Сорок років тому, 25 листопада 1972 року, івано-франківський «Спартак» втретє став чемпіоном України, переможно завершив перехідні матчі і здобув право виступати серед найсильніших клубів чемпіонату СРСР. 

В історії прикарпатського футболу було чимало яскравих перемог. Але й на цьому фоні вирізняється заключна гра далекого вже сезону-1972. 25 листопада на сімферопольському стадіоні «Локомотив» зійшлися івано-франківський «Спартак» та ризька «Даугава», які виборювали путівку у нещодавно створену Першу союзну лігу. За регламентом, суперники зустрічалися двічі. Стартова гра 22 листопада завершилася на користь латишів – 1:0. Напередодні повторного поєдинку рижани, яким вдома обіцяли щедрі винагороди (не забуваймо, «Даугава» була флагманом латвійського футболу), стали схиляти франківців до певних поступок на футбольному полі. Проте спартаківці на закулісні домовленості не пішли…

 

Незрозуміла метаморфоза

Кістяк «Спартака» складали місцеві вихованці, для яких слово «патріотизм» не було порожнім звуком. Наприкінці 1960-х після тривалого спаду франківці повернулися на чільні позиції. В 1969 році вони стали чемпіонами України серед команд класу Б. Дебютуючи в другій групі класу А, команда одразу злетіла на четверту сходинку. А от сезон-1971 спартаківці провели невдало, відкотившись в кінець другого десятка. Метаморфоза, що трапилася з гравцями, була незрозумілою і новому керманичу франківців – Віктору Лукашенку. Він очолив колектив наприкінці першості. Ветерани нарікали на невдало проведений підготовчий період (на Закарпатті погода не сприяла тренуванням), травми провідних виконавців та інші проблеми.

 

Домашня команда

Підготовку до першості 1972 року «Спартак» проводив у Криму. Тренерський штаб переглянув велику кількість претендентів на місце у складі. Напевно, тому контрольні поєдинки «червоно-білі» проводили невдало. За все міжсезоння вони відсвяткували одну-єдину перемогу! Та коли настав час офіційних зустрічей… Майбутні тріумфатори розпочали першість чотирма домашніми поєдинками. І щоразу табло франківського стадіону висвітлювало рахунок 2:0 на користь господарів. А коли спартаківці здобули очки на майданчиках традиційно незручних «Авангарду» з Рівного та хмельницького «Динамо», хлопці остаточно повірили у свої сили. Особливо потужно підопічні Лукашенка діяли вдома, пропустивши у 23-ох матчах лише чотири голи.   

 

Допомога сусідів

На перших порах лідери йшли щільною групою. Але тур за туром коло претендентів на нагороди звужувалося (команди української зони Другої ліги розігрували звання чемпіонів республіки). Після проміжного фінішу з’ясувалося, що єдиним, проте дуже небезпечним супротивником для франківців є сімферопольська «Таврія». Вирішальні битви відбулися в Криму наприкінці літа. Після очної дуелі «Спартак» поступився лідерством і вже готовий був розпрощатися з надією на «золото», але йому несподівано допомогли сусіди з Чернівців. «Буковина», яка фінішувала 21-ю, сенсаційно переграла лідера в його стінах – 3:2. Прикарпатці піднеслися духом. Остаточно свою першість «Спартак» оформив 20 жовтня після домашньої нічиєї з тернопільським «Будівельником».

 

І знову Сімферополь

Оскільки українська зона за складом учасників значно переважала інші, її переможець був звільнений від участі у перехідному турнірі, що проходив у Сочі. Там змагалися шість команд. Дві найкращі одразу здобували перепустки в Першу лігу, а третя – мала зустрітися з чемпіоном України. Спартаківці стали чекати вістей з чорноморського узбережжя. Суперник «червоно-білих» визначився лише в останньому турі. Ним стала «Даугава», яка фінішувала вслід за кемеровським «Кузбасом» і липецьким «Металургом». Місцем для перехідних матчів було обрано Сімферополь. Тривала перерва у виступах не могла не позначитися на діях «Спартака». Пропустивши на початку першого матчу м’яч у власні ворота, наші хлопці відігратися не зуміли.

