Медична реформа в Україні покликана запровадити нову модель фінансування для первинної медичної допомоги, створити правові основи для нової системи фінансування охорони здоров’я, створити єдину електронну систему обміну медичною інформацією, запровадити госпітальні округи та багато іншого.

«Галицький кореспондент» вирішив з’ясувати, які зміни чекають українців у сфері охорони здоров’я, коли і за яким принципом будуть створені госпітальні округи, як працюватиме електронна система обліку. Ми поставили одинакові запитання представнику Міністерства охорони здоров’я Мар’яні Збанацькій та голові постійної комісії Івано-Франківської обласної ради, головному лікареві Солотвинської районної лікарні Богородчанського району, щоб почути думку і згори, і на місці, де реформу будуть впроваджувати. І пацієнти, і медики, і в міністерстві одностайно визнають, що реформа в медицині таки потрібна, але чи в такому вигляді, як її пропонують?

1. Невдовзі в Україні запрацює електронна система обліку пацієнтів та медичних послуг. Як і коли працюватиме електронна система eHealth? Наскільки необхідна така новація?

М. Збанацька: 25 медичних закладів у 15-ти містах України вже приєднались до системи eHealth, перший сервіс почав працювати 19 червня. Це перший крок до створення об’єднаної електронної системи охорони здоров’я в Україні. Уже скоро у цій системі лікарі первинної ланки будуть реєструвати пацієнтів, щоб отримувати оплату за надані медичні послуги від держави. Після реєстрації медичних закладів запрацює реєстрація лікарів, а відтак – і пацієнтів. У майбутньому eHealth дозволить створити єдину електронну медичну картку українця, що допоможе і в діагностиці, і в адмініструванні медичних послуг.

У міністерстві переконані, що система дозволить контролювати ефективність витрачання бюджетних коштів, уникнути «мертвих душ». А для медичних працівників це допоможе систематизувати оплату праці.

М. Піцуряк: Така система потрібна, але не на цьому етапі – у нас багато проблем в охороні здоров’я, які треба вирішувати першочергово. Деякий час ми можемо працювати і на тому, що є. При сьогоднішніх непродуманих реформах, коли ми ламаємо і руйнуємо те, що є, необхідно стабілізувати систему реформування, а тоді вводити цю електронну систему. Але це не є реформа охорони здоров’я – це частковий косметичний ремонт. Ми виділили окремі структури: екстрену допомогу, первинну медико-санітарну допомогу, тепер йде руйнація медицини вторинного рівня. Коли це все вляжеться, можна буде її запроваджувати. Але треба розуміти, що це допоміжна реформа, а не основна.

 

2. Як відбувається реалізація програми «Доступні ліки», адже на перших етапах було багато зауважень щодо її роботи? Обсяги виконання, кількість аптечних пунктів в області, які долучилися до програми?

М. З.: Програма «Доступні ліки» розпочала роботу у квітні 2017-го, за цей час нею скористалися понад один мільйон жителів, вони отримали ліки від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу чи бронхіальної астми безкоштовно або з незначною доплатою. До програми долучилося майже 6 тис. аптек, 170 – на території Івано-Франківської області. Проте існує підвищений попит на окремі медичні препарати. Ефективніше розраховувати необхідний обсяг виробництва ліків допоможе реєстр пацієнтів, наразі йде робота над його впровадженням.

М. П.: У мене подвійне бачення програми «Доступні ліки». Івано-Франківська область серед лідерів у країні з реалізації програми, у майбутньому уряд обіцяє виділити додаткову суму коштів на реалізацію цього нововведення. Але раніше державними програмами гарантувалася низка пільг на медикаменти та медикаментозне забезпечення для окремих категорій хворих, зокрема людей, які мають заслуги перед Батьківщиною. Та програма не фінансується, кошти знаходять лише на доступні ліки, а попередню – зараз реалізують за кошти, виділені для утримання закладів охорони здоров’я.

 

3. Яким чином відбуватиметься поділ на госпітальні округи? Коли це має бути здійснено?

