Декілька років тому в Україні розпочали масово збирати пластикові кришечки. Благодійний фонд «Овес», який організував такий проект, стверджував, що там містяться гранули, з яких роблять протези учасникам АТО. Однак згодом підприємства, які виготовляють протези, спростували інформацію, що їх роблять з кришечок. Тоді багато франківців відчули себе обманутими та зневірились у цій справі. Не здалася тільки багатодітна мама Галина Батюк. Вона працює зараз вже з іншим благодійним фондом та продовжує збирати кришечки, виручені кошти з яких підуть на допомогу постраждалим учасникам АТО та реабілітаційному центру «Бандерівський схрон». Однак цій тендітній жінці потрібна допомога.

Франківчанка Галина Батюк розпочала збирати кришечки в 2014 році, коли з АТО почали повертатися перші хлопці з інвалідністю. Не змогла на це спокійно дивитися та зрозуміла, що збирати кришечки – це той мінімум, який вона може зробити. Пластикові кришечки збирала в рамках проекту «Добро жменями» від благодійного фонду «Овес», що розпочав всеукраїнську масштабну кампанію зі збору кришечок для виготовлення протезів бійцям АТО.

Директор фонду Тетяна Руденко повідомляла, що частина пластику, переробленого з гранул, йде саме на виготовлення деталей протезів. Мотивували людей здавати кришечки промовисті плакати на зразок: «Від 500 тисяч кришечок – це протез руки, 800 тисяч кришечок – протез ноги. Давайте подаруємо солдатам щастя мати змогу ходити та обіймати дорогих людей!». Згодом у БФ «Овес» відхрестилися від цих повідомлень та вже говорили, що протези виготовляють з коштів, які отримують від реалізації кришечок.

«Коли це спростували, то Тетяна Руденко не пояснила добре всім, що й до чого. Тому люди зневірились. Я цим займаюся вже третій рік. Коли говорю людям за збір кришечок, то вони не довіряють, і доводиться їх переконувати, що у нас все прозоро. Тоді вони розуміють, що викидати в смітник – це не варіант», – пояснює Галина Батюк.

Три рази пані Галина пересилала по 7 кг кришечок для БФ «Овес» у Київ поштою. За доставку платила приблизно 40 грн., в той час як кілограм кришечок коштував 10 грн. Жінка зауважує, що у фонду був пункт збору в Івано-Франківську на вул. Тичини, 43. Однак вона декілька разів намагалась його знайти, але так і не змогла. Тож відправляла поштою у Київ Наталії Тарасовій, яка теж була у фонді і з якою найбільше спілкувалася. Потім накопичила вдома вже понад 20 кг кришечок і, зрозумівши, що переслати таким чином зовсім невигідно, почала міркувати, як бути далі.

Зміна фонду

Зрештою, через непрозорість Тарасова вийшла з фонду «Овес» та заснувала новий –  «Лелекера», а Батюк продовжила збирати кришечки, співпрацюючи з ним. Пані Галина каже, що в Івано-Франківську є люди, які збирають кришечки, а от таких, які б організували цей процес та довели до пуття, – мало. «Кожен займається своїм життям, має свої проблеми, свої сім’ї. Я теж маю чудову сім’ю, трьох дітей, роботу, але  як подумаю про тих хлопців, що там, в зоні АТО, як згадаю Майдан… Я ніколи не хотіла брати на себе ініціативу, але мусила», – додає вона.

Тож жінка стала волонтером благодійного фонду «Лелекера» та його представником в Івано-Франківській області. Вона взяла ситуацію у свої руки та розпочала вже масштабніший збір кришок. Зараз Галина дізналася, що в Івано-Франківську пластикові кришечки збирає також «Пласт» та допомагає тим, хто до них звертається. Однак вона вирішила продовжувати здавати їх таки в Київ, адже там їх збирають на всеукраїнському рівні і допомога бійцям більш відчутна. Адже кілограм кришечок з-під води, соків, пива, квасу, газованих напоїв, молочної продукції, олії коштує 10 грн.,  а кілограм іншого пластику – кришечок від медичних розчинів, великих бутлів води та пластикові пломби – 8 грн.

Зрозумівши, що пересилати кришечки такими маленькими партіями в Київ нерентабельно, Галина та Наталія почали міркувати, де їх зберігати. «Для того, щоб це було рентабельно, треба зібрати великий обсяг. Фірма-переробник може приїхати і забрати безкоштовно десь 500 кг. Наталя вже давно мені розповідала про керівника реабілітаційного центру «Бандерівський схрон» Ігоря Чернецького. Він погодився допомагати нам та тримати в себе кришки. 10% від коштів, виручених за кришки, які ми зберемо, підуть на розвиток схрону», – пояснює жінка.

Однак наразі вдалося назбирати тільки 37 кг кришечок та 26 кг іншого пластику. За словами волонтерки, справи в місті зі збором кришечок йдуть не найкраще. Однак вона сподівається таки розворушити франківців, щоб ті активніше збирали та здавали кришечки. «У нас ще багато людей їх збирають. Наприклад, нещодавно мені Олександра Войцеховська передала п’ятилітрову бутлю з кришечками. Вона готова допомагати мені, бо весь цей час також не покидала цієї справи», – продовжує пані Галина.

