Сьогодні, 26 листопада, Україна відзначає День пам’яті жертв голодомору.

Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів. В Україні щорічний національний день пам’яті припадає на четверту суботу листопада.

Голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич поділився спогадами своїх рідних про ці події на своїй сторінці у Facebook.

“Старий польський кордон проходив на околиці села Дерть. Від нього до нашого хутора було зовсім недалеко. Тим більше, кругом такі ліси, непрохідні хащі, болота. Й, вони, продираючись крізь них, ішли та йшли – кожного дня. Всі такі худющі, голодні і знеможені! Ними аж кишіло – на току, в хлівах, на горищі хати. Батько казав варити у величезних казанах – тих, що готували для худоби – все, що було. Кидали туди картоплю, буряк, квасолю, брукву, куски старого сала. Багато в печах пекли хліба. Побувши день-два, вони йшли далі. А на їх місце приходили нові. Дехто залишився. Он і в нас за наймичку осталася одна. То лиш назва така – наймичка. Бо разом робили на полі чи коло худоби. І разом за стіл сідали, одне й те саме їли. І всім однаково батько з базару щось привозив – як нам з твоєю матір’ю і тіткою Дюшкою, так і їй. Так і осталася в нашому селі. Завжди добрим словом згадувала як вона сама, допоки жива була, так тепер і її діти та внуки”, – так згадувала про страшний 33-й тітка Настя під час моїх останніх відвідин малої поліської батьківщини. Ось так мої рідні з польського боку бачили той страшний голодомор, який лютував у підсовєтській Україні. Й так мій дід Лопух, як прозивали його по вуличному, чим міг, тим і допомагав людям у їхніх біді. Не кажу, що керувався якоюсь ідеологією, бо був неграмотний, хоч і твердо стояв на ногах як господар. Он сьогодні я прикинув з розповідей рідних, що він мав у власності десь біля 30-ти га поля та стільки ж лісу. Допомагав просто по-людському, по-українському і керуючись християнськими заповідями”, – написав Олександр Сич.

Нагадаємо, Івано-Франківськ запалив свічку пам’яті жертв голодомору.