Швидкі гроші на карпатських вітрах

Заради великих прибутків на «зеленому» тарифі підприємці за підтримки чиновників відверто нехтують охороною довкілля.

Альтернативні способи виробництва електроенергії уже давно перестали виконувати в Україні екологічну функцію, стимулюючи розвиток відновлювальної енергетики, і перетворилися на серйозний та вигідний бізнес. Відповідно до недавніх змін у законодавстві, “зелені” електростанції, які встигнуть цього року ввести в експлуатацію, ще до 2030 року гарантовано отримуватимуть надприбутки. Такий стимул зумовив спалах активного будівництва нових сонячних та вітрових електростанцій. Часто без огляду на непоправну шкоду для довкілля.

Зокрема, цього літа на Боржавському хребті на Закарпатті мали би залопотіти крила 34-х вітряків. “Фірма “Атлас Воловець Енерджи”, серед засновників якої двоє громадян Туреччини, отримала погодження (позитивний висновок з оцінки впливу на довкілля) від департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА на спорудження вітрової електростанції потужністю 120 мегават”. Попри те, що під час громадських слухань проект цього будівництва отримав цілу низку зауважень від представників десятка екологічних громадських організацій та наукових установ. Екологи звертали увагу на загрози екосистемам Боржавського хребта та недостовірну інформацію, на основі якої було зроблено висновки про мінімальний вплив на довкілля під час будівництва та функціонування вітрової електростанції.

«Забудовників Боржави не можна назвати інакше, як ворогами природи, які роблять усе можливе, щоб реалізувати свій інвестиційний проект та заробляти на «зеленому тарифі». Це цинічні реалії сьогодення – знищувати природу заради грошей, називаючи це «зеленою» справою», – зауважила у розмові з журналістами «ГК» одна із активісток, які стали на захист Боржавського хребта від забудови, екологиня Катерина Борисенко.

Чому це вигідно?

За офіційними даними, загалом в Україні «зелені» електростанції (вітрові, сонячні тощо) виробляють трохи більше 2% електроенергії, що надходить на енергетичний ринок. Разом з тим на її придбання за «зеленим» тарифом держава витрачає близько 8% усіх коштів на електроенергію.

Минулого року ДП “Енергоринок” сплатив виробникам за придбання «зеленої» електроенергії 16,8 млрд. грн. Цього року, коли прогнозується запуск нових об’єктів загальною потужністю 1,4 ГВт, сума платежів ще більше зросте: за розрахунками Міненерго, через масовий запуск нових альтернативних енергопроєктів вже з 2021-го платити за “зелену” енергію доведеться понад 40 млрд. грн. щороку! Такі розрахунки озвучила керівниця Директорату енергетичних ринків Міненерго Ольга Буславець на одному із засідань в парламентському комітеті з питань ПЕК.

Електроенергія з відновлювальних джерел (сонця, вітру, біогазу, малих річок) коштує в рази більше, ніж вироблена на атомних або теплових електростанціях. Державне підприємство «Енергоринок» викуповує альтернативну енергію за спеціальною ціною – «зеленим» тарифом. В Україні він значно більший, ніж в інших країнах.

Скажімо, «сонячні» тарифи у нас на рівні 0,15 євро за кВт/год, у Німеччині – 0,08 євро, у США – 0,06 долара. Тариф на «вітер» у нас – 0,102 євро, у Європі – 0,05 євро.

Такі цифри були наведені в одному із законопроектів, яким група народних депутатів запропонувала знизити  розмір «зеленого» тарифу вдвічі. «Чинні в Україні тарифи на електроенергію, вироблену з енергії сонця та вітру, дають можливість власникам таких електростанцій заробляти дохідність 20%-25% річних у євро, що не притаманне жодній європейській країні», – стверджували законодавці.

При цьому витрати на цей бізнес останнім часом значно зменшилися. Законодавці відзначають в Україні аналогічну до світових тенденцію до зменшення  капітальних витрат (CAPEX) у проектах будівництва СЕС та ВЕС, що зумовлюється, зокрема, поступовим здешевленням обладнання внаслідок активного розвитку технологій в цій сфері.

За даними експертів американської корпорації Lazard (наведеними в доповіді «Лазард. Аналіз нормованої вартості енергії»), з 2009 до 2014 року середня вартість виробництва електроенергії на ВЕС знизилась більш ніж у два рази – із 135 дол./МВт·год до 59 дол./МВт·год. Згідно з оновленою доповіддю, рентабельність вітрових і сонячних електростанцій у 2017 році збільшилася на 6%, порівняно з 2016 роком.

