Прикарпатський шлях реформування

Реформи швидко дали українцям надію на краще «завтра». Після гучних подій Євромайдану люди потребували змін, і президент та парламент обіцяли їх втілити. Процес реформування активно обговорюють експерти та пересічні жителі, і сьогодні вже можна казати, що вдалося, а що – ні. Так чи інакше, Прикарпаття може похвалитися певними результатами. Не «відмінники», але впевнені «четвірочники», ми маємо чому навчити і чого вчитися. Нові освіта та медицина, адміністративно-територіальний устрій – як живе реформоване Прикарпаття, дізнавався «Галицький кореспондент».

Успішність реформи децентралізації прикарпатці показали усій країні. Першопроходцями у нас стала Печеніжинська громада. Бажання об’єднуватися, розвиватись і вчитися новому подарувало їм перемогу у соціальному реаліті-шоу «Громада на мільйон», а разом із тим – один мільйон гривень на втілення свого бізнес-проекту. Для цього печеніжинці запрошували до себе туристів, вирощували малину та власноруч видобували екологічну сіль. Вони гучно заявили про те, що тут успіх і об’єднання у громади матиме багато позитивів. Втім, це далеко не єдина успішна громада на Франківщині.

Сам процес децентралізації об’ємний та складний і потребує постійної роботи. Влада звикає до більшої відповідальності на місцях, а українці – до нового адміністративного устрою.

Суть реформи адміністративно-територіального устрою полягає у тому, щоб надати більших повноважень органам місцевого самоврядування і змінити адміністративно-територіальний поділ. Згідно з планами, замість понад 11 тисяч місцевих рад в Україні утворять 1500-2000 спроможних територіальних громад.

Зміни розпочалися у 2015 році і мали виключно добровільний характер. Тоді перші сміливці ризикнули, а різні державні структури та громадські організації всіляко намагались їм допомогти. Зокрема, Центр розвитку місцевого самоврядування щорічно проводить для прикарпатців понад 300 подій: зустрічі, семінари, лекції та подорожі, аби наші краяни могли перейняти найкращий досвід.

«У перспективних планах області – створити 60 ОТГ. Наразі ми переступили екватор і маємо 32 громади. Площа ОТГ складає 23,78% від загальної площі Івано-Франківської області. Ми очікуємо, що протягом року прикарпатці об’єднуватимуться добровільно, а решта згодом об’єднаються відповідно до закону. Тому на виборах у 2020 році ми обиратимемо депутатів не в сільські і селищні ради, а до громад», – розповідає Руслан Панасюк, директор Івано-Франківського центру розвитку місцевого самоврядування.

За його словами, великі міста були не надто включені у процес, тому, аби заохотити їх, їм дали можливість об’єднувати довкола себе населені пункти за спрощеною процедурою. Так зробила Коломия, цим зараз користується Івано-Франківськ. Незважаючи на позитивні результати, Прикарпаття не мало на меті створити громади будь-якою ціною – спиралися насамперед на якість. Експерт вважає, що рішення було правильним – створені поспіхом громади показують гірші результати.

«Самим себе оцінити складно, і це нетактовно, а ось європейці швидкість реформування в Україні з 2015 року і до сьогодні оцінюють дуже високо. Ми хотіли, щоб громади почувалися впевнено, а реформа була справді успішною», – наголошує Руслан Панасюк.

На Франківщині з кожним днем набирає обертів також реформа освіти. Нова українська школа невеликими, але впевненими кроками заповнює шкільні класи та коридори. Освітяни мали на меті також зберегти вже наявні успіхи, адже приватні школи міста й Українська гімназія №1 демонстрували виняткові методи навчання ще до того, як про них заговорили у реформі.

Напередодні навчального року у 2018-му поточні та капітальні ремонти проводили в усіх 89 івано-франківських та у багатьох обласних навчальних закладах. Освітяни розповідають про те, що сучасні парти і техніку закупити всім і одразу складно, але з усіх сил намагаються створити сприятливе освітнє середовище. Матеріальне забезпечення планують здійснювати впродовж усього року, а наразі школи, які ще не мають європейського вигляду, активно переймають європейські звички.

