Школа у Швейцарії

Уже п’ять місяців мій чотирнадцятилітній син відвідує школу в Швейцарії, поблизу Базеля. Можливо, наш шкільний досвід цікавий читачам, можливо, він комусь знадобиться.

Шкільна система у Швейцарії різниться, залежно від кантону, але всюди вона диференційована. До школи діти йдуть у сім років. Але перед цим вони повинні два роки відвідувати дитячий садочок. У початковій школі – у більшості кантонах вона з недавнього часу триватиме аж шість років – усі вчаться разом. Після шостого класу починається середня школа, і дітей – залежно від успішності – ділять на три групи: В, Е, Р. Група В – базис, ті хто вчиться не дуже добре й пізніше претендуватиме лише на здобуття якоїсь простої спеціальності. Група Е – ті, хто здобуватиме згодом складніший фах, і нарешті Р – прогімназійна група, діти, які претендують на гімназію, а після її успішного закінчення мають право вступати до університету. Звісно, при потребі дітей легко, без бюрократичної тяганини, переводять з одного рівня на інший, залежно від успіхів. Щоби вступити в гімназію, треба набрати певний прохідний бал. У гімназіях вчаться близько 25% дітей, у кінці навчання вони складають іспит на зрілість і можуть записуватися в університет. Навчання у гімназії триває три роки. Отож виходить, що до університету вступають молоді люди, яким не менше дев’ятнадцяти років.

Загалом, школа більш «прикладна» й поблажлива до учнів, ніж українська (і мінімум у сорок п’ять разів «поблажливіша» до вчителів, якщо брати до уваги критерій оплати праці). Діти безкоштовно отримують не лише книжки, але й зошити, ручки, олівці! Адже батьки платять податки, в тому числі й до кантонального бюджету. Про збирання коштів на ремонт у школі мови бути не може. Шкільні будівлі, які я бачила, дуже функціональні й зручні. Дитині треба купити лише портфель і пенал. Спортивні гуртки, заняття з музики чи малювання платні, вибір великий.

Кількість учнів у класі рідко перевищує 20. Вимоги шкільної програми не такі високі, як в Україні. Прикладну математику (так називається предмет, який включає у себе трохи арифметики й трохи алгебри) викладає той самий учитель, що й геометрію, інформатику та фізкультуру. Його освіта це передбачає. В гімназії профілювання вчителя тонше, й подібна комбінація уже неможлива.

Крім англійської, в німецькомовній частині Швейцарії обов’язковою є французька. Німецька (чи будь-яка інша) література окремо не викладається, література є частиною предмета «німецька мова». У синовому класі німецьку викладає та ж сама вчителька, що і географію. На уроці з німецької читаються й опрацьовуються тексти, цікаві для підлітків. Наприклад, про піратів різних епох і «видів». Діти, для яких німецька не є рідною, раз на тиждень мають додаткове – звісно ж, безкоштовне – індивідуальне заняття з учителем. Оцінки за перший рік навчання в табелі успішності таких учнів ще не беруться до уваги у визначенні прохідного балу для вступу в гімназію.

З історії якраз узяли тему про епохи розвитку мистецтва й архітектурні стилі. Дуже загально, але з ілюстраціями: ось вам романська церква, ось готика, ось бароко, ось ренесанс. Часові рамки й основні ознаки. Так само стисло подаються епохи розвитку суспільства: абсолютизм, просвітництво, прагматизм тощо.

Хімія й біологія об’єднані, тільки в гімназії диференціюються. У навчанні на цьому етапі велике значення надають наочності й конкретності. Теми з хімії й біології: матеріали (речовини) і їх властивості, як розрізнити різні матеріали і речовини, їх класифікація, чисті й змішані і т.д. (Тут же тема про сортування сміття!) І тільки після цього – хімічні реакції. Займання, спалювання, реакції із сіркою, повільне окислення, як утворюються метали і т.д. Добре оснащена лабораторія, де діти можуть спостерігати за хімічними реакціями. Про таблицю Менделєєва мова йтиме уже в гімназії.

Географія й біологія на цьому етапі навчання орієнтовані, перш за все, на краєзнавство: наприклад, як утворилися Альпи, розвиток альпійського рельєфу, флори і фауни тощо. Опитування на уроках відсутні, але приблизно раз на тиждень діти пишуть контрольну роботу, яка й показує, хто як оволодів матеріалом. Система оцінювання шестибальна. В гімназію потраплять ті, в кого середній бал наближатиметься до п’яти. Популярними є різні проекти. З німецької мови, наприклад, син готував проекти про Україну, а також про Київ.

Навчання ведеться німецькою літературною мовою, хоча практично мовою спілкування є швейцарський діалект німецької – швіцер дюч, який мені нагадує моє гуцульське дитинство – і яким на перервах спілкуються між собою і вчителі, й учні. Отож, швейцарці мають ситуацію мовної роздвоєності на кількох рівнях. Перший рівень – чотири державні нормативні мови, другий рівень – суто швейцарські, ненормативні, але живо присутні в повсякденному житті варіанти німецької чи французької. Така складна диференціація не призводить до колапсу завдяки високій коректності, дисципліні й толерантності швейцарців. Ніхто нікого не висміює й не зневажає, це би було нечуваною грубістю, яку собі ніхто не може дозволити через добре виховання.

Повага до кожного окремого учня є аксіомою, і не лише на папері. До вчителів діти звертаються «пане/пані», після чого називають прізвище вчителя. У школі досить багато учителів-чоловіків, а в гімназіях їх, мабуть, половина. Шкільна форма відсутня, гімну Швейцарії у школі не співають, перед заняттями, звісно ж, не моляться. Це зовсім не означає, що швейцарці не шанують релігійних норм і у них відсутнє почуття патріотизму. Просто ці категорії у них «мовчазні» й виражаються у коректній поведінці й сумлінній праці. Один раз на тиждень є заняття з релігії, діти можуть вибрати, релігію якої конфесії вони хочуть вивчати.

Наша школа – сільська, до неї ходять діти з кількох довколишніх сіл. Транспортне сполучення бездоганне, розклад руху автобусів і трамваю враховує шкільний ритм життя. Уроки починаються о 7.35, а приблизно від 12.00 до 13.30 усі йдуть на обідню перерву. Після обіду заняття тривають ще до 16.00. Але не щодня. У середу після обіду занять немає – такий собі перепочинок для усіх на середині дистанції.

Осінні канікули починаються на початку жовтня і тривають два тижні, так само, як і різдвяні, що починаються 23 грудня. Ще два тижні канікул буде в лютому, а там уже й великодні не за горами. А от літні прийдуть аж у кінці червня. І навчання після них почнеться уже п’ятнадцятого серпня.