 

Вольова перемога

Окрім ігрових, у «Спартака» несподівано виникли кадрові проблеми. Кількох гравців команди незадовго до вирішальної битви… призвали до лав Збройних Сил. Добре хоч, що вдалося відвоювати основного голкіпера команди Тараса Белея. Начальник навчальної частини, де опановував курс молодого бійця перший номер франківців, виявився земляком. Він погодився на деякий час відпустити новобранця. І недаремно! У матчі-відповіді «червоно-білі» здобули перемогу з рахунком 3:1, виборовши жадану перепустку в перший дивізіон. Рейсовий літак з Сімферополя в івано-франківський аеропорт прибули зустрічати сотні вболівальників. До залу очікування вони несли своїх кумирів на руках…

 

Десять сезонів

У Першій лізі «Спартак» провів дев’ять незабутніх сезонів. Його суперниками були майже півсотні команд з усіх союзних республік, за винятком «нефутбольної» Естонії. Зірок з неба франківці не хапали. Найвищим досягненням команди стало 10 місце, здобуте у рік дебюту. Однак місцева публіка із задоволенням відвідувала затишний стадіон «Спартак». Кістяк команди й надалі складали місцеві футболісти. Справу чемпіонів 1972 року успішно продовжували Кушлик, Пристай, Думанський, Юрченко, Мороз, Чіх, Клим’юк та інші. Франківська команда припинила виступи у Першій союзній лізі у 1981 році. І незагоєною раною для місцевих вболівальників залишається припинення існування команди «Прикарпаття» – наступника «Спартака», що не вийшла на старт сезону 2012-2013.

                                                                                                                              Марко БАБИК

 

Довідка:

«Спартак» Івано-Франківськ – «Даугава» Рига – 3:1 (1:0).

Перехідний матч №2 за право виступу в Першій лізі чемпіонату СРСР. Перша гра – 0:1.

Дата: 25 листопада 1972 р. Місце проведення: м.Сімферополь. Стадіон «Локомотив». 2500 глядачів. Суддя Лук’янов (Москва).

«Спартак»: Белей, Павліський, Кобичек, Горичок, Бойко, Голубцов, Рибак, Дирів, Чопей, Мартиненко, Аністратов.

«Даугава»: Лайзан, Бешкарєв, Залітіс, Фаєвцев, А. Іванов, Лієпіньш, Рацін, Кондратенко, Босий, Кузнєцов (В. Іванов, 46), Сидоренко.

Голи: Голубцов (31, 88), Кобичек (72) – Залітіс (46).

Попереджені: Аністратов – Босий.

«Спартак» у сезоні-1972:
48 матчів (63 очки в чемпіонаті): 24 перемоги, 17 нічиїх, 7 поразок, різниця м’ячів – 54:29.
Найкращі бомбардири: Чопей – 10 голів, Рибак – 9, Аністратов – 8.

 

 

“ЗОЛОТИЙ” СКЛАД “СПАРТАКА” 1972 РОКУ			В сезоні-1972
Гравець	Нар.	Сезони	Ігри	Голи
в. Тарас БЕЛЕЙ	1948	1966-1981	36	0
в. Микола Костюк	1952	1972-1973	14	0
в. Ярослав Чернига	1954	1972	2	0
з. Богдан Горичок	1945	1966-1973	44	0
з. Ярослав Павліський	1948	1967-1974	44	0
з. Юрій Іванов	1949	1967-1977	40	1
з. Петро Кобичик	1945	1972-1974	39	2
з. Анатолій Бойко	1947	1972-1973	35	0
з. Петро Кушлик	1951	1971-1979	16	0
п. Степан Рибак	1948	1967-1977	48	9
п. Валерій Голубцов	1946	1965-1977	43	6
п. Іван Волик	1950	1972-1973	24	2
п. Ігор Дирів	1948	1965-1979	15	1
п. Анатолій Городянко	1948	1972	9	1
п. Віктор Климов	1948	1972	5	0
н. Олександр Мартиненко	1946	1969-1977	45	7
н. Віктор Аністратов	1947	1972-1974	46	8
н. Віктор Козін	1944	1970-1976	39	6
н. Степан Чопей	1946	1969-1976	44	10
н. Михайло Гнатишин	1947	1969-1973	23	0
н. Володимир Воронюк	1943	1972	8	0
Старший тренер: Віктор Лукашенко. Тренер: Олександр Кольцов

Примітка: перед прізвищем вказана ігрова позиція гравця (в. – воротар, з. – захисник, п. – півзахисник, н. – нападник), далі – рік народження, сезони у «Спартаку».