До 2015 року виробники альтернативної енергії в Україні отримували право на «зелений» тариф тільки за умови, що все обладнання – вітчизняного виробництва. Тепер же можна використовувати дешевші (на Боржаві планують встановити вітряки марки «Сіменс», які штампують навіть у Росії, – авт.) турбіни і все одно продавати енергію за дорогою ціною.

Усе б нічого, але зростання витрат на придбання дорогої «зеленої» енергії призводить до збільшення вартості електроенергії, яку ДП «Енергоринок» продає місцевим обленерго, тобто тієї, яка надходить до кінцевого споживача – усіх українських громадян. Таким чином, у платіжках за електроенергію з’являються дедалі більші числа.

Відповідно до інформації НКРЕ, загалом «зелений» тариф отримують майже п’ять сотень підприємств. Крім холдингу олігарха Ріната Ахметова, який давно заробляє на вітрових і сонячних електростанціях, у списку виявилися фірми народних депутатів та їхніх помічників.

Свого часу громадський рух “Чесно” підрахував, що зиск від «зеленого» тарифу отримують 12 фірм п’яти народних депутатів чи членів їх родин, 10 фірм екс-помічників шести народних депутатів та 4 фірми трьох помічників екс-народних депутатів. Причетними до цього бізнесу активісти називають, зокрема, родини Ярослава Дубневича, Олександра Лівіка, Юрія Чижмаря, Олександра Домбровського. І саме ці нардепи стали співавторами прийнятого нещодавно закону, який надає можливість об’єктам «зеленої» енергетики, введеним в експлуатацію до 31 грудня 2019 року, надалі продавати електрику за «зеленим тарифом».

Хто ж не встигне, буде проходити через тарифні аукціони, за результатами яких право будувати станцію і продавати електроенергію отримає той, хто запропонує найнижчий тариф.

Однак тарифні аукціони будуть проводити тільки для сонячних станцій понад 10 мВт і для вітростанцій понад 20 мВт. Для об’єктів меншої потужності будуть діяти «зелені» тарифи, щоправда, їх поступово будуть зменшувати: у 2020 році тарифи для сонячних електростанцій планують зменшити на 25% з подальшим зменшенням на 2,5% щороку, а для вітрових – на 10% з подальшим зменшенням на 1,5% щороку.

Водночас енергетична стратегія України передбачає зростання частки відновлюваної енергетики на рівні 12% до 2025 року, до 2035 – на рівні 25%. “Зелений” тариф, за планами уряду, діятиме до 2030 року.

Виглядає, що «зелений» тариф, який запроваджувався для розвитку чистої енергетики і боротьби із змінами клімату, був використаний вузьким колом підприємців і представників влади, які користаються пільгами, що діють останніх 10 років.

Хто і як будуватиме на Боржаві?

Вітрову електростанцію потужністю 120 МВт із 34 вітрових установок, 3 розподільчих пунктів та однієї електропідстанції на 10-кілометровому відтинку гірського хребта на території Свалявського та Воловецького районів Закарпатської області має намір збудувати ТОВ “Атлас Воловець Енерджи”. З цією метою сільські ради уже передали цій фірмі в оренду на 25 років земельні ділянки загальною площею понад 30,6 гектара. Разом із під’їзними дорогами територія, на якій збираються господарювати бізнесмени, становить півсотні гектарів. Чи відомо було депутатам сільських рад, які ухвалили таке рішення, про те, яку шкоду довкіллю може спричинити будівництво ВЕС, наразі невідомо – відповіді на інформаційні запити з цього приводу досі не надійшли.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, одним із кінцевих власників ТОВ “Атлас Воловець Енерджи” є громадянин Туреччини Тевфік Ямантурк. Цей 63-річний бізнесмен із Анкари від 1982 року працює виконавчим директором турецької групи компаній «Гюріш», одним із основних видів діяльності якої є виробництво електроенергії з відновлювальних джерел.

Турецькі інвестори активно працюють також в Одеській області, де засновані Тевфіком Ямантурком та холдингом «Гюріш» фірми займаються спорудженням вітрових електростанцій. Причому їх будівництво також супроводжувалося одним екологічним скандалом.

