Минулого тижня у селі Микуличині на Яремчанщині стався прикрий інцидент: пам’ятник полеглим у Другій світовій війні, встановлений у 1975 році, жорстоко понівечили. Місцеві жителі вказують на членів ГО «Самооборона», які не раз вчиняли самосуд і свавілля на території села. Ті ж знімають з себе відповідальність, переконують, що їх підставили.

 

Сумнівна діяльність

Повалення пам’ятника у селі не зрозуміли. Жителі обурені таким свавіллям. Єдиним поясненням цього безглуздого вчинку може бути його приналежність до часів комуністичного режиму.

«Цей пам’ятник не ніс жодної радянщини, – розповідає жителька села Ганна Іванишин. – У 1991 році забрали стели із партійними знаками СРСР, розміщені поряд з ним. Комуністичних символів тут не залишилося – це лише пам’ятник солдатові-односельцю як вшанування всіх, хто загинув у боротьбі з фашизмом на відкритому фронті».

На її думку, тих, хто гинув за рідну землю, слід пам’ятати. Втім сьогодні на тому місці, де ще недавно вона палила свічки і молилась за душі полеглих, все потрощили. «Мій дід з війни повернувся контужений, він розповідав, що з села забрали 62-х чоловіків, а повернулися лише двоє. Навіщо знущатися над пам’яттю тих людей, яких кидали на фронт відстоювати рідну землю?” – дивується мешканка Микуличина.

Маленький безкарний злочин породжує більший. В селі є жінка, яка бачила, хто понівечив пам’ятник, проте вона відмовляється свідчити. Але анонімно розповідає, що це зробили самооборонівці. Каже, були геть п’яними і безперервно лаялися. Вона спостерігала за ними і до останнього не вірила, що вони це зроблять…

 

Та й загалом, кажуть у Микуличині, діяльність «Самооборони» у селі доволі сумнівна. Багато односельців висловлюють обурення ситуацією. Нещодавно активісти перекрили дорогу, чим налякали дітей. А ще можуть прийти в заклад громадського харчування і вимагати, щоб їх безкоштовно нагодували.

«Вони якось намагаються виправдати свою діяльність, щоб не йти в АТО. Вибивали бронь від військової служби, мотивуючи тим, що забезпечують порядок. Але жодного порядку немає. Це перетворилося на групу бандитів, всі нормальні люди з організації вийшли. І чому ці люди ходять у військовій формі? Взяти сокиру в руки, одягнути вишиванку і камуфляжний костюм і по селі кричати про патріотизм легко. Але це не патріотизм. Якщо вони справді вважають себе патріотами, нехай це доведуть на сході», – продовжує Ганна Іванишин.

А жителька Микуличина Галина Жигалюк переконує, що спершу самооборонівці не заперечували, що це їх робота. Навпаки, голосно заявляли про декомунізацію. А коли справа набула розголосу, члени організації почали спростовувати свою причетність, стали переконувати, що це спланована акція проти них. «Моє ставлення до ситуації дуже негативне. Якщо був намір щось подібне робити, то для цього є громада, і це питання має вирішуватися спільно», – акцентує вона.

Жінка додає, що активісти в селі поводяться самовпевнено. Якщо чимось займаються, то незрозумілими і непотрібними заходами, а коли справді треба щось корисне зробити, то нема кому. Був випадок, коли в селі хотіли підпалити церкву. Зверталися до «Самооборони» щодо охорони споруди, але марно. Жителі самі йшли чергувати. Зі злості люди часто кажуть самооборонівцям, щоб вони йшли на передову, але ті чомусь не йдуть.

 

Щоб ніхто не бачив

А от самооборонівці спростовують свою причетність до цього свавілля, переконують – це зробили не вони. «Якісь хулігани повалили пам’ятник і кажуть, що то ми. Нас там не було, – запевняє координатор Яремчанського осередку «Самооборони» Дмитро Дожук. – На пам’ятнику була зірка, ми її забрали, щоб його не повалили».

Він обіцяє, зі свого боку, розслідувати цю справу, щоб знати, хто під їхньою «маркою» це зробив. Мовляв, якби вони хотіли повалити пам’ятник, то зробили б це так, щоб ніхто не знав, не чув і не бачив. Натомість це було зроблено так, щоб їх підставити. Причина для цього проста – патріотів хтось хоче «донищити».

«Та кому він заважав? – продовжив самооборонівець. – Наразі ще треба з’ясувати, чи підпадав він під дію закону про декомунізацію, чи ні».

Свідків немає

Голова сільської ради Микуличина Василь Скірчук припускає, що пам’ятник таки підпадав під дію закону про декомунізацію. «Я буду з’ясовувати це питання, адже відкрите кримінальне провадження, і я даватиму відповідь стосовно пам’ятника. На балансі у нас він не стоїть, і вартості його ми не знаємо», – каже Василь Петрович.

За словами війта, наразі підозрюваних немає. Тому причетність «Самооборони» до справи ні підтвердити, ні спростувати не може. Він додає, що у ті дні «гуляли» сильні вітри, тож це могло статися і без сторонньої допомоги…

«Я не бачив особисто, як це сталося, і немає людей, які б дали свідчення у цій справі», – запевняє сільський голова. І акцентує, що незаконної діяльності самооборонівців він не помічав.

