В Яблуниці триває Літня архітектурна школа, учасники якої проектують у Карпатах “ідеальне місто”, натхненне гірським містечком Ялівець за мотивами роману Тараса Прохаська “НепрОсті”.

 

Практика літніх шкіл архітектури, яка є традиційною для сучасного світу, для України є поки що цілком новим досвідом. Те, що цими днями відбувається на Яблуницькому перевалі, без перебільшення можна вважати прецедентом у культурологічному сенсі, адже практична школа для студентів-архітекторів вийшла далеко за межі їхнього фаху і вилилася у несподіваний синтетичний проект. Філософія, релігія, література, музика і кіно переплітаються і надихають молодь на цілком інше відчуття і сприйняття архітектури.

 

Впродовж майже 20 днів 20 студентів-архітекторів з Київської національної академії образотворчого мистецтва й архітектури та Львівської політехніки разом зі своїми викладачами беруть участь у різноманітних майстер-класах: фотомистецтво (Ігор Гайдай) відеоарт  (Олександр Дірдовський), сучасна архітектура (Дмитро Антонюк, Альгіс Канчіс (Литва)), теологія та філософія (о. Олексій Саренчук, о. Юрій Козловський). Гостями школи стали також художники Жанна Кадирова та Мирослав Яремак, найближчим часом відбудуться виступи письменників Володимира Єшкілєва та Юрія Андруховича. Спеціально для творчих вечорів студенти декорували старий дерев’яний ангар під згаданий у романі кінотеатр “Yuiniperus”.

 

Паралельно студенти проектують об’єкти для карпатського містечка Ялівець, описаного у романі “НепрОсті”. Міфічний курорт, вигаданий Тарасом Прохаськом, надихнув архітекторів на дискусію про тенденції дерев’яної архітектури у світі. Учасники школи спробують запропонувати власний підхід до карпатської архітектури (з врахуванням її традицій та особливостей), яку сьогодні представляють одноликі штамповані котеджі з євробруса.

 

“Ідея організувати щось подібне у Карпатах влітку прийшла комплексно, – розповідають координатори проекту, архітектори Вадим Заплатніков та Лариса Меркулова. – По-перше, зіграв роль власний досвід участі у чомусь такому. По-друге, певна викладацька практика, усвідомлення відриву сучасної архітектури від власне життя з усіма його реальними викликами. Карпати обрали тому, що це загальноукраїнський екологічний заповідник, де повітрям не дихають, а його “п’ють”, де ще залишилося автентичне населення зі своїми багатовіковими традиціями”. Велику роль, кажуть організатори, зіграла загальносвітова цікавість до екології і відповідного стилю життя, а разом з тим і дерев’яної архітектури, зокрема й карпатської, що усе більше поступається місцем фінсько-канадійським зрубам у їхній місцевій “попсовій” інтерпретації.

 

Роман “НепрОсті” для архітекторів став близьким тому, що це чи не єдиний літературний твір, де так багато уваги приділяється питанням простору, житла для людини, та власне архітектурі. Героїню роману, маленьку Анну, яка ніде не вчилася, призначили головним архітектором Ялівця за унікальне відчуття простору і пластики. “Тарас Прохасько збудував свій Ялівець по-латиноамериканськи елегантно та романтично, але при цьому цілком твердо стоячи на власному Карпатському ґрунті. в «НепрОстих» сказано усе на цю тему і навіть більше – нема чого вигадувати. Залишилося лише це спробувати екранізувати – архітектурно”, – зауважує Вадим Заплатніков.

 

Ялівець для архітекторів – це привід будувати від землі і від історії, а не створювати будинки “з повітря”, які не мають ніякої прив’язки ні до часу, ні до простору. Відштовхуватись від ландшафту, відповідати часу, не робити псевдоісторичної архітектури – таким було резюме виступу Тараса Прохаська на архітектурній школі. Щоб мати змогу відштовхнутися від ландшафту, письменник повів групу архітекторів до підніжжя Петроса, звідки відкривається вигляд на місце, у якому розташований міфічний Ялівець.

 

“Будинок має бути органічною частиною світу і не повинен вириватися з ландшафту, – розповідав Тарас Прохасько. – Будинок має дихати, бо тепер щось сталося в головах і усі намагаються якомога більше загорнути дім у якусь обгортку – вагонку, бляху, цинк ще щось, що не дає йому дихати. Сучасні штукатурки убивають повітря. Якщо є зима, має бути трохи зимно, а не +28. Влітку має бути трохи гаряче, і це природно. Не має бути відчуття того, що в хаті штучно створений клімат, а це тепер спеціально досягається кондиціонерами”.

 

Сьогодні студенти пробують намалювати проекти створених маленькою Анною будинку-креденса та будинку-соняшника, кінотеатру “Юніперус” та багатьох інших. Обдумують реалізацію системи повітряних переправ. Найкращі проекти будуть втілені у життя наприкінці архітектурної школи. Наразі у зменшених копіях. Про те, щоби тепер збудувати справжній Ялівець, не йдеться, але чому б не помріяти про ідеальне місто?

 

Кульмінацією Літньої архітектурної школи стане встановлення дерев’яної каплички святого Франциска – покровителя тварин. Крім того, згідно з романом “НепрОсті”, 120 років тому головний герой на ім’я Франциск заклав містечко Ялівець. Ідею створення такої каплички на Яблуницькому перевалі схвалили владика Софрон Мудрий та Володимир Війтишин. Коли капличку збудують, наразі невідомо, але дерев’яні статуї звірів від молодого скульптора Андрія Никифорова уже готові.

 

Наталка ГОЛОМІДОВА