У жовтні минулого року господарський суд Одеської області за позовом громадської організації „Могутні Кияни” заборонив ТОВ „Овід Вінд ІІ”, засновниками якого до 14 вересня минулого року були ті ж турецькі інвестори, здійснювати будь-які дії щодо зняття ґрунтового покриву на переданих в оренду земельних ділянках, оскільки виявилося, що вітряки місцеві чиновники дозволили поставити на цінних чорноземах.

Можна зрозуміти представників іноземного інвестора, яким байдуже до природних багатств іншої країни. Дивує позиція місцевих чиновників, які нехтують охороною довкілля заради доволі незначних «бонусів» від інвестора. З цього приводу ми звернулися за роз’ясненнями, надіславши запити до Березниківської сільської ради та Воловецької селищної ради. Відповіді, однак, поки що не отримали.

Плюсами від спорудження вітрової електростанції на Боржавському хребті є тільки можливість поповнити дотаційні бюджети п’ятьох сільрад доходом від орендної плати за землю (приблизно 50 тисяч гривень за вітряк) та обіцяні щорічні внески на розвиток двох гірських районів (Свалявського та Воловецького) у розмірі 50 тисяч євро. Окрім того, інвестори пропонують працевлаштувати майже півтори тисячі робітників під час будівництва електростанції, а після її запуску створити тут 23 робочих місця для обслуговуючого персоналу. І все.

Мінусів у цього проекту значно більше. Екологи звертають увагу на те, що найбільші ризики для довкілля несе навіть не діяльність вже збудованих вітряків, руйнівні наслідки матиме  сам процес будівництва вітрової електростанції – прокладання під’їзних шляхів, формування будівельних майданчиків площею 1 га для техніки та транспорту під час монтажу секцій, будівництво котлованів та фундаментів для вітряків. Будівельні роботи планується проводити, зокрема, на вершині полонини від гори Великий Верх і гори Стій, де ширина хребта не сягає більше 6-8 метрів. На цій ділянці хребта, на кількох ділянках загальною площею 4,111 га, планується встановити 9 вітряків.

«Висновок з оцінки впливу на довкілля департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА не містить жодної інформації, у який спосіб, з використанням якої техніки і в якій кількості, з якими наслідками буде відбуватися будівництво ВЕС на цій ділянці, де ширина хребта дозволила прокласти тільки вузьку стежку. При цьому на цій ділянці необхідно сформувати 9 рівних площадок 100 на 100 метрів для маневрування техніки, вирити, відповідно, 9 котлованів глибиною 16-18 м і діаметром 20 м, під якими будуть встановлені спеціальні палі на глибині 9-поверхової будівлі. Після цього облаштовується фундамент з бетону та арматури загальною вагою понад 2000 (!) тонн.

При цьому у висновку з оцінки впливу на довкілля сказано, що «обсяг виїмки ґрунту при облаштуванні фундаментів однієї ВЕУ становитиме 1400 куб. м». Для перевезення такої кількості ґрунту необхідно задіяти, наприклад, 212 самоскидів типу «КАМАЗ» (об’єм кузова 6,6 куб. м). Для переміщення ґрунту при будівництві 35 котлованів необхідно задіяти 7 424 одиниці вантажної техніки! Про те, куди буде вивезено 49 000 кубометрів ґрунту, у висновку не сказано жодного слова», – повідомив один із лідерів руху захисників Боржавського хребта від забудови «Save Borzhava» Іштван Цап.

При цьому не зовсім зрозуміло, в який спосіб на полонину будуть транспортуватися великогабаритні секції вітряків: одна секція опори має понад 25 м довжини, а найбільшу довжину мають лопаті вітряків – 69,3 м.

«Очевидно, що при горизонтальному транспортуванні лопаті довжиною 69,3 м з смт. Воловець (479 м н.р.м.), наприклад, на гору Великий Верх (1598 м н.р.м.) при перепаді висот понад 1000 м доведеться по всій довжині дороги глибоко «вгризатися в рельєф», щоб забезпечити мінімальний ухил дороги не більше 7-8% і радіус поворотів мінімум 40 метрів. У зазначеному контексті у висновку наведено зовсім обтічне: «Враховуючи складний гірський рельєф, забудовник планує використовувати самохідний радіокерований трейлер для перевезення лопатей та інших частин вітрових турбін, це транспортер, який перевозить лопаті у вертикальному (!!!) положенні та може транспортувати вантаж вагою до 27 тонн по дуже вузькій дорозі, затисненій з усіх боків будівлями та деревами». Ось і весь аналіз способу транспортування елемента заввишки, як 20-поверховий будинок і вагою понад 10 тонн при перепаді висот понад 1000 м. Вирішення таких інженерних завдань потребує фаховості світового рівня», – зазначив Іштван Цап.