Наразі здати пластикові кришечки в Івано-Франківську можна в 15-ти місцях. Зокрема, в «Метро», «Розмарині», ресторані грузинської кухні «Dedas Puri», польській крамниці на вул. Вовчинецький, «Барбарисі» на вул. Галицькій, Музеї Небесної сотні, закладах «Файне пиво» та «Мистецькій ресторації», технічній студії «Винахідник», мережі магазинів «Тростянецький».

Також Галина Батюк планує долучити до збору кришечок школи та університети. Наразі збір кришечок у проекті «Лелекери» розпочався в школі №26, вчителі якої самі звернулися з такою пропозицією до неї. «Є школи, в яких також збирають кришечки. Я в одну таку ходила, повісила плакат, ми домовилися, що я поспілкуюся з тими людьми, які там збирають. Я їм запропонували разом з нами здавати, але вони так нічого й не відповіли. Не сказали також, куди здають кришечки потім. Але батьки і діти мають право знати, куди йдуть їхні кришечки і допомога. Якщо їх здають мені, то я в двох екземплярах пишу акт-прийому передачі із зазначенням ваги», – зазначає жінка.

Попри волонтерську діяльність, Галина Батюк ще працює на роботі. Тому їй дуже потрібні помічники. «Надіюся знайти людей, які будуть мені допомагати. Я нікого не примушую. Для себе я вирішила, що це елементарне, що можна зробити. Сподіваюся, що до кінця року ми зможемо назбирати 500 кг, але якщо б люди були активніші, то ми б таку кількість назбирували за місяць», – наголошує вона.

Заради хлопців

Керівник реабілітаційного центру для учасників АТО і їхніх сімей «Бандерівський схрон» Ігор Чернецький розповідає, що знайомий із засновницею БФ «Лелекера»  Наталією Тарасовою не один рік. Колись співпрацював з нею у Києві. Тож коли вона зателефонувала та запитала, чи можна звозити у схрон кришечки, погодився. «Чому б не допомогти, якщо вони підуть на добру справу?» – дивується він.

Чернецький каже, що тих 10% від коштів за кришечки, які підуть на розвиток «Бандерівського схрону», його не цікавили. Головне, що таким чином вони допоможуть хлопцям, які цього потребують. Хоча й допомога реабілітаційному центру зараз вкрай необхідна. Тут перекривають дах та облаштовують другий поверх, тому потрібні матеріали. Зокрема, двері та утеплювач.

За словами пана Ігоря, Наталя Тарасова співпрацює по збору кришечок з мережею магазинів «Метро» і 10% від виручених коштів йдуть на підтримку дитячого табору для дітей із зони АТО на Київщині. Схожий проект хотіли започаткувати і з мережею будівельних магазинів «Епіцентр».

«Пропонували, щоб у всіх магазинах поставили контейнери для збору кришечок, а виручені кошти йшли б на підтримку «Бандерівського схрону». Ми би на ту суму купували там матеріали для сімейного центру в селі Грабівка. По-перше, для «Епіцентру» це хороша реклама, по-друге, вони ще й заробляють, а по-третє, допомагають хлопцям відновлюватися. Але вони так і не дали відповіді», – каже Чернецький.

Все прозоро

Наталія Тарасова розповідає, що БФ «Лелекера» створений у лютому ц. р. За цей час вдалось зібрати понад 12 тонн пластикових кришечок. Тож фонд перерахував 3 тис. грн. військовослужбовцю 30-ї бригади Олегу Федорчуку, 6 тис. грн. –  бійцю батальйону «Київська Русь» Дмитру Котову, 10,5 тис. грн. – кулеметнику 701-го окремого батальйону морської піхоти Ігорю Маковському та 50 тис. грн. – добровольцю Максиму Клокуну, який втратив ногу ще в боях під Іловайськом 2014 року. Однак для того, щоб повністю сплатити вартість протеза, потрібно ще 70 тисяч.

«Ми не обираємо, кому допомагати. До нас звертаються волонтери, і все йде у порядку черги. Ми дуже багато уваги приділяємо тому, щоб збір був прозорий і все відповідало законодавству. Майже всі збори вторсировини на благодійність є напівпрозорими. Ніхто не розуміє, хто збирає і куди йдуть кошти. Тому для нас важливо, щоб не було ніяких маніпуляцій і всі бачили, скільки коштів зібрано, яким чином, куди вони йдуть. Ми всю інформацію публікуємо в інтернеті», – каже Тарасова.

Вона зазначає, що здаючи кришечки, люди роблять суттєвий внесок в екологію та допомагають постраждалим в АТО, не виймаючи гроші з кишені. 80% виручених коштів від збору кришечок йдуть на благодійну допомогу, а 20% – на діяльність фонду.

«З кришечок не роблять протези. Ми не переходимо дорогу державній програмі протезування, яка виділяє кошти бійцям, а закриваємо ті питання, де з якихось причин не спрацьовує державна система», – наголошує керівниця фонду.

За її словами, Івано-Франківськ ніколи не був найактивнішим у зборі кришечок. Колись область багато їх здавала, а зараз збір розпорошений. Але місто починає працювати завдяки ініціативності Галини Батюк та Ігоря Чернецького.

Наталя КОЗАК