Неозброєним оком реформування помітне у дошкільних закладах – таких у місті за минулий рік з’явилося шість. 95 відсотків дітей віком від трьох до шести років охоплені дошкільною освітою. Зважаючи на те, що малят у місті багато, а освітяни хочуть, щоб вони в майбутньому усі отримали якісну шкільну освіту, для цього будуть максимально використовувати наявні приміщення шкіл.

У Департаменті освіти кажуть, що реформа здебільшого тримається саме на вчителеві і те, чи заживе школа по-новому, залежить здебільшого від педагогів.

«Саме на вчителеві тримається реформа освіти в усі часи. Тому він має йти в ногу з часом, бути творчим, незалежним, конкурентоспроможним. Сучасна освіта каже, що вчитель повинен присісти перед вихованцем, щоб бути на рівні з дитиною. Місія сучасного вчителя – не лише самому вчитися, але й навчати дітей бути гнучкими, адаптуватися до змін, вміти самостійно вчитися і застосовувати знання на практиці», – пояснює Світлана Бойчук, головний спеціаліст з питань загальної середньої освіти Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради.

Про великі успіхи медичної реформи на Прикарпатті говорити складно, адже більшість закладів лише увійшли у «третю хвилю» укладання договорів. Фактично перші виплати від Національної служби здоров’я України вони отримали лише в січні. Зараз керівники закладів думають, як оптимізувати процес виплати заробітної плати відповідно до вже підписаних декларацій – угоди підписало вже близько 60% населення. Тому про значні результати можна буде говорити після першого кварталу 2019 року.

Втім експерти зазначають, що ті заклади, які почали реформуватися швидше, мають значні результати. Гарну роботу демонструють Коломийський міський центр первинної медико-санітарної допомоги та Тлумацький районний центр первинної медико-санітарної допомоги. Там, зазначають експерти, вже значно вища заробітна плата, лікарі забезпечені усіх необхідним, добре налагоджена сервісна служба – з цих медзакладів радять брати приклад.

Наталія Гусак, регіональний координатор з підтримки реформи охорони здоров’я програми “U-LEAD з Європою”, каже, що недоліків у медицині Прикарпаття немає – є свої особливості. В першу чергу, йдеться про велику кількість фельдшерсько-акушерських пунктів в області, здебільшого – у гірській місцевості.

«Їх дуже багато у гірській місцевості, у віддалених селах. Створені вони були задля доступної медичної допомоги, але доступність не завжди означає якість. Реформа є успішною, коли працівники вмотивовані відповідною зарплатою, а медичні центри оснащені всім необхідним. Варто подумати над тим, щоб використовувати нові способи доступності – мобільні медичні пункти», – зазначає Наталія Гусак.

Експерт зауважує, що в Прикарпаття можна повчитися тому, як організовують первинну медичну допомогу завдяки приватному сектору. Це стане рушієм покращення якості, здорової конкуренції.

Складнощі виникали і з тим, що кампанія з декларування «Лікар для кожної сім’ї» стартувала ще у квітні, тому працівники окремих новостворених комунальних некомерційних підприємств (КНП) укладали декларації на ліцензію і код ЄДРПОУ центральних районних лікарень. Наразі потрібно владнати питання щодо перенесення укладених декларацій на нову юридичну особу.

Реформи на Прикарпатті тривають. Представники різних сфер вчаться працювати за новими правилами і коригувати їх відповідно до особливостей регіону. Люди звикають до реформ і готуються до змін. Назвати реформування в Івано-Франківській області невдалим, звичайно, не можна, втім попереду ще дуже багато роботи, спрямованої на те, щоб українське Прикарпаття мало європейську освіту, владу та медицину.

Марта БАРАНЕЦЬКА

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!