У четвер, 8 листопада, в Івано-Франківському міському суді відбулося чергове судове засідання у кримінальній справі проти депутата обласної ради Петра Шкутяка. Прокуратура заходилася перевіряти дані присутніх на розгляді справи журналістів.

Нагадаємо, обласна прокуратура звинуватила депутата в хуліганстві «з мотивів явної неповаги до суспільства» та пошкодженні майна обласної організації Партії регіонів. За версією прокуратури, 3 липня цього року (у день прийняття Верховною Радою скандального «мовного» закону) Петро Шкутяк “за допомогою уламка сірого кольору, схожого на бетон” розбив склопакет металопластикового вікна і пошкодив вивіски офісів обласного осередку та молодіжної організації Партії регіонів на вулиці Труша в Івано-Франківську. Прокуратура порушила проти Петра Шкутяка кримінальну справу за ч.1 ст. 296 КК України (хуліганство); завдані збитки оцінено в 10 тис. грн. 

Петро Шкутяк у суді звинувачення в неповазі до суспільства відкинув і скористався конституційним правом не свідчити проти себе. А в коментарі для «Галицького кореспондента» 21 серпня зазначив: «На мою думку, слідчим були розглянуті не всі версії щодо скоєння цього злочину. Пошкодити вікно та вивіску Партії регіонів міг навіть метеорит». Петро Шкутяк навіть подав клопотання про проведення експертизи «уламка сірого кольору» фахівцями Роскосмосу або НАСА (США). Втім, слідчі міліції, очевидно, заскочені таким незвичним проханням, після тривалої паузи таки відмовили в задоволенні клопотання.

До Петра Шкутяка не було застосовано запобіжного заходу: рішення про виплату застави звинувачений проігнорував.

У четвер, 8 листопада, суд планував заслухати трьох свідків у справі, однак жоден з них, а також представники потерпілих, на засідання не з’явилися. Доки чекали суддю, Петро Шкутяк встиг привітатися з присутніми журналістами і навіть протягнув руку прокурору Сергію Войченку. Той повагався, але руку потиснув.

У судді прокурор вимагав уточнити імена журналістів, перевірити, чи не ведуть вони аудіозапис тощо. За словами Войченка, присутність преси може начебто негативно вплинути на розгляд кримінальної справи. Коли ж адвокат звинуваченого Володимир Бандура зробив прокурору зауваження, що той порушує конституційні права громадян, Войченко добалакався до версії, начебто журналісти можуть бути свідками у справі. Заспокоїти невгамовного прокурора зумів лише суддя. Коли ж з’ясувалося, що жоден із свідків на засідання таки не прибув, суд переніс розгляд справи на 21 листопада цього року.

«Галицький кореспондент» звернувся до Петра Шкутяка з проханням прокоментувати ситуацію з порушенням, розслідуванням і розглядом справи в суді.

– Як розуміти цю справу – як тиск на кандидата в народні депутати від опозиційної партії? (Петро Шкутяк балотувався до парламенту по 86-му одномандатному округу від партії «Наша Україна» – ред). Як політичні переслідування?

Насправді, все почалося з того, що в парламент внесли закон про мови. Коли я був на протестах у Києві під час ухвалення закону в першому читанні, я усвідомив, що влада налаштована жорстко прийняти цей закон, незважаючи ні на що. Коли 3 липня вони усіх «розвели, як котят», прийнявши скандальний закон за 30 секунд, – мене це дістало!

– І на офіс Партії регіонів упав метеорит…

Я думаю, що кидати каміння – не найкращий вияв протесту, хоча можливий, якщо інших не лишається. Я вважаю, що захищати себе, свою вітчизну, країну – це природне право. А цим законом, який обмежує українську мову і розширює права російської, вводячи її фактично як другу офіційну в більшості регіонів держави, у нас практично забирають нашу державу, Українську державу. У мене, у моїх дітей. Це був для мене переломний момент. І людей, які це зробили, я вважаю ворогами. Ворогами, з якими треба боротися!

– Вороги приймали закон у Києві, а камінь полетів у Франківську.

Це було особисте рішення. Тут не йдеться про те, чи це законно, чи ні, тому що ми бачили, що в Раді із так званим “мовним законом” все відбулося абсолютно незаконно! У депутатів зібрали карточки, і цими карточками 70 кнопкодавів проголосували. Ніхто не обговорював, ніхто не думав про нас! Вони просто виконали чиюсь злочинну команду!

Тому я вирішив просто показати, що ми будемо з ними боротися й захищати себе будь-якими методами і всюди, де можна.

– За розбите вікно порушили кримінальну справу. Це свідчить, що є команда «фас», як гадаєте?

Чому кримінальну – треба спитати Каліфіцького. Я юридично це не оцінюю, але думаю, що порушенням кримінальної справи хочуть показати силу: мовляв, ми можемо все і будь-яким методом будемо дотискати за непокору, наказувати жорстко і строго…  Та мене це не переймає.

– Але в суді Ви мовчали?

В суді я просто не даю показів проти себе.

Для мене цей суд є неважливим і нецікавим. Мені було важливо лише, щоб вирок суду не вступив у дію до голосування і мене не зняли з виборчих перегонів. Тому потрібно було затягнути процес, що й вдалося.

– Це фактичне зізнання у суді можуть сприйняти як глузування.

Судді тут ні до чого. Вони просто роблять свою роботу: нехай приймають законні рішення.

– Не шкодуєте?

Ні! Це є справді те, за що я не шкодую! Мене більше тривожить реакція суспільства на те, що відбувається в країні. Чому ми все ковтаємо? Що б проти нас не вчинили – приймаємо смиренно. От це справжня проблема, а не якась кримінальна справа.

 

Марія ГАВРИЛЮК