Прийнято вважати, що всілякі психічні розлади – доля інтелігентів і маргіналів. Що здорова селянська кров забезпечує тверезий погляд на світ і самого себе. Що цивілізаційна цнота простого життя унеможливлює якісь відхилення, а наші предки завжди вирізнялися первинним глуздом.
І це є великою ілюзією. Насправді ми отримали страшну спадщину. Бо наші найгарніші гірські землі вже віддавна були розплідником вар’ятів.

Лікарська статистика з найкращого періоду – середини 30-х років – свідчить, що так звані нервові хвороби займали за поширеністю друге місце після сифілісу на Гуцульщині і туберкульозу на Бойківщині. Для тодішніх лікарів це видавалося певним нонсенсом. Бо у Європі вважалося, що саме люди, які щоденно важко працюють фізично, є найзахищенішими від небезпеки психічних захворювань. В кожному разі гірські історії хвороби виглядають дуже сумно навіть у поверхневих звітах. Коли в якійсь родині траплялася нервова чи психічна хвороба, то невдовзі ціла родина потрапляла у певний психоз і всі хворіли один за одним. А найефективнішим способом лікування в таких випадках було обмотування хворого шнурами. Таких закривали у комірці або пивниці, де вони дочікувалися смерті, часом дуже нескорої.
Головних чинників, які руйнували народну психіку, було декілька. Передовсім – алкоголізм. Тотальне пиття наших селян має давню традицію. Горілка, яка вважалася найкращим попуском, віддавна пилася у таких кількостях, що переважна більшість дітей були зачаті не просто у момент сп’яніння, але й батьками, на яких вона впливала безперервно багато років. І це стосувалося обох статей. Жінки, особливо гуцульські, могли собі позволити пити нарівні з чоловіками.
Подібно і з сифілісом. Доктор Маковський з Яблуниці писав 1936 року про причини і наслідки епідемії сифілісу на Гуцульщині. Серед причин він називає неймовірний темперамент гуцулів, помножений на відсутність будь-яких моральних стримів. Далі про алкоголізм – пили всі: і старі, і молоді, чоловіки і жінки, а навіть діти. П’яні темпераментні гуцули захоплювалися статевими розкошами з будь-ким і будь-коли. А наслідки сифілісу для психіки серйозніші, ніж для тіла. Крім того, що він породжує всілякі марева і галюцинації, то й призводить до деградації частин мозку. Що вже казати про новородків, які народилися із третинним сифілісом.
Природні умови нашого краю також далекі від ідилії. Хронічний брак йоду у воді був і є причиною ендокринних захворювань, які безпосередньо впливають на стан психіки. Йодний дефіцит породжував агресивність, неуважність, а іноді й недоумковість.
Гірський спосіб життя, який тепер чомусь подається як щось незіпсуте і предвічно правильне, пов’язаний ще й із постійною відсутністю чоловіка в домі. Родинні зв’язки дуже давно стали формальними. Гірським чоловікам тяжко триматися одного місця. Вони радо ходять на далекі лісові роботи, на цілі сезони в полонинах, на зарібки у чужі землі. Але ті, що відходять, хоч не хоч переживають важку ностальгію за своїм світом. Якщо вони не мають можливості виплакатися щодня у цій тузі, то ностальгія вилазить іншими сторонами, роблячи такого чоловіка неадекватним. Натомість ті, котрі залишаються, – жінки і діти – теж отримують порядну порцію. Тато десь є, але його нема, а коли він приходить, то приходить п’яний, але він є ґаздою усего цего, на ньому всьо ся тримає… Підмитий реальністю патріархальний устрій сприяє певному дитячому травматизмові, печать якого неможливо витравити ніяким персональним досвідом.
Хоча у будь-якому суспільстві частина шизофреніків стабільно тримається приблизно одного відсотка, на Гуцульщині і Бойківщині вона завжди була трішки більшою. Можливо, через те, що у деяких наших селах впродовж багатьох поколінь відбувалося фактичне кровозмішання у межах кількох родин.
На розумовому стані гірських дітей не могли не позначитися і деякі побутові звичаї, запропоновані народною медициною. Вважалося, що вагітність буде успішною, якщо про неї люди дізнаються якнайпізніше. Тому жінки впродовж перших місяців обвивалися спеціальними поясами, щоби живіт виглядав пласким. Тодішні лікарі стверджували, що через це діти народжувалися кволими. Очевидно, що й затиснена голова розвивалася не найкращим чином. А ще вагітним чомусь давали з’їсти ложку ртуті. Це взагалі впливає на мозок не тільки цієї дитини, але й мами. І всі її наступні плоди будуть відчувати ртуть вповні (а гуцулки любили народжувати ще і ще. В тому був певний гонор). Інша справа, що багато наших жінок мали вагінізм, породжений актами насильства, яких у цих місцях ніколи не бракувало.
Значною мірою психічні захворювання провокувалися всілякими ворожками, знахарями, мольфарами, примівниками. Все залежало від настроєності пацієнта. Часом непрості ставали ідеальними психотерапевтами. Частіше спонукали до справжньої психосоматики. Доктор Попович описує показовий випадок, стверджуючи, що найчастішим родом нервових хвороб мешканців гір є істерія. Парадоксально, що частіше вона зустрічається у чоловіків. Описує типовий випадок, коли знахарка вмовила чоловікові якусь жіночу хворобу, яка проявлялася болями у шлунку і у грудях, хворий казав, що у нього обсунулася матиця. Якщо уявити собі, як ці всі розлади розгалужуються, поглиблюються, множаться, передаються, то що вже казати про честь крові, якою прийнято гордитися.
І ще статистика від доктора Лукіяновича. У центральній львівській амбулаторії для психічних хвороб було зафіксовано: вар’ятів-чоловіків трохи більше, ніж жінок, українців було вдвічі більше, ніж поляків і євреїв, разом взятих.

Тарас ПРОХАСЬКО