На капоті – рятувальне коло, на кормі – запаска. Ватерлінія проходить на рівні дверей. На суші – автомобіль, на воді – моторний човен. Автомобіль-амфібія під назвою “Alligator” бігає прикарпатськими дорогами, а ходить угринівськими озерами. Її конструктор, місцевий фермер Роман Слободян має намір цього року розширити географію – взяти участь у всесвітньому фестивалі власників авто-амфібій у Женеві.

 

«Прокатаю з вітерцем і особливими враженнями», – обіцяє пан Роман і слова свого дотримує. Високий кабріолет, зовні трохи подібний на військовий бетеер, розганяється і на всіх своїх 80 км/год влітає в озеро. Ніс машини занурюється так, що фари йдуть під воду. Бризки – віялом, хвиля накриває капот. Пасажири вищать від несподіванки. Машина зупиняється, вирівнюється, двигун змінює свій голос, і авто йде далі – по воді. Кому лячно, пан Роман радить одягнути рятувальні жилети.

Лише півроку, як з’явився Алігатор в Угринові, а вже встиг обрости історіями. Якось один високий чин із «білого дому» возився в автомобілі довкола озер – відпочивав. Скаржився на нудне життя, одноманітну службу і брак адреналіну. Водій вирішив допомогти чоловікові і без особливих попереджень скерував машину на водне плесо. Пасажир з криками «Рятуйте!» вистрибнув за борт. Виловили. До честі чиновника, несподіваній купелі він утішився і ще довго жартував з цього приводу. Алігатора і його власника з того часу заповажав. А взагалі зелена машина, що вміє плавати, є улюбленицею дітей, які разом із батьками приїздять по вихідних на підміські ставки. Дітлахи обліплюють авто, як мухи, і не полишають борт, доки не вийдуть у плавання. Капітан із задоволенням бавить малечу.

Алігатор – це вже третя амфібія Романа Слободяна. Чоловік розповідає, що захоплюється плавзасобами з юності. «Люблю все, що ходить по воді, певно, тому, що за гороскопом я риба», – жартує він. Років двадцять тому переробив для води «Волинянку». Перша водоплавна машина рухалася завдяки обертанню коліс і була дуже повільною, нарікає пан Роман. Могла розвинути на воді швидкість усього 5 км/год. «Трохи швидше, ніж гуска», – конкретизує чоловік.

За освітою пан Роман – інженер-механік, мудрувати над агрегатами йому сам Бог велів. Та й сам чоловік цю справу любить. Розповідає, що коли зайнявся фермерством, мусив подбати про техніку – купив 10 беушних англійських комбайнів. У Європі машини, які відпахали на полях по 25 років, списали би на металобрухт. Слободян їх переробив – перебрав двигуни й ходову. «Зробив на український хід і під українські запчастини», – посміхається фермер.

Свого Алігатора придумав і сконструював також самотужки. Складав машину цілий рік – вечорами. «Як тільки міг викроював вільний час, якусь годину, і бігом біг у гараж до машини», – каже він. Врахував попередній досвід, вдосконалив технічну базу – так з’явився дизельний автомобіль, зібраний по частинах із військового бетеера, трактора, «Жигулів» і УАЗа. «Основа, до якої добирав «начинку», – бетеерівська, – розказує і показує Роман Слободян. – Переварив корпус, підганяючи під потреби. Виходив із завдання, щоби машина була витривала, дешева і могла брати тонну вантажу…»

На воді авто – Алігатор, а на суші – угринівська конячка. «Це – позашляховик, має два мости, спеціальний кліренс 24 см – проходить і яри, і гори. Йде до 100 км/год. Їсть до 15 л солярки і тягне 1100 кг, – розповідає чоловік. – Власне, так і було задумано. Я – фермер, і машина мені була потрібна не для розваги, а для роботи. При потребі, можемо зняти сидіння і Алігатор стає доброю фермерською вантажівкою». Та більшість часу авто працює «технічкою» на озерах – за його допомогою чистять плеса від водоростей, вивозять рибам корми тощо. А на вихідні Алігатор перевтілюється в рятувальника.

«Кожен власник водойм несе відповідальність за безпеку людей на воді, – пояснює пан Роман. – Треба забезпечити плавзасоби на випадок якоїсь критичної ситуації. Амфібія в цьому випадку заміняє рятувальний човен». На відміну від попередниці «Волинянки», ця машина оснащена трилопатевим гвинтом від катера. Має столітровий бак для пального. На воді розвиває швидкість до 20 км/год. «Такі амфібії дуже би придалися нашим МНС, а ще могли би допомагати в тренуваннях водолазній службі», – переконаний пан Роман. Його Алігатор має офіційну реєстрацію в ДАІ як сухопутний транспортний засіб. «Віднедавна дали «зелене світло» всіляким технічним винаходам, раціоналізаторським саморобкам, тюнінгованим автомобілям. В цьому випадку головне – мати документи на агрегати і дотриматися всіх зовнішніх ознак автомобіля. У нас є і габарити, і стопи, і фари. Разом із тим є й бортові вогні. Одне іншому не заважає, а навпаки – доповнює, допомагає у роботі», – зазначає чоловік. І підкреслює, що для українського фермера така машина-амфібія – велика допомога.

Незважаючи на те, що більшість часу Роман Слободян розповідає про роботу, помітно, що власник Алігатора – найсправжніший романтик. А як інакше можна назвати господаря озер, де на причалі стоїть справжній робочий катер, а довкола нього ходить амфібія? Пан Роман може годинами розповідати про ексклюзивні водоплавні авто з колекцій президентів і шейхів, про унікальні технічні рішення, які використовують конструктори цієї техніки, про експедиції на амфібіях морями й океанами світу. Останніми він помітно захоплюється. На кругосвітню подорож амфібією чоловік не замахується. А от поїздити-поплавати Європою має намір. Роман Слободян хоче представити Україну на з’їзді амфібеїстів світу, який щороку 18 серпня проходить у Швейцарії. Женева ще не бачила такого дива.

 

Наталія КУШНІРЕНКО