціаліста. Якщо людині тяжко прийти до психіатра, раджу піти до психотерапевта. Він чітко пояснить тактику лікування і поводження зі собою. Хочу наголосити, що 40% людей, які страждають депресією, не наважуються звернутися по допомогу. Все життя вони караються самі і карають своїх рідних. Не варто так жити! Не треба боятися! Допомога – поруч».

Підготувала Наталія КУШНІРЕНКО