М. З.: Госпітальний округ – функціональне об’єднання закладів охорони здоров’я, розміщених на відповідній території, що забезпечує надання вторинної – спеціалізованої медичної допомоги. До його складу повинно входити не менше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого або другого рівня та інші заклади охорони здоров’я. Багатопрофільна лікарня 1-го рівня має обслуговувати не менше 120 тис. осіб, 2-го рівня – не менше 200 тис. осіб. Адміністративним центром госпітального округу визначається населений пункт, як правило, місто з населенням понад 40 тис. осіб, в якому розміщена багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування другого рівня. Зона обслуговування визначається своєчасністю доїзду (не більше 60 хвилин) та має бути еквівалентна радіусу зони обслуговування 60 км. Подання пропозицій щодо створення госпітальних округів належить до сфери відповідальності місцевої влади. Створення округів триватиме до кінця 2017 року.

М. П.: Госпітальні округи – об’ємне і складне питання. Наразі Кабінетом міністрів затверджено по Івано-Франківській області п’ять госпітальних округів: Івано-Франківський, Калуський, Косівський, Коломийський і Надвірнянський. Я категорично не підтримую такий поділ. Госпітальні округи – це не юридична особа, це аморфне утворення окремих лікарень, яке має надавати медичну допомогу на певній території, об’єднаній в округ. На мій погляд, спершу необхідно провести адміністративно-територіальну реформу. Скільки буде визначено адмінутворень, стільки б мало бути госпітальних округів. Але на сьогодні медицина йде за госпітальними округами, а адмінреформа ще не відбулася. Тож ця реформа приречена на невиконання. Суть госпітальних округів полягає у наближенні медицини високого рівня до населення, але так воно не відбудеться, адже навіть Вінниця, яка була пілотною, звернулася з проханням відтермінувати такий поділ.

 

4. Медична реформа передбачає безоплатну невідкладну, первинну та хоспісну допомоги? Які послуги можна буде отримати в рамках цього, тобто які послуги будуть компенсуватися з бюджету: огляд лікаря, аналізи, томографія і т.д.?

М. З.: Реформа вводить нові чіткі правила в медичній системі, однакові для будь-якого громадянина. Для кожної медичної послуги буде чітко відомо, оплачена вона державою чи ні, повністю або частково. Безоплатною буде первинна допомога: послуги сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів. А ще екстрена допомога – госпіталізація внаслідок різкого погіршення стану здоров’я, ДТП чи побутової травми. Ведення вагітності, пологи та лікування дітей також будуть на 100% оплачуватися з бюджету. Смертельно хворим безплатно надаватимуть паліативну допомогу. Лікування послуг вторинного та третинного рівня також частково будуть оплачуватися державою.

М. П.: Таке запитання слід поставити тим, хто приймав закон у першому читанні, оскільки закон написаний, а пакет не розшифрований. Наскільки мені відомо, на найближчому засіданні Верховна Рада не планує розглядати це питання, очевидно, дуже багато питань потребують доопрацювання. Поки що декларують, що послуги будуть надаватися і частково компенсуватися з бюджету, а в якому розмірі – один до десяти чи десять до одного, наразі невідомо. Якщо до уваги взяти досвід охорони здоров’я Франції, там 70% оплачує держава, 30% – пацієнт.

 

5. Як буде відбуватися вибір сімейного лікаря, які його функції, обов’язки, повноваження?

М. З.: Основний принцип вибору лікаря – вільне рішення людини. На перших етапах реформи громадяни при виборі будуть спиратись здебільшого на власний досвід, особисті враження та рекомендації знайомих. З часом з’явиться більше інформації, тож вибір стане об’єктивнішим. Водночас лікарі матимуть обмежену квоту на обслуговування певної кількості пацієнтів, до хорошого фахівця слід записатися вчасно. Пацієнт і лікар підписуватимуть декларацію про вибір лікаря, у документі будуть вказані реквізити сторін. Пацієнт також отримає перелік гарантованих послуг і обов’язків сімейного лікаря.

М. П.: З 1 липня, як раніше планувалося, така система діяти не буде. Я відпрацював сімейним лікарем понад 15 років, 17 років керую закладом, у якому надається багато первинної допомоги. Можу запевнити, що наразі система не найгірша, а може, й найкраща у світі з приближення сімейного лікаря. А те, що зараз пропонують, що лікар має ходити і підписувати угоди з пацієнтом, – щось не те. У місті це зробити легше, а в сільській місцевості навпаки. Ця система не продумана, немає розроблених правил. Сьогодні первинна медицина передбачає лабораторні послуги, акушерські, стоматологічні, фізіотерапію. А планують запровадити послуги лікаря, який має працювати 24 години на добу, 7 днів на тиждень, 30 днів на місяць. Але такого немає і не буде.

Ірина ФЕДОЛЯК