За підрахунками активістів, тільки для облаштування котлованів та будівництва фундаментів турецьким інвесторам необхідно буде задіяти понад 17 000 одиниць важкої вантажної техніки. Як вплине таке навантаження на чутливу екосистему Боржави? Відповідь на це мала б дати оцінка впливу на довкілля, яку на замовлення забудовника виконували у Національному університеті біоресурсів і природокористування, чия печатка стоїть на звіті з ОВД. Але робота науковців викликала лише додаткові запитання та зауваження від екологів. На наше прохання прокоментувати таку ситуацію у НУБіП наразі не відповіли

Що кажуть екологи?

Віднедавна в Україні було запроваджено обов’язкову процедуру для проектів, які можуть зашкодити природі: перед прийняттям рішення про початок планованої діяльності науковці повинні провести обстеження і зробити звіт з оцінки впливу на довкілля від тих чи інших видів робіт. Для бізнесменів це ще одна графа витрат. Оплачуючи такі послуги, вони, зрозуміло, прагнуть не так фахового, як позитивного для себе висновку.

Звіт з ОВД проекту будівництва вітрової електростанції на Боржаві має аж 1792 сторінки, а помилка – вже на титульній: замість “Березниківської сільської ради” автори вписали назву неіснуючого населеного пункту Березняків. “Уявіть, що, подаючи анкету в державні органи, ви написали у своєму прізвищі не ту літеру – таку анкету визнають недійсною. Але у звіті про можливу долю гірської полонини і тисяч живих організмів – і так зійде”, – обурюється учасник громадських слухань щодо звіту з ОВД, біолог Олексій Дубовик.

За словами Олексія Дубовика, у висновку з ОВД трапляються не тільки помилки та недостовірні дані, але й відвертий плагіат з інших звітів: тут з’являються несподівані згадки про норкову ферму чи берегові обриви із впливом рибалок. Однак у департаменті екології їх розцінили як механічні, що не впливають на зміст.

«Виконавці звіту дуже обережно окреслили фронт робіт, оцінку впливу на довкілля яких вони хочуть дослідити. Зокрема, до проекту входить реконструкція дороги на хребет: ґрунтовку планують перетворити на восьмиметрову смугу бетону, проте вплив реконструкції на довкілля не розглядається, адже це не будівництво, а реконструкція. Формально, можливо, все й нормально, але як біолог скажу, що ця частина проекту значно впливатиме на екосистеми. Полонинами довжина дороги складає 15 км, а дорога – це ідеальний бар’єр, що призводить до фрагментації оселищ тварин. Відтак це означає ризики для популяцій різних видів комах, земноводних, гризунів. До того ж, дорога – це приблизно 12 недосліджених гектарів полонини, які підлягають значній трансформації», – зауважив Олексій Дубовик.

Ризики проекту для довкілля, які викликають найбільші побоювання, стосуються впливу будівництва на мігруючих птахів та кажанів. Для птахів це очевидно: під час прольоту через полонину птах може зіткнутись із лопатями ротора та статичними конструкціями, а швидкість обертання на кінці лопатей може складати 200-290 км/год.

«Забудовники із впевненістю спеціалістів з фізіології і поведінки птахів переконують, що птахи, буцімто, чудово бачать вітряк і легко його оминають. Насправді чимало птахів не можуть оцінити швидкість руху конструкцій та їх об’єми, зважаючи на особливість їх зорової системи та будову головного мозку. Крім того, погода на Боржаві мінлива, із частими туманами – як птах, який рухається зі швидкістю 15-25 м/с, має встигнути побачити лопать, яка рухається, за видимості десять метрів? А, наприклад, для кажанів небезпечна зона пониженого тиску за лопатями вітряків: в цих зонах кажани зазнають баротравми, грубо кажучи, у них стається множинний інсульт та інші системні порушення в організмі», – розповідає біолог.

До речі, дослідження щодо птахів і кажанів проводили науковці з Мелітополя, які раніше вже «обґрунтували» створення чималої кількості вітроелектростанцій на півдні України. У  професійних хіроптерологів, за словами науковця, одразу виникає питання щодо методики досліджень: згідно із звітом, їх проводили не в той період, що відповідає піку міграцій кажанів через Карпати, тобто отримані результати не репрезентативні і висновків на їх підставі не можна робити.

