Цьогорічна зима, як ніколи, потішила українців снігом. Хай невеликим, але ж на новорічно-різдвяні свята, що трапляється нечасто. Любителі відпочинку не могли всидіти вдома і шукали на свою голову пригод. А коли сніг, то найчастіше їх шукають саме у горах. Журналістка «ГК» теж не змогла втриматися від відпочинку на природі і вирішила ознайомитися з рекреаційною ситуацією сама.

Відпочинок мав бути дешевим, не в «Буковелі», бо, як свідчать записи у «Фейсбуку», ціни на буковельські розваги «кусаються». Та й, зрештою, не «Буковелем» єдиним багаті українські Карпати. Згадуючи всі туристичні точки Прикарпаття, на думку спало селище Ворохта, яке я відвідувала ще у шкільні роки, де каталася на канатній дорозі протяжністю два кілометри. Але то було давно, а як там тепер?

А тепер ситуація з туризмом у Ворохті дуже сумна, але перспективна… Око мандрівників тішить поки що відсутність бляхово-пластикової реклами, якою, на жаль, засмічене Яремче, мальовничі гори, мости-віадуки, що залишилися у спадок від бабусі Австрії, сувенірний ринок, відпочинковий приватний комплекс «Хатки Руслани», трампліни і спорожніла канатна дорога…

З цього місця й почалося наше дослідження туристичних потуг Ворохти.

У Ворохті працює спортивна школа олімпійського резерву «Авангард» зі стрибків на лижах з трампліна. Тренуються тут спортсмени з Надвірної, Верховини та Ворохти. Але трампліни потребують відновлення, на яке, зі слів працівників спортшколи, треба хоча б 2 млн. гривень. Поки влада зверне увагу на спортивну інфраструктуру Ворохти, ентузіасти з «Авангарду» самотужки підтримують її, аби хоч якось вберегти для тренувань спортсменів, які виборюють призові місця на міжнародних змаганнях.

Тренери кажуть, що їхні підопічні мріють стати чемпіонами світу і на здобуті гроші відновити трампліни. А тим часом посадовці намагаються по-своєму рятувати те, що залишилося.

 

Обіцяні мільйони

Певні сподівання на відновлення майнового комплексу «Авангард» з’являлися у 2007 р., коли обласна рада профспілок на правах власника бази знайшла інвестора в особі ТзОВ «Захід»-ЛТД. Підприємство обіцяло витратити на реконструкцію, зокрема й трамплінів, 8 млн. гривень.

За два з половиною роки інвестор до реконструкції трамплінів навіть не брався. Взявся, правда, до ремонту готелю. Відремонтували вісім люксових кімнат для проживання, поміняли вікна, перекрили спортивний зал, але з самого залу зробили склад. За оцінками представників ОДА, інвестор на той час вклав у об’єкт не більше 1-1,5 млн. гривень.

Інвестиційна угода мала закінчитися у жовтні 2009 року. Інвестор не поспішав виконувати свої зобов’язання, облрада профспілок продовжила договір ще на півроку. «У зв’язку з фінансовою кризою вони не змогли повністю виконати свої інвестиційні зобов’язання, тому президія ради профспілок за їхнім проханням продовжила термін інвестиційної угоди до 16 квітня 2010 р.», – пояснював у 2009 р. голова облради профспілок Ігор Басюк.

За весь цей час ніхто не з’ясував, скільки ж коштів інвестор вклав у майновий комплекс.

У 2010 р. в Івано-Франківській ОДА з’явилася думка про необхідність повернути всю базу у державну власність, щоб самостійно шукати інвестора або отримати кошти на ремонт бази разом з трамплінами з держбюджету. Після реконструкції трамплінів база могла б приймати міжнародні змагання.

А 15 березня 2015 р. Господарський суд Івано-Франківської області прийняв рішення у справі за позовом прокуратури області до Ради профспілок і майнового комплексу бази «Авангард», у якому відмовився скасувати свідоцтво про право власності Ради профспілок на майновий комплекс бази «Авангард» і визнати за державою право власності на нього. Прокуратура подала апеляційну скаргу на це рішення до Львівського апеляційного господарського суду, який цілком задовольнив її 15 липня.

Як видно з рішення суду, майновий комплекс Ворохтянської навчально-спортивної бази «Авангард» складається зі спортивно-житлового корпусу, котельні, двох складів, двох інших будинків, станції біологічної очистки, суддівської вишки, двох підйомників, погребу, трансформаторної, будинку, п’яти трамплінів, бугільної канатної дороги та підвісної дороги.

 

Конкуренти не сплять

Поки Ворохтянські трампліни намагаються повернути у державну власність, на сусідній Львівщині почав працювати гірськолижний курорт «Буковиця». Така собі альтернатива «Буковелю» або те, що давно мало бути у Ворохті, а то й краще.

Протяжність спуску з гори Буковиці — кілометр, дитячий схил — 250 метрів. Працюють два бугельні підйомники, є пологий спуск для лижників-початківців. Є також послуга прокату лиж, сноубордів. Ціни на катання – смішні. Разовий витяг – 20 грн. (так само й у Ворохті), 10-денний абонемент на катання (45 спусків) – 570 грн. І все це є у Бориславі Дрогобицького району на Львівщині.

Голова бюджетної комісії облради, колишній губернатор Івано-Франківської області Микола Палійчук вважає, що роботу канатної дороги у Ворохті потрібно відновлювати, але спершу варто розв’язати питання власності. «Канатна дорога є власністю ДСТ «Колос», і вона не працює з 2007 року. Не працює через те, що потребує капітального ремонту. А ДСТ «Колос» не вкладає коштів. У них немає навіть проектів. Вони нічого не роблять для того, щоб поновити роботу канатної дороги. Власник канатки припинив її експлуатацію через те, що метал почав ржавіти, і щоб убезпечити себе від нещасних випадків, зупинив її. Але я за те, щоб канатна дорога працювала. Можливо, її потрібно передати на баланс управління спорту і шукати кошти на відновлення або вкладати свої кошти, чого, на жаль, ніхто не робить», – резюмує він.

 

Фотосесія з конем

Жителі Ворохти не покладаються на чиновників і власними силами рятують ситуацію, заманюючи відпочивальників, як можуть.

Так, підйомником турист виїжджає до трамплінів, де на нього чекає спуск на санях (прокат 20 грн. на годину), катання на коні (20 грн.) чи фотосесія з конем (30 грн).

А ще є яскрава розвага, яка припала до душі туристам-східнякам. За 30 грн. можна взяти на прокат гуцульський стрій і сфотографуватися у ньому на фоні смерек.

Дешево і сердито! А як інакше? Якщо чиновники роками не можуть розплутати клубок такої важливої проблеми, вирішення якої сприяло б і залученню чималих коштів у бюджети району та області від ще, здається, пріоритетного у нашому краї туризму, і значно більшій зайнятості населення, ніж зараз.

Ірина БАБІЙ