Але підкреслює, що з ними він ніколи не воював, тож сподівається, що так і буде надалі. Більше того, він планує спільно з активістами працювати задля рідного села. Втім визнає, що ставлення до членів організації в односельців різне. Одні виступають проти їхньої діяльності, а інші пасивно до них ставляться.

 

Балансова приналежність

Офіційна і повна назва понівеченого монумента – «Пам’ятник землякам, полеглим у Другій світовій війні». Вигляд пам’ятників, що в радянську добу клалися майже у кожному селі, був типовим: солдат, двоє солдатів або мати військового. На стелі вказували прізвища людей, які загинули.

«Знаю, що пішла така хвиля після вступу в дію закону про декомунізацію, у населених пунктах почали зносити такі пам’ятники. Стосовно пам’ятника в Микуличині, ситуація неоднозначна. Частина громади вважає, що він мав бути демонтований, інша частина – навпаки. А ще інші зробили вчинок, який не є цивілізованим. Мали б проводитися слухання, щоб прийняти спільне рішення про його доцільність», – говорить начальник відділу культури виконкому Яремчанської міськради Оксана Кухарук.

Пам’ятник не належить до пам’яток національного значення, продовжує вона. Водночас він є в переліку «Пам’ятки історії і мистецтва в Івано-Франківській області», має охоронний номер 132, взятий під охорону рішенням №8 обласного виконавчого комітету від 4 січня 1983 року. Обслуговування і догляд за ним, відповідно до рішення виконкому Яремчанської міськради від 1995 року, здійснює Микуличинська сільрада. Цим же рішенням визначено його балансову належність до сільської ради Микуличина.

 

Пам’ятники, що падають

Минулого року знесли пам’ятник Вершигорі у Ямні. За словами Оксани Кухарук, він підпадав під дію закону про декомунізацію. Пам’ятник знесли, а вулиця з такою назвою й досі залишилася. Те ж саме стосується вулиць Руднєва та Ковпака в Яремчі та інших населених пунктах.

Керівник апарату Івано-Франківської ОДА Валерій Крецул пояснив, що задля належного виконання закону про декомунізацію створені комісії, які займаються перейменуванням назв вулиць та споруд, відбувалися громадські слухання, рішення виносилися на розгляд сесій місцевих рад.

«Наразі не завершено процес перейменування 24-х вулиць в 19-ти населених пунктах області. Певна неузгодженість виникла у зв’язку з тим, що в перелік об’єктів топоніміки, назва яких містить символіку комуністичного тоталітарного режиму, були включені вулиці Гагаріна, Терешкової, Ковпака, Руднєва, Перемоги, 8 Березня, Першотравнева, 1 Травня, Красна. На території області є три об’єкти з комуністичною символікою, що підлягають демонтажу: пам’ятник комсомольської слави (смт. Богородчани), дерева, висаджені у формі напису «Ленін», та дерева, висаджені у формі напису «60 СРСР» (с. Гарасамів Тлумацький район), жоден з яких не було демонтовано», – розповів Крецул.

 

Данина полеглим

На думку історика, краєзнавця Світлани Флис, нівечити пам’ятники – це вандалізм. І у цивілізованій державі так робити не можна. Якщо є якісь пропозиції, то питання слід розглядати на сесіях чи громадських обговореннях. «Зняти пам’ятник дуже легко, – наголосила вона. – А чому ніхто не пропонує встановити сучасний красивий монумент ангела чи пам’ятний хрест? Задіяти хорошого архітектора і зробити альтернативу. Нищити – це дикунство».

Як повідомила краєзнавець, під дію закону пам’ятник не підпадав, адже був створений як данина пам’яті полеглим. Пам’ятник полеглим жителям села був встановлений у 1975 році. Біля нього розміщувалися дві стели. На одній були вказані прізвища тих, хто загинув в Німеччині, Польщі, Литві, Угорщині. А на другій стелі був напис: «Вони загинули від рук українських буржуазних націоналістів». В часи незалежності, у 1991 році, цей напис відкоригували, затерли і вигравіювали хрест. «Тому ці пам’ятники могли і, зрештою, повинні були стояти», – акцентує вона.

Щодо мистецької цінності, не можна сказати, що це шедевр, продовжує науковець. І його не порівняти, скажімо, з пам’ятником ковпаківцям у Яремчі, створеним у 1967 році за проектом Ігнащенка, Тутученка і Бородая. У Микуличині він простий, як кажуть, уніфікований, втім він мав цінність для жителів. Багато людей, які не знали, де і коли загинули їхні родичі, йшли до пам’ятника, ставили свічки і квіти, таким чином вшановуючи пам’ять рідних. А зруйнувавши пам’ятник, було зруйновано пам’ять…

«Наразі відкрите кримінальне провадження за статтею 296 ч.2. Ми допитуємо очевидців та свідків у цій справі. Кінцевого результату ще немає, обставини справи з’ясовуються», – повідомив начальник Яремчанського відділення поліції Андрій Хомин.

Правоохоронець додав, що причетність представників ГО «Самооборона» до справи перевіряється. Мовляв, у ЗМІ та соціальних мережах фігурує багато інформації про те, що активісти організації мають відношення до повалення пам’ятника.

Ірина ФЕДОЛЯК