«Загалом подана в звіті інформація про заходи щодо зменшення впливу на рідкісні види тутешньої флори та фауни, зокрема їх пересадження, відлов та переселення, дають підстави вважати, що їм буде завдано непоправної шкоди», – вважає Катерина Полянська, екологиня міжнародної благодійної організації “Екологія – Право – Людина”.

За її словами, під загрозою зникнення опиняться деякі червонокнижні види, виникне небезпека для перелітних птахів, які мігрують саме через Боржавський хребет (минулої осені орнітологи зафіксували тут масовий проліт журавля сірого – близько 3000 журавлів у понад тридцяти зграях), будуть зруйновані практично всі тутешні екосистеми.

Поява охоронюваного промислового об’єкта на Боржаві, на думку противників будівництва, матиме також негативні наслідки для людей: обмежить можливість туристичних походів на вершини Високий Верх та Стій, схили гори Гимба стануть менш доступними для збирачів ягід, а спортсмени-парапланеристи позбудуться останньої бази для змагань в Україні, якою став Боржавський хребет після анексії Криму.

«Наші зауваження, на жаль, не були враховані. Навіть прохання надати текст меморандуму про співпрацю з інвестором у Закарпатській ОДА проігнорували», – зауважила в розмові з журналістами «ГК» противниця будівництва, екологиня Катерина Борисенко.

Головні порушення і загрози

За словами Катерини Борисенко,  якби була врахована вся інформація, усі зауваження та пропозиції, що надійшли від громадськості протягом громадського обговорення, уповноважений орган мав би видати висновок про неприпустимість планованої діяльності. Ось п’ять головних причин, через які, як вважає екологиня, будівництво вітрової електростанції на Боржавському хребті є неприйнятним:

  1. Будівництво охопить не лише територію Воловецького і Свалявського районів Закарпатської області, як зазначено у звіті та у висновку з ОВД, але й територію Міжгірського району Закарпатської області.
  2. Планована діяльність порушуватиме законодавство України в частині дотримання містобудівної документації обласного рівня – Схеми планування території Закарпатської області, розробленої ДП “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “ДІПРОМІСТО” імені Ю.М. Білоконя” та затвердженої рішенням сесії Закарпатської обласної ради від 17.05.2013 №731, оскільки в ній більша частина території полонини Боржава віднесена до «рекреаційно-туристичних зон із центрами» та «гірсько-рекреаційних комплексів з центрами».
  3. Буде порушено ст. 3 Закону України «Про екологічну мережу України», у якій зазначено, що ключові території екомережі забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття, оскільки більша частина території полонини Боржава віднесена до ключової території екомережі відповідно до затвердженої Схеми екологічної мережі Закарпатської області.
  4. Виникне загроза знищення частини популяцій охоронюваних видів та площ оселищ на території Смарагдової мережі «Полонина Боржава», оскільки у звіті з ОВД негативний вплив на них не був досліджений і оцінений.
  5. Виникне загроза для життя і здоров’я туристів, які відвідують туристичні маршрути на полонині Боржава, особливо у зимовий період, внаслідок ризику травмування їх шматками льоду при намерзанні його на лопатях вітряків.

«На жаль, звіт з ОВД може містити корупційну складову. Якщо за підготовку звіту платить зацікавлена особа, то і результат вона хоче отримати відповідний. Запобіжником мав би стати  уповноважений орган, який видає висновок з ОВД (департамент екології та природних ресурсів – авт.), він має докопатись до істини і надати чи не надати висновок обґрунтовано. Але у випадку Боржави цей запобіжник не спрацював», – зауважила Катерина Борисенко.

…Будівництво вітрової електростанції на Боржавському хребті мало би розпочатися уже 15 червня цього року. Але на заваді бізнесменам від зеленої енергетики стала позиція Державної архітектурно-будівельної інспекції. Фахівці ДАБІ виявили невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства і відмовили у видачі дозволу на початок будівельних робіт ТОВ «Атлас Воловець Енерджи».

Цю заборону активісти сприймають як першу маленьку перемогу, але до остаточного тріумфу, кажуть, ще далеко. Подальшу долю Боржави вирішуватимуть суди. 16 липня Закарпатський окружний адмінсуд розпочав розгляд позову ГО  “Ноосфера” до Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА про визнання незаконним та скасування виданого ним позитивного Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності “Будівництво вітрової електростанції 120 МВт на території Воловецького та Свалявського району”.

 

Богдан СКАВРОН

Марина ФРОСТ

 

Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю «Галицького